The development of digital technologies is increasing the role of information systems capable of processing large volumes of data and generating analytical information for business management. Artificial intelligence technologies play a key role in this process, enabling comprehensive data processing, forecasting economic performance indicators, and providing information support for decision-making. The study aims to summarize current research on the use of artificial intelligence technologies in business management and to identify the specific features of their application in the implementation of key management functions. The methodology includes the literature review, the comparative method, as well as methods of analysis and synthesis, which allowed the authors to review scientific sources on the outlined issues, compare the views of domestic and foreign authors, generalize theoretical provisions, and systematize the main directions of using artificial intelligence technologies in business management. The article analyzes the results of scientific research devoted to the application of artificial intelligence technologies in the economic activities of enterprises. Based on an analysis of the scientific literature, the directions of artificial intelligence technology use in the field of business management are summarized, and their role in forming the information base for managerial decision-making is determined. The study systematizes the use of artificial intelligence technologies in performing core management functions, including analysis, planning, organization, motivation, and control. It demonstrates that the application of intelligent information systems enables the processing of large volumes of economic data, the construction of analytical models, and the forecasting of changes in economic indicators. The study contributes by systematizing the areas of application of artificial intelligence technologies in business management in accordance with the main management functions, which made it possible to more comprehensively define the role of intelligent information systems in modern management practices. The findings indicate that the integration of artificial intelligence technologies into the business management system contributes to improving information support for management activities, expands the possibilities of economic analysis, and creates conditions for improving the soundness of managerial decisions. The results provide a deeper scientific understanding of the role of intelligent information systems in modern management and identify directions for further research on the use of artificial intelligence technologies in economic activity. The study has practical implications for improving information support for enterprise management activities, facilitating managerial decision-making, and enhancing the teaching of economic and management disciplines.
A tanulmány Ukrajna számára nyújtott nemzetközi kétoldalú támogatások szerkezetét és volumenét vizsgálja a 2022–2025 közötti időszakban, valamink feltárja országok szerinti megoszlásának sajátosságait és tipológiai struktúráját a pénzügyi, humanitárius és katonai támogatások mutatói alapján. A kutatás elemzi a legnagyobb donorországok támogatási volumenét, amelyek közül meghatározó szerepet töltenek be az Amerikai Egyesült Államok, az Európai Unió intézményei, Németország, az Egyesült Királyság, Kanada, Dánia, Japán, Hollandia, Svédország és Norvégia, továbbá meghatározza hozzájárulásuk mértékét a bruttó hazai termékhez viszonyítva. A GDP-arányos támogatási volumenek tekintetében a legmagasabb értékeket kisebb gazdasággal rendelkező országok biztosították, különösen Észtország (3,01%) és Litvánia (2,45%), amelyek mutatói jelentősen meghaladták a legtöbb nagy gazdasági teljesítménnyel rendelkező állam megfelelő értékeit. A tanulmány kiemelt figyelmet fordít a Kárpátalja megyével határos országok (Lengyelország, Szlovákia, Románia és Magyarország) támogatási struktúrájának elemzésére. Az elvégzett vizsgálat lehetővé tette e országok támogatáspolitikai prioritásai közötti különbségek azonosítását, valamint hozzájárulásuk értékelését Ukrajna regionális támogatási rendszerében. A nemzetközi támogatások koncentrációs szintjének értékelésére a Lorenz-görbe és a Gini-index módszerei kerültek alkalmazásra. E módszerek segítségével számszerűen meghatározhatóvá vált a pénzügyi erőforrások országok közötti eloszlásának egyenlőtlensége, valamint kimutathatóvá vált a nemzetközi támogatási struktúra magas fokú aszimmetriája. A vizsgált 22 donorország által nyújtott kétoldalú támogatások teljes volumene 253,59 milliárd eurót tett ki, amelyből 115,34 milliárd eurót, azaz mintegy 45,5%-ot az Amerikai Egyesült Államok biztosított. A 0,681 értékű Gini-index a támogatások rendkívül magas koncentrációját és Ukrajna jelentős mértékű függőségét jelzi egy korlátozott számú kulcsdonortól. Az eredmények alátámasztják a külső finanszírozási források diverzifikációjának szükségességét, valamint az ukrán gazdaság belső finanszírozási potenciáljának erősítését a globális politikai és gazdasági környezet esetleges változásaiból eredő pénzügyi kockázatok mérséklése, továbbá a nemzetgazdaság külső finanszírozási forrásoktól való hosszú távú függőségének csökkentése érdekében.
У статті здійснено комплексний компаративний аналіз стану будівельного комплексу України у зіставленні з країнами Європейського Союзу за період 2008–2024 рр. Метою дослідження є кількісна оцінка структурних розривів між будівельним сектором України та ЄС, визначення їхнього характеру, а також обґрунтування необхідності переходу до трансформаційної моделі відновлення галузі. Методологічну основу дослідження становлять GAP-аналіз, метод порівняльного аналізу та модель умовної β-конвергенції. Аналіз охоплює дев’ять ключових показників: кількість підприємств, зайнятість, обсяг реалізованої продукції, додану вартість, витрати на персонал, капітальні інвестиції, продуктивність праці, середню заробітну плату та інвестиційну інтенсивність. Встановлено, що відставання України від країн ЄС за більшістю досліджуваних показників має стійкий дивергентний характер, який посилився у 2014–2015 рр. і набув критичних масштабів після 2022 р. Результати часової моделі конвергенції свідчать, що навіть за оптимістичного сценарію прискореного зростання подолання розривів за інвестиційною інтенсивністю та витратами на персонал потребуватиме від 65 до 162 років. Це математично підтверджує неспроможність інерційної моделі відновлення будівельного комплексу України та об’єктивну потребу у структурній трансформації галузі. Практичне значення отриманих результатів полягає у формуванні кількісної системи орієнтирів для розроблення стратегій повоєнного відновлення будівельного комплексу. Отримані дані можуть бути використані органами державного управління при обґрунтуванні пріоритетів інвестиційної та промислової політики у будівельному секторі, а також при формуванні переговорних позицій у межах програм міжнародної технічної допомоги та євроінтеграційних ініціатив. Для підприємств галузі результати дослідження можуть слугувати підґрунтям для стратегічного планування технологічної модернізації та цифрової трансформації виробничих процесів. Запропонований методологічний підхід, що поєднує GAP-аналіз із часовою моделлю конвергенції, може бути адаптований для аналізу структурних розривів в інших галузях економіки України.
This article presents survey data from a sample of 100+ sales managers to identify the key challenges and obstacles they meet. Sales are the driving force and backbone of any business, and understanding this information is crucial. The author provides the study that presents B2B and B2C market segments, both online and offline sales, and recommendations for varying levels of sales experience. The findings are the growing trend of sustainable business development, the average transaction value, and significant sales channels, inbound and outbound calls, conferences, social media, and Google advertising. A critical aspect of the paper was the evaluation of whether companies invest in sales training and development and if this investment brings positive results. The paper confirms that companies who prioritize training experience significant benefits. One of the study key insights is an in-depth survey of the main challenges sales managers meet and how they overcome them. The data reveal that most sales difficulties stem from a lack of knowledge and a failure by management to invest in professional development. An interesting final question explored whether sales managers consider themselves happy, to present valuable information if they are satisfied with their job in the field. Therefore, the author outlines solutions and highlights frequent mistakes in sales, providing actionable strategies to neutralize these problems. These mistakes include asking questions during meetings that could have been researched beforehand, neglecting competitor analysis, focusing solely on product benefits instead of potential business partnerships, failing to take notes during meetings or send follow-up emails, not maintaining relationships with past clients, lacking pride in their work, failing to learn from successful sales professionals, avoiding responsibility for closing deals, and underestimating the ongoing need to acquire new clients. The study presents the most pressing challenges sales managers face, incorporating little knowledge of signing contracts, discomfort with cold, and small product knowledge – this problem could be effectively solved through good education and training. This article provides a fresh perspective on sales challenges and is recommended for a wide-ranging audience, particularly those who search to refine their sales strategies and drive business success.
У статті досліджено роль цифрових інструментів у процесі прийняття управлінських рішень на підприємствах в умовах цифровізації економіки. Актуальність дослідження зумовлена трансформаційними процесами, що відбуваються у сучасному соціально-економічному середовищі та супроводжуються стрімким розвитком інформаційних технологій, зростанням обсягів даних і підвищенням вимог до швидкості та обґрунтованості управлінських рішень. За таких умов традиційні підходи до управління потребують доповнення сучасними цифровими інструментами, що забезпечують ефективну інформаційно-аналітичну підтримку менеджменту. Метою статті є систематизація підходів до використання цифрових інструментів у процесі прийняття управлінських рішень та визначення специфіки їх впливу на формування системи управління на підприємстві. У роботі розглянуто сутність управлінських рішень у контексті цифрової трансформації економіки, а також визначено основні етапи процесу їх прийняття. Обґрунтовано, що цифровізація управлінських процесів сприяє підвищенню ефективності інформаційного забезпечення управління, розширює аналітичні можливості менеджерів та дозволяє зменшити вплив суб’єктивних чинників у процесі прийняття рішень. Встановлено, що використання сучасних інформаційних технологій забезпечує можливість оперативного моніторингу діяльності підприємства, обробки значних масивів даних та прогнозування розвитку управлінських ситуацій. У статті систематизовано основні групи цифрових інструментів, що застосовуються у процесі прийняття управлінських рішень. Визначено їх функціональне призначення, сфери застосування та роль у підтримці стратегічних, тактичних і операційних управлінських рішень. Доведено, що комплексне використання цифрових інструментів сприяє підвищенню якості управлінського аналізу, забезпечує більш обґрунтований вибір альтернатив та дозволяє своєчасно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Зроблено висновок, що поєднання управлінського досвіду керівників із можливостями сучасних інформаційних технологій формує основу ефективної системи підтримки управлінських рішень та сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств у умовах цифрової економіки.
The digitalisation of the economy and the growing importance of cloud technologies as key tools for data processing, storage, and exchange highlight the need for a comprehensive analysis of their adoption. This study examines patterns of cloud technology usage across European Union countries, taking into account both cross-country and sectoral differences. The research aims to identify the main characteristics and adoption patterns of cloud technologies in EU countries using multidimensional and cluster analysis. The methodological framework combines descriptive statistics, structural analysis, and multidimensional analysis. To evaluate the dynamics of cloud technology adoption, absolute changes and growth rates were calculated, allowing the intensity of adoption over the study period to be assessed. Sectoral analysis revealed significant disparities in cloud technology usage across economic activities. Cross-country differences were examined through cluster analysis, which enabled the grouping of countries according to similarities in their sectoral profiles. The findings indicate an overall upward trend in cloud technology adoption across EU countries, accompanied by substantial variation in adoption levels and growth rates. The highest adoption levels are observed in information and communication activities as well as professional and technical sectors, whereas more traditional sectors display lower levels of adoption. Cluster analysis identified three groups of countries: “Advanced Integration”, characterised by high and relatively homogeneous adoption levels; “Transitional Adoption”, reflecting moderate levels and moderate sectoral variation; and “Early-stage Adoption”, associated with lower adoption levels and fragmented adoption patterns. The results also show that higher levels of cloud technology adoption are linked to lower sectoral asymmetry. The results confirm structural heterogeneity in the digital transformation of EU countries and provide a basis for further research on the efficiency of cloud technology adoption and its impact on economic development.
Належне управління витратами потребує відповідного облікового забезпечення, яке формується з урахуванням специфіки діяльності підприємства, застосовуваних елементів облікової політики управлінського обліку, методів обліку витрат і управління ними та управлінських потреб. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних, методичних та облікових аспектів управління витратами для розробки моделі облікового забезпечення управління витратами. Для досягнення поставленої мети було використано такі методи: теоретичного узагальнення, аналогія, аналіз, групування, системний підхід. У роботі розглянуто наукові підходи до визначення суті поняття «управління витратами». Встановлено, що результатом управління витратами є прийняття управлінського рішення (поточного і стратегічного), щодо поведінки й оптимізації витрат та їх впливу на формування собівартості, ефективне використання ресурсів та конкурентоспроможність економічного суб’єкта. Виділено цілі управління витратами, відповідно до яких формується певний інформаційний продукт та елементи управління витратами, які у своєму взаємозв’язку дозволяють ефективно задовольнити управлінські потреби та сформувати відповідний інформаційний продукт. Обгрунтовано, що облікове забезпечення процесу управління витратами формується індивідуально для кожного економічного суб’єкта та базується на застосовуваних методах обліку витрат та управління витратами, які слід поділяти відповідно до цілей управління витратами. Запропоновано для ефективного управління витратами і задоволення інформаційних потреб процесу управління в цілому поєднувати вітчизняні методи обліку витрат (попроцесний, нормативний, позамовний) із зарубіжними методами обліку витрат і управління витратами. Розглянуто класифікацію витрат для управління витратами із виділенням виробничих і невиробничих витрат та витрат для формування нефінансової звітності відповідно до цілей сталого розвитку. Охарактеризовано значення комунікаційних зв’язків в процесі управління витратами та вибір каналів комунікації й механізмів перевірки достовірності інформації. Запропоновано модель облікового забезпечення управління витратами із врахуванням елементів організації управлінського обліку, застосування якої сприятиме формуванню якісної управлінської та нефінансової інформації для прийняття управлінських рішень. Практичне значення запропонованої моделі облікового забезпечення управління витратами полягає у можливості її застосування середніми та великими підприємствами різних галузей економіки для ефективного управління витратами.
Local economic development (LED) has been applied as a development strategy in many countries, including the United States of America (USA), Germany, and Italy in the global North, and Brazil and South Africa (SA) in the global South. This approach is viewed as a grassroots strategy where local resources and ideas are mobilized to achieve local development with the government providing an enabling environment. It is associated with devolution of authority and the mobilization of local resources to implement local interventions that address the needs of localities. In South Africa, local economic development planning is state-led, and it is mandatory for local municipalities to become developmental local governments with the responsibility of implementing economic development at the local level. This state-led brand of LED, hereafter referred to as “LED in SA”, does not conform entirely to the international prescripts for local economic development. A systematic review process was used to identify constraints faced by this strategy in SA. Systematic searches of major electronic databases were used to identify the academic literature used in this review. Grey literature on government and organizations' websites was also reviewed. ResearchGate, from which full-text requests can be made directly to authors, was utilized, especially in search of the most recent articles. The inclusion/exclusion criteria were based on whether the abstracts of the identified articles contained the concept 'local economic development' or 'LED'. The identified challenges include those presented by the top-down state-led planning, lack of collaborative partnerships, lack of capacity, lack of funding, and lack of understanding of what the strategy entails. It is possible for LED in SA to be successful if the necessary and sufficient conditions are met. After the state-led planning is implemented, a mechanism should be developed for managing the initiative at grassroots level, building partnerships, improving its funding and capacity, and commissioning studies that can be used to critically evaluate its performance, thus increasing its chances of success. The studies should evaluate the impact of local development interventions and assess how much of the strategy plans within municipalities have been implemented. The understanding of local economic development among all LED in SA practitioners should also be evaluated.
Сучасна еволюція економічних відносин, зумовлена посиленням вимог до прозорості бізнесу та врахуванням соціальних і екологічних наслідків господарської діяльності, актуалізує переосмислення ролі бухгалтерського обліку і звітності. У статті здійснено теоретичне узагальнення та наукове обґрунтування трансформації облікових систем у контексті сталого розвитку. Предметом дослідження є процес інтеграції фінансових і нефінансових аспектів діяльності підприємства в єдину обліково-аналітичну систему, орієнтовану на відображення багатовимірної корпоративної цінності. Метою роботи визначено розкриття концептуальних засад переходу від фінансово-детермінованої моделі обліку до інтегрованої моделі, що забезпечує інформаційне підґрунтя для стратегічного управління економічними, соціальними та екологічними параметрами функціонування підприємства. Методологічну основу дослідження сформовано із застосуванням системного, інституційного та еволюційного підходів, а також методів наукової абстракції, порівняльного аналізу, класифікації та логічного узагальнення. Це дозволило ідентифікувати ключові етапи розвитку облікових систем, простежити зміну їх функціональної спрямованості та обґрунтувати розширення складу об’єктів обліку під впливом міжнародних стандартів сталого розвитку та цифровізації бізнес-процесів. У результаті дослідження обґрунтовано, що сучасна трансформація обліку має системний характер і проявляється у переході до інтегрованої моделі, в межах якої фінансові, соціальні та екологічні показники конвергують у єдиному інформаційному просторі. Визначено, що впровадження стандартів ESG-звітності та інтегрованого розкриття інформації сприяє зниженню інформаційної асиметрії, підвищенню релевантності звітних даних та узгодженню корпоративної стратегії з Цілями сталого розвитку. Обґрунтовано роль цифрових технологій як інфраструктурного чинника трансформації обліку, що забезпечує верифікованість, простежуваність і аналітичну насиченість нефінансової інформації. Сферу застосування отриманих результатів становлять практики формування облікової політики підприємств, системи корпоративного управління та підготовки фінансової, ESG і інтегрованої звітності в умовах імплементації міжнародних стандартів. Запропоновані положення можуть бути використані для удосконалення інформаційного забезпечення управлінських рішень і підвищення ефективності комунікації зі стейкхолдерами. Узагальнено, що трансформація обліку та звітності відображає глибинні інституційні зміни в економіці та зумовлює їх переорієнтацію з ретроспективної фіксації результатів на формування інформаційної основи стратегічного управління сталим розвитком підприємства. Інтеграція фінансових і нефінансових вимірів діяльності розглядається як ключова передумова забезпечення довгострокової стійкості та створення комплексної корпоративної цінності.
В умовах суттєвих ризиків, що впливають на аграрний сектор, інноваційна діяльність аграрних підприємств набуває особливої актуальності як ключовий інструмент забезпечення їх конкурентоспроможності, адаптивності та стійкості до кризових явищ. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо стимулювання інноваційної діяльності аграрних підприємств в умовах воєнного стану. В статті встановлено, що попри падіння позицій України у рейтингу GII, стабільність зведеного інноваційного індексу свідчать про перехід агробізнесу до моделі «мобілізаційної інноваційності». Встановлено, що «Ресурсоємність та ефективність» і «Природний капітал»— є головними драйверами виживання аграрного сектору, тоді як критично низькі показники інтелектуального капіталу і якості держуправління є основними системними бар'єрами для інноваційного розвитку. Оригінальною науковою розробкою авторів є авторська «Діагностика впливу нефінансових чинників на інноваційну активність аграрного сектору», де систематизовано п'ять ключових факторів з кількісною оцінкою їх впливу. Доведена недостатня ефективність існуючих механізмів державної підтримки. Обґрунтовано доцільність адаптації ізраїльської моделі співфінансування ризикових проєктів через мережу інноваційних інкубаторів, де держава розподіляє фінансові ризики з приватними інвесторами. Розроблено оригінальну чотирирівневу систематизацію інноваційних пріоритетів за функціональними кластерами: «Критична життєстійкість», «Операційна стабільність», «Структурна трансформація» та «Відновлення та перспектива». Ця ієрархія дозволяє агропідприємствам раціонально розподіляти обмежений інвестиційний ресурс залежно від рівня загрози та стратегічного горизонту планування. Запропоновано авторський «Стратегічний план впровадження інновацій стійкості» на проєктний період 2026–2029 рр. Принципова перевага запропонованої моделі полягає в тому, що кожен наступний етап фінансується за рахунок ресурсів, зекономлених на попередній стадії, що формує механізм самовідтворення інноваційних перетворень без залучення зовнішніх ресурсів.
Statistical data indicate that the SME sector represents a substantial and economically significant segment; however, these companies demonstrate efficiency levels that remain considerably lower than those of large, typically multinational corporations, suggesting significant potential for further development and growth. Experts generally acknowledge the considerable growth potential of this sector. The comparatively lower performance of SMEs may be attributed to several factors, such as financing difficulties, low levels of innovation, and a lack of automation, digitalisation, and the application of marketing and management methods. The article provides a comprehensive overview of financing sources available to SMEs. The financing of micro, small and medium-sized enterprises in Hungary remains one of the most important issues in economic policy and the financial system. Despite the increasing availability of bank-based and state-supported financing schemes over the past decade, a certain degree of information asymmetry and uncertainty still exists among SME sector participants regarding the functioning of these instruments. Many business leaders are not fully aware of the conditions under which, for what purposes, and at what stage of the business lifecycle different loan programmes should be utilised, or to what extent market-based bank loans and state-supported schemes may contribute to their development. The study examines financing opportunities available to companies operating within the SME sector, with particular emphasis on market-rate bank financing and state-supported loan programmes, as access to these financing sources plays an important role in supporting business growth. A qualitative research approach was used in order to gain a deeper understanding of business leaders’ opinions, experiences and decision-making mechanisms. Sixteen interviews with business leaders were conducted. The analysis included sixteen micro, small and medium-sized enterprises from the Northern Great Plain region, operating in various industries. The companies were selected using purposive sampling, taking into account differences in financing background, area of activity and development objectives. The primary aim of the study was to identify the factors influencing borrowing decisions and to examine how external financing affects financial performance and business growth. One of the key findings of the research is that the majority of SMEs continue to respond reactively to financial challenges: raising funds is often perceived as a forced solution, rather than a conscious strategic decision. This may be explained by insufficient financial knowledge, administrative complexity and the unpredictability of tender systems. In contrast, the literature considers financing decisions to be a key factor in the long-term competitiveness of enterprises. One of the main conclusions of the study is that financing instruments can contribute to growth only if the financial awareness and strategic planning of enterprises also improve.
У статті досліджено податковий комплаєнс як сучасний інструмент модернізації податкового адміністрування в Україні. Розкрито його економіко-правову сутність та обґрунтовано, що в сучасних умовах податковий комплаєнс виходить за межі суто контрольної функції, охоплюючи управління податковими ризиками, інформаційно-консультаційну підтримку платників і формування партнерської моделі взаємодії між державою та бізнесом. Систематизовано наукові підходи до трактування комплаєнсу – від загальноправового розуміння до його застосування у сферах податкової безпеки, ризик-менеджменту, корпоративного управління, внутрішнього контролю та цифровізації. Встановлено, що наявний науковий доробок має фрагментарний характер, тоді як комплексний розгляд податкового комплаєнсу як інструменту модернізації податкового адміністрування в Україні потребує подальшого поглиблення. Проаналізовано нормативні засади впровадження комплаєнс-підходу в Україні, зокрема положення Податкового кодексу України, Національної стратегії доходів до 2030 року та урядових рішень щодо реалізації системи управління податковими ризиками. Визначено, що сучасна модель податкового комплаєнсу орієнтує діяльність контролюючих органів на превентивний вплив, раннє виявлення ризиків, підвищення адресності контролю та зростання рівня добровільного виконання податкових обов’язків. Узагальнено міжнародний досвід, зокрема практики ЄС і напрями співпраці з МВФ, які засвідчують важливість цифрових рішень, автоматизованого обміну інформацією та ризикоорієнтованого підходу в податковому адмініструванні. Обґрунтовано, що розвиток податкового комплаєнсу є необхідною передумовою підвищення ефективності податкової політики, зміцнення податкової довіри, оптимізації контрольних ресурсів та наближення національної системи адміністрування податків до європейських стандартів. Перспективи подальшого розвитку пов’язані з удосконаленням механізмів оцінювання комплаєнс-ризиків, розширенням цифрових сервісів, посиленням інституційної спроможності ДПС та адаптацією міжнародних практик до вітчизняних умов.
У статті досліджено трансформацію бухгалтерського обліку під впливом міжорганізаційних змін та зростання ролі мережевих форм координації у сучасній економіці. Актуальність дослідження зумовлена тим, що традиційні моделі обліку, орієнтовані на окрему організацію як замкнену систему, дедалі менше відповідають реаліям сучасного бізнес-середовища, де домінують стратегічні альянси, ланцюги постачання та партнерські мережі. На основі аналізу класичних теоретичних підходів до визначення меж фірми, зокрема, трансакційної теорії, ресурсного підходу та інституційної економіки, а також концепцій підзвітності та соціальної вбудованості економічної діяльності обґрунтовано необхідність переосмислення традиційних моделей обліку. Запропоновано концептуалізацію мережевого обліку як інструмента фінансової координації, що виходить за межі окремої організації та спрямований на підтримку прозорості, довіри й узгодженості дій між партнерами у міжорганізаційному просторі. Визначено роль агентів міжорганізаційної взаємодії (boundary spanners), які забезпечують комунікацію, координацію облікових практик та адаптацію облікових процедур у багатосторонніх партнерських відносинах. Емпіричні дослідження у сфері аудиту, управлінського обліку та мереж постачання підтверджують, що саме агенти міжорганізаційної взаємодії виступають ключовими агентами довіри й прозорості, беручи на себе функцію посередників між організаційними та міжорганізаційними системами звітності. Окремо розглянуто вплив цифровізації на трансформацію облікових практик. Встановлено, що використання ERP-систем, «Big Data» й аналітики додатково підсилюють значення агентів міжорганізаційної взаємодії, які виконують роль інтеграторів між фінансовими та технологічними підсистемами. Цифрові інструменти не лише автоматизують процеси, а й формують нові вимоги до компетентностей облікових фахівців, зокрема здатності до міжсистемної інтеграції та управління даними в розподілених мережах. Результати дослідження свідчать, що трансформація бухгалтерського обліку в умовах міжорганізаційних змін є не лише технічним оновленням інструментарію, а й фундаментальною зміною парадигми, яка вимагає формування нових правил підзвітності, спільної відповідальності та гнучких форм координації.
Стаття присвячена обґрунтуванню циркулярної економіки як інструменту забезпечення сталого розвитку територіальних громад у контексті трансформації видобувної галузі, зокрема титанової промисловості України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення традиційної лінійної моделі використання мінерально-сировинних ресурсів, яка супроводжується значним утворенням відходів, екологічним навантаженням на території розміщення підприємств та недостатнім рівнем повторного залучення ресурсів у господарський обіг. Наголошується, що значні обсяги техногенних відходів гірничо-збагачувальних комбінатів (хвостосховища, відвали збагачення) формують прихований ресурсний потенціал, який містить цінні та критично важливі мінерали, включаючи ільменіт, рутил, циркон. Встановлено, що накопичення техногенних утворень одночасно створює екологічні ризики для територіальних громад та відкриває можливості для формування внутрішньої ресурсної бази й розвитку регіональної економіки. У статті доведено, що впровадження циркулярних моделей у видобувній галузі, зокрема ресурсної реновації техногенних родовищ, розвитку промислової симбіозності, замкнених матеріально-водних циклів, екологічної рекультивації та інноваційних технологій переробки, забезпечує перехід до більш стійкої моделі територіального розвитку. Показано, що циркулярна трансформація видобувної галузі сприяє зменшенню залежності від первинних ресурсів, підвищенню ресурсоефективності, створенню доданої вартості на рівні громад та посиленню їх економічної стійкості. Обґрунтовано, що ефективна реалізація циркулярної економіки у сфері надрокористування потребує поєднання технологічних, інституційних, екологічних та управлінських рішень, а також активної участі органів місцевого самоврядування, підприємств, наукових установ та інвесторів. Результати дослідження підтверджують, що комплексне використання техногенних відходів як вторинного ресурсного потенціалу є важливим чинником сталого розвитку територіальних громад України, особливо в умовах сучасних економічних та безпекових викликів.
У статті досліджується інтеграція цифровізації обліку та кіберзахисту ESG-даних як важливого механізму забезпечення сталого розвитку підприємств. Зазначено, що сучасні цифрові системи обліку та аналітики перестають бути лише інструментом фінансового контролю і стають стратегічним ресурсом, що дозволяє підвищити прозорість, ефективність управління та інвестиційну привабливість компаній. Водночас цифрові платформи та автоматизовані системи обліку створюють нові кіберризики, які можуть загрожувати цілісності, достовірності та своєчасності ESG-інформації, що робить питання захисту даних критично важливим для сучасного бізнесу. Проведено аналіз сучасних наукових підходів до цифровізації обліку, організації ESG-звітності та кібербезпеки, виділено ключові проблеми українських підприємств: недостатню підготовку персоналу, обмежені технологічні ресурси, складність інтеграції міжнародних стандартів та низький рівень управлінської обізнаності. Запропоновано класифікацію основних груп кіберризиків ESG-даних (технічні, організаційні, регуляторні, людські, процесні та технологічні) і методи їх мінімізації, що дозволяють підприємству системно реагувати на загрози та забезпечувати надійність інформації. Розроблено авторську модель інтеграції кібербезпеки у систему ESG-обліку, яка демонструє логічний ланцюг від цифровізації обліку до прийняття управлінських рішень та досягнення сталого розвитку підприємства. Показано, що застосування показників оцінки захищеності ESG-даних дозволяє контролювати рівень безпеки та оперативно виявляти слабкі місця в системі, що сприяє підвищенню довіри стейкхолдерів та інвесторів. Проведений огляд практики українських компаній підтверджує, що використання цифрових рішень, ERP-систем і хмарних платформ сприяє більш ефективній інтеграції ESG-принципів у бізнес-процеси, проте впровадження таких практик супроводжується складнощами, пов’язаними з кадровими, технологічними та нормативними обмеженнями. Найважливіший висновок полягає в тому, що комплексний підхід до цифровізації обліку та кіберзахисту ESG-даних є необхідною умовою забезпечення сталого розвитку, конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємств. Подальші дослідження повинні зосередитися на оцінці впливу прозорої ESG-звітності на ефективність управлінських рішень та стратегічні результати діяльності компаній, а також на адаптації міжнародних практик до українських умов.
The article focuses on strengthening community resilience in crisis conditions through the improvement of resource management systems of territorial communities under global instability caused by epidemic shocks, military conflicts, forced migration, full-scale war, and persistent structural economic imbalances. It is demonstrated that infrastructure destruction, demographic losses, large-scale population displacement, intensified migration processes, and the transformation of social and labor relations, combined with the shrinking financial and economic base of communities amid growing social needs, necessitate a shift from fragmented and reactive managerial practices to integrated and adaptive local governance models. The study substantiates that the resilience of territorial communities depends not only on the availability of resources but also on the capacity to strategically mobilize, digitally integrate, and effectively utilize human, social, and institutional capital, particularly in the context of migration-induced labor market shocks and workforce asymmetries. Drawing on resource mobilization theory, the concept of multidimensional community capital, approaches to vulnerability and capacity assessment, and the social-ecological resilience framework, the article identifies a research gap related to the insufficient systematization of managerial instruments for community development under the simultaneous influence of decentralization reforms, migration pressures, and wartime challenges. The synthesis of international and Ukrainian experience confirms the need to move beyond a narrowly finance-oriented management model toward a multifactor paradigm that integrates strategic planning instruments, digital and analytical tools, human capital development mechanisms, and approaches to managing intangible community assets. As a result, a comprehensive classification of instruments for effective resource management of territorial communities in crisis conditions is developed and structured according to their functional purpose, sources of mobilization, and implementation mechanisms. It is proven that enhancing community resilience during wartime and post-war recovery requires a combination of long-term strategic vision with flexible short-term managerial responses aimed at mitigating migration-related labor market shocks, strengthening institutional capacity, and ensuring inclusive and sustainable local development. The practical significance of the findings lies in their applicability for improving managerial decision-making, reinforcing the economic and organizational capacity of communities, and forming adaptive governance models capable of functioning under high uncertainty.
Перспективний розвиток суб’єктів господарювання передбачає масштабування діяльності задля отримання конкурентних переваг, що неодмінно призведе до необхідності зміни їх податкового статусу як платників податків. Встановлено, що перебування суб’єктів господарювання на загальній системі оподаткування або ж на спрощеній зі статусом платника податку на додану вартість призводить не тільки до збільшення витрат на обліковий супровід процесу виконання податкових обов’язків, але й до додаткових витрат на взаємодію з податковими органами, витрат, пов’язаних з інтенсифікацією податкового контролю та сплатою різного роду неформальних платежів тощо. У статті розглянуто облікове забезпечення податкових розрахунків як один з ключових факторів впливу на рішення щодо обрання режиму оподаткування, надано характеристику організаційно-обліковим інструментам, що ідентифікуються в різних системах оподаткування з метою визначення напрямів спрощення облікового забезпечення податкових розрахунків суб’єктів господарювання, результативні показники діяльності яких балансують на межі значень кількісних критеріїв зміни податкового режиму. Встановлено нетиповість облікового процесу визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість (існує необхідність виконання регламентованих операцій в системі електронного адміністрування податку на додану вартість), що дає підстави стверджувати про ідентифікацію відповідної обліково-інформаційної підсистеми, а отже й вважати, що саме даний фіскальний платіж є джерелом додаткових витрат на виконання облікових завдань. Задля нівелювання значення облікового фактора при прийнятті рішення про зміну податкового режиму визначена необхідність удосконалення облікового забезпечення механізму оподаткування податком на додану вартість через його спрощення на основі відповідних цифрових рішень, за допомогою законодавчих змін щодо пільгового оподаткування та через розширення сервісно-орієнтованого функціоналу податкових органів тощо. Запропоновано в цілях інтероперабельності облікового забезпечення та податкового адміністрування формувати інтегровану інформаційну систему на базі Книги обліку доходів і витрат, забезпечивши удосконалення її форми через наведення додаткових показників, які характеризують розрахунки суб’єкта господарювання за податком на додану вартість.
Зміна стратегічних завдань відродження України в умовах різноманітних викликів і загроз зумовлює необхідність модернізації системи індикаторів сталого розвитку на засадах резильєнтного підходу. У роботі запропоновано множину індикаторів для діагностики економічної складової сталого розвитку систем агропромислових ринків, що комплексно характеризують різні аспекти сталості, зокрема, стійкість виробництва товарів, цінову волатильність у внутрішньому й зовнішньому вимірах, економічну доступність продуктів харчування для населення, інвестиційно-інноваційну динаміку ринків. Проведено емпіричне дослідження динаміки головних показників економічної складової збалансованого розвитку агропромислових ринків України в воєнний період. Встановлено, що порівняно з продовольчими, аграрні ринки демонстрували вищу варіативність основних індикаторів у 2022-2024 рр. Діагностика інвестиційної динаміки різних типів ринків в агропромисловій системі дозволила встановити специфічні тенденції їх інвестиційного розвитку, як-от реконструкція основних засобів, посилення динамічної резильєнтності та швидкості економічного відродження. Показано, що в умовах загроз цінова волатильність притаманна як аграрним, так і продовольчим ринкам країни, при цьому коливання виробничих і споживчих цін зменшувалося в міру адаптації ринків до загроз у 2023-2024 рр. На підставі результатів проведеної діагностики визначено траєкторію розвитку та адаптаційні тенденції аграрних і продовольчих ринків України в умовах війни. Встановлено, що динаміка і швидкість змін є різними в експорто- і внутрішньоорієнтованих ринках, які мають різні властивості та ресурси, по-різному реагують на загрози. Спільною тенденцією для агропродовольчих ринків є різкий спад основних соціально-економічних індикаторів в 2022 р. як реакція ринків на шоки, повільне точкове відродження в 2023 р. та реалізація їх адаптаційної здатності в 2024 р., а також звуження ємності і зростання ступеня відкритості відносно міжнародної торгівлі. Наголошено, що волатильність ключових показників обумовлює необхідність розробки стратегій резильєнтності на основі стимулювання ендогенного розвитку систем суміжних ринків. Наукова новизна дослідження полягає в розвитку методичного й аналітичного забезпечення для ринкової діагностики та формування стратегій модернізації систем агропромислових ринків у воєнно-повоєнний період.
A tanulmány az adóigazgatás digitalizációját Ukrajna adóbiztonságának megerősítését szolgáló fontos tényezőként vizsgálja. A téma aktualitását a növekvő fiskális kockázatok, a hadiállapot körülményei, a stabil adóbevételek iránti igény, valamint az adóellenőrzés hatékonyságának növelése indokolják. A kutatás során a tudományos általánosítás, az összehasonlítás, a strukturális-logikai és a statisztikai elemzés módszerei kerültek alkalmazásra. Az eredmények szemléletes bemutatását táblázatos és grafikus módszerek szolgálták. A tanulmány pontosítja az adóbiztonság fogalmának tartalmát, amelyet az adórendszer olyan állapotaként értelmez, amelyben biztosított az adóbevételek stabilitása és megfelelő szintje, az adóigazgatás hatékony működése, a kockázatok időben történő feltárása, valamint az állam és az adózók közötti kapcsolatokban a bizalom megfelelő szintje. A tanulmány elemzi továbbá az Ukrajnában az adózók számára elérhető főbb elektronikus szolgáltatásokat. Bemutatja az elektronikus kabinet, az elektronikus beszámolási rendszer, az információs és tájékoztató erőforrások, a programalapú pénztárgépek és más digitális eszközök szerepét. Ukrajna Állami Adószolgálatának hivatalos adatai alapján vizsgálja az elektronikus adatszolgáltatás dinamikáját a 2023-2025 közötti időszakban, továbbá az ellenőrzési intézkedések számában, az utólagosan megállapított adókötelezettségek összegében és az ellenőrzések eredményességében bekövetkezett változásokat. A kutatás eredményei szerint a digitalizáció elősegíti az alapvetően formális ellenőrzési modelltől a célzottabb és kockázatorientáltabb adóigazgatási megközelítés felé történő elmozdulást. Ez erősíti az adóhatóságok elemző kapacitását, és növeli a potenciális jogsértések feltárásának hatékonyságát. Megállapítást nyert továbbá, hogy az elektronikus dokumentumforgalom bővülése szélesebb információs bázist teremt az adatok analitikai feldolgozásához, és növeli az adóellenőrzés célzottságát. A tanulmány a Network Readiness Index mutatói alapján Ukrajna digitális kapacitását is elemzi. Megállapítja, hogy Ukrajna viszonylag kedvezőbb pozíciót foglal el a felső közepes jövedelmű országok csoportjához viszonyítva, ugyanakkor elmarad a közép-európai átlagmutatóktól. Emellett a kutatás azonosítja Ukrajna Állami Adószolgálata digitális átalakulási projektjeinek főbb blokkjait, és meghatározza azok várható hatását az állam adóbiztonságára, különösen az elemző kapacitás erősítése, az ellenőrzés automatizálása, a digitális szolgáltatások fejlesztése, az információs erőforrások integrációja és az intézményi kapacitás megerősítése terén.
A tanulmány a hallgatói lemorzsolódás gazdasági hatásait vizsgálja összehasonlító megközelítésben Magyarország és Ukrajna felsőoktatási rendszerében, az elmúlt évtized nyilvánosan elérhető statisztikai adatainak, szakpolitikai dokumentumainak és nemzetközi szakirodalmának szintetizálásával. A kutatás módszertani keretét egyrészt leíró statisztikai összehasonlítás, másrészt egy konzervatív, alsó határos költségbecslés adja, amely a lemorzsolódás közvetlen államháztartási veszteségét számszerűsíti. A vizsgálat rámutat arra, hogy a lemorzsolódás nem csupán oktatáspolitikai probléma, hanem komplex gazdasági jelenség, amely egyszerre érinti az egyéni jövedelmeket, az intézményi hatékonyságot és a nemzetgazdasági teljesítményt. E komplexitás abból fakad, hogy a felsőoktatásba történő beruházások megtérülése csak hosszabb időtávon realizálódik, így a tanulmányi pályák megszakadása torzítja a humántőke-felhalmozás ciklusát és csökkenti a gazdaság potenciális növekedési ütemét. Az eredmények szerint Magyarországon a lemorzsolódási arány az elmúlt években mérséklődött, ugyanakkor továbbra is jelentős gazdasági veszteséget generál, különösen az önköltséges és társadalmilag sérülékeny hallgatói csoportok körében. A becslések alapján a közvetlen állami veszteség éves szinten több milliárd forintra tehető, amely elsősorban az elveszett hallgatóévek költségében jelenik meg. Ugyanakkor ez az érték konzervatív becslésnek tekinthető, mivel nem tartalmazza a hosszú távú fiskális hatásokat, így az elmaradó adóbevételeket, a csökkent járulékfizetési potenciált és a termelékenységi veszteségeket. Emellett intézményi szinten is kimutatható a kapacitások alulhasznosítása, amely rontja az egyetemek működési hatékonyságát és növeli az egy hallgatóra jutó fajlagos költségeket. Ukrajna esetében a lemorzsolódás gazdasági hatásai nem értelmezhetők a háborús környezet figyelembevétele nélkül. Az intézményi relokáció, az infrastrukturális károk, a hallgatói és oktatói migráció, valamint a finanszírozási és irányítási reformok együttesen alakítják a felsőoktatási kimeneteket és a humántőke újratermelésének feltételeit. A lemorzsolódás ebben a kontextusban nemcsak a képzési folyamat megszakadását jelenti, hanem a potenciális munkaerő végleges elvesztését is, ami különösen súlyos következményekkel jár a gazdasági újjáépítés szempontjából. A rendszer instabilitása tovább növeli a kockázatokat, miközben a felsőoktatás kulcsszerepet töltene be a posztháborús gazdasági regenerációban. A tanulmány legfontosabb következtetése, hogy a lemorzsolódás csökkentése mindkét országban stratégiai jelentőségű, és nem pusztán méltányossági kérdésként értelmezendő, hanem kifejezetten költségvetési és munkaerőpiaci beruházásként. Az eredmények hangsúlyozzák a célzott támogatási rendszerek, a teljesítményalapú finanszírozás és az intézményi integráció erősítésének szükségességét. Kiemelt jelentőséggel bír továbbá a megbízható adatgyűjtés és nyomonkövetés, amely lehetővé teszi a lemorzsolódási folyamatok pontosabb azonosítását és a hatékony, bizonyítékalapú szakpolitikai beavatkozások tervezését.
