Метою статті є удосконалення методу оцінювання стану охорони державної таємниці з урахуванням особливостей інформації, що становить державну таємницю, у процесі функціонування (виконання завдань за призначенням) з’єднань, військових частин та установ Збройних Сил України як у мирний час, так і в умовах ведення бойових дій. Удосконалення полягає у врахуванні часткових показників оцінювання системи охорони державної таємниці, що використовуються як коефіцієнти захищеності інформації з обмеженим доступом за напрямами режимно-секретної діяльності, які відповідають організаційно-правовим, інженерно-технічним, криптографічним та оперативно-розшуковим заходам. Методи дослідження. Під час написання статті застосовано методи аналізу й порівняння для розгляду та удосконалення методу оцінювання стану охорони державної таємниці. Наведений у роботі удосконалений метод оцінювання стану системи охорони державної таємниці у Збройних Силах України дав змогу проаналізувати залежності можливої сукупної шкоди, що може бути завдана державі, як у разі розголошення чи неправомірного закриття інформації, що становить державну таємницю, так і від ступеня значущості такої інформації. Отримані результати дослідження. У статті удосконалено метод оцінювання стану охорони державної таємниці, що містить коефіцієнти важливості інформації, природу походження та можливий вплив загроз на її цілісність, конфіденційність і доступність. Метод представлено у чотирьох етапах, а саме: визначення вхідних даних, визначення коефіцієнтів захищеності інформації, що становить державну таємницю за відповідними напрямами режимно-секретної діяльності, визначення коефіцієнта ефективності системи охорони державної таємниці та його порівняння з потрібним та аналіз ефективності комплексу заходів. Наведено блок-схему удосконаленого методу, який реалізує метод, наведений у статті. Елементи наукової новизни означеного зводяться до конкретизації відомих даних та поширення їх на нові об’єкти дослідження, якими є підрозділи, військові частини, з’єднання та установи Збройних Сил України, а також особливості їх функціонування, що впливають на властивості інформації, яка становить державну таємницю, та визначають вимоги до стану її охорони. Теоретичне та практичне значення викладеного у статті. Важливість результатів цього дослідження для сфери охорони державної таємниці полягає у врахуванні особливостей інформації, яка виникає внаслідок функціонування військових частин, з’єднань та установ Збройних Сил України та становить державну таємницю, під час оцінювання стану охорони державної таємниці, а також визначення подальших рекомендацій з метою підвищення рівня системи охорони державної таємниці. Практичне значення полягає в тому, що результати можуть бути використані у процесі побудови та оцінювання стану системи охорони державної таємниці в підрозділах, військових частинах, з’єднаннях та установах Збройних Сил України в сучасних умовах.
Метою статті є обґрунтування та розроблення послідовності формування локальної моделі машинного навчання (Machine Learning (ML)) для прогнозування рівня загроз і оцінювання ризиків для екіпажів (обслуг) безпілотних авіаційних комплексів у різних умовах бойової обстановки на основі поєднання методів машинного навчання та апостеріорного підходу до відбору множини статистично значущих факторів (стану екіпажу, дій противника та умов середовища), що впливають на захищеність (ступінь втрат) особового складу екіпажів. Методи дослідження. Під час написання статті застосовано: загальнонаукові методи (аналізу, абстрагування), методи теорії підтримки та прийняття рішень, зокрема, методи експертного оцінювання, бальні методи, а також елементи методів теорії множин, статистичного аналізу, математичного моделювання та машинного навчання. Під час написання статті засоби штучного інтелекту використовувалися для пошуку інформації та моделювання у хмарному сервісі Google Colab. Оброблення бібліографічних джерел, переклад і генерування тексту, формування архітектури моделі машинного навчання за допомогою штучного інтелекту не здійснювалися. Матеріали статті створено авторами самостійно з дотриманням норм академічної доброчесності, авторських прав та етичних норм наукового дослідження. Отримані результати дослідження. Показано важливість процедури прогнозування рівня загроз для екіпажів (обслуг) безпілотних авіаційних комплексів у різних умовах обстановки з використанням сучасних моделей прогнозування та методів штучного інтелекту. Наведено послідовність формування локальної моделі машинного навчання для прогнозування рівня загроз на основі апостеріорного підходу до вибору статистично значущих факторів, доведено необхідність та визначено порядок їх відбору за діаграмою Парето (ранговим критерієм) і формування апостеріорної моделі загроз для екіпажів безпілотних авіаційних комплексів. Показано приклад побудови локальної моделі машинного навчання для прогнозування загроз, відбору множини статистично значущих факторів, що враховують стан екіпажу (контрольовані параметри), дії противника (неконтрольовані параметри) та умови обстановки (слабко контрольовані параметри). Практично підтверджено доцільність апостеріорної фільтрації зазначених факторів. Показано результати серії розрахунків, здійснених за допомогою сформованої і навченої моделі прогнозування загроз/ризиків для екіпажів безпілотних авіаційних комплексів з використанням довільних варіантів даних із візуалізацією результатів прогнозування та перевіркою адекватності реагування моделі на зміну вхідних даних. Елементом наукової новизни є розроблена послідовність формування локальної моделі машинного навчання для прогнозування рівня загроз для екіпажів (обслуг) безпілотних авіаційних комплексів, в якій об’єднано апостеріорний підхід до вибору статистично значущих факторів, а також методи машинного навчання, що дає змогу формувати апостеріорну (перевірену практикою) модель загроз для екіпажів безпілотних авіаційних комплексів, оптимізувати набір вхідних параметрів та обирати відповідну архітектуру моделі машинного навчання, яка здійснюватиме прогноз із використанням інтуїтивно зрозумілих вихідних параметрів, що мають імовірнісну природу. Теоретична та практична значущість статті полягає у подальшому розвитку методичного апарату підтримки прийняття рішень через розроблення математичного підходу до відбору статистично значущих ознак (Feature Selection) на основі апостеріорного бойового досвіду екіпажів безпілотних авіаційних комплексів, що дає змогу формалізувати суб’єктивні бойові фактори (включно із людським фактором, тактичними та метеорологічними умовами) у вигляді структурованих вхідних параметрів для моделей штучного інтелекту. З використанням хмарних сервісів Google розроблено діючий інструмент прогнозування рівня загроз у вигляді згенерованого набору даних (data set) для тренування нейронної мережі та локальної моделі машинного навчання, яка може бути основою аналітичної системи підтримки рішень для оперативного аналізу загроз для екіпажів у конкретних умовах бойової обстановки та надаватиме змогу оцінювати ці загрози за інтуїтивно зрозумілими ймовірнісними показниками ризику їх виявлення та ураження. Ключові слова: екіпаж безпілотних авіаційних комплексів, загрози, моделювання, прогнозування, апостеріорний підхід, експертне оцінювання, статистично значущі фактори, машинне навчання.
Метою статті є удосконалення математичної моделі та розроблення алгоритму адаптивного управління кіберзахистом інформаційно-комунікаційних систем спеціального призначення для забезпечення їхньої живучості в умовах цілеспрямованого деструктивного кібервпливу. Методи дослідження. Під час проведення дослідження застосовано апарат теорії Марківських випадкових процесів із безперервним часом. Зазначений методичний підхід дав змогу формалізувати процеси функціонування системи через чотири базові дискретні стани та побудувати систему диференціальних рівнянь Колмогорова. Це дало змогу врахувати динаміку переходів між станами штатної роботи, розвідки, активного вторгнення та компрометації залежно від інтенсивності атак порушника й інтенсивності протидії засобів захисту. Використано технологію генеративного штучного інтелекту (ChatGPT/Gemini) для покращення лінгвістичної якості тексту (перевірка граматики та стилістики), технічної допомоги у перекладі наукових термінів, допоміжного аналізу, обробки даних та пошуку помилок у логіці алгоритму. Отримані результати дослідження. Удосконалено математичну модель функціонування інформаційно-комунікаційних систем в умовах кібервпливу. Сформовано систему диференціальних рівнянь, яка в режимі реального часу відображає зміну ймовірностей перебування системи в безпечних або критичних станах. Розроблено алгоритм адаптивного управління кіберзахистом, який забезпечує автоматизовану реакцію на кіберінциденти. Елементи наукової новизни. Набула подальшого розвитку математична модель на базі Марківських процесів. На відміну від відомих підходів, до неї введено додаткові стани, які враховують роботу системи в режимі обмеженої функціональності та логічну ізоляцію скомпрометованих вузлів. Крім того, запропонована модель бере до уваги динаміку відновлення системи безпосередньо під час триваючого активного вторгнення. У комплексі це дає змогу точніше розраховувати коефіцієнт готовності мережі в умовах інтенсивних кібератак. Теоретичне та практичне значення. Результати дослідження мають цінність для воєнно-оборонного сектору в частині підвищення стійкості систем зв’язку. Практична значущість зводиться до можливості впровадження розробленого алгоритму в перспективні системи кіберзахисту, що дасть змогу мінімізувати наслідки деструктивних впливів, забезпечити безперервність керівництва військами та гарантувати виконання завдань за призначенням, навіть, у разі часткової компрометації мережевої інфраструктури.
Метою статті є обґрунтування концепції квантової трансформації кібербезпеки як стратегічного переходу від класичних криптографічних механізмів до квантово-стійкої архітектури захисту інформації. Методи дослідження. У статті використано методи системного та сценарного аналізу, комп’ютерного моделювання, а також систематизації наукових джерел і нормативно-технічних стандартів у сфері квантово-стійкого захисту. Для формалізації процесу трансформації архітектури безпеки застосовано стохастичне моделювання на основі марковських ланцюгів, що описують імовірнісну динаміку переходів між станами експлуатації вразливої класичної криптографії. Для покращення лінгвістичної якості тексту та пошуку джерел за тематикою дослідження використовувался ChatGPT 5.5. Всі запропоновані ChatGPT 5.5 посилання були перевірені авторами. Отримані результати дослідження. У результаті дослідження визначено основні напрями квантової трансформації кібербезпеки: впровадження постквантових алгоритмів, розвиток криптографічної гнучкості, формування криптографічного інвентарю, використання гібридних протоколів і поетапна міграція до постквантової криптографічної архітектури (PQC). Запропоновано стохастичну модель, яка дає змогу оцінювати ймовірність компрометації інформаційних активів залежно від інтенсивності квантової загрози, швидкості кібератак, темпів криптографічної інвентаризації та міграції до постквантових рішень. Проведене моделювання показало, що активна стратегія постквантової міграції забезпечує істотне зниження ймовірності компрометації та сумарних очікуваних втрат, незважаючи на вищі початкові витрати. Елементи наукової новизни. Запропоновано авторську стохастичну модель переходу організації між рівнями криптографічної зрілості, яка враховує не лише технічні аспекти впровадження постквантової криптографії, а й імовірнісний характер квантової загрози, ризик кібератак, залишкову вразливість після часткової міграції та можливі помилки під час впровадження нових криптографічних механізмів. Теоретичне та практичне значення викладеного у статті. Практичні результати статті можуть бути застосовані для формування дорожніх карт постквантової криптографічної міграції, визначення пріоритетності оновлення криптографічних механізмів, оцінювання економічної доцільності раннього переходу до квантово-стійких рішень і підготовки політик криптографічної гнучкості в організаціях.
Метою статті є розв’язання проблеми захисту інформації в системі управління військами (силами) з погляду системного підходу до розроблення алгоритму проєктування системи захисту інформації для запобігання її витоку, який може бути використаний противником у своїх цілях. Методи дослідження. Під час написання статті застосовано такі методи як: системний аналіз, експертних оцінок, порівняльного аналізу, статистичного аналізу. Запропонований підхід дає змогу формалізувати процес створення системи захисту інформації в системі управління військами (силами) та здійснити аналіз її відповідності вимогам. Використовувався штучний інтелект (АІ – асистент Google) для уточнення терміну «системний підхід у системі захисту інформації». Отримані результати дослідження. У статті запропоновано розв’язання проблеми захисту інформації в системі управління військами (силами) з погляду системного підходу до розроблення алгоритму проєктування системи захисту інформації. Визначено напрями захисту інформації в системі управління військами (силами) та основні характеристики системи захисту. Зазначено, що рівень захисту необхідно визначати через співвідношення між важливістю інформації, що захищається, і витратами на її захист. На основі проведеного аналізу функціонування системи управління військами (силами) розроблено алгоритм проєктування системи захисту інформації в системі управління військами (силами) з метою забезпечення застосування військ (сил) в операціях. Елементи наукової новизни. Науковою новизною є впровадження орієнтира для оцінювання необхідного рівня захисту інформації, а також визначення співвідношення між важливістю інформації, що захищається, і витратами на її захист. Раціональність захисту інформації забезпечується потрібним рівнем її безпеки й мінімізацією витрат на її захист (які складаються з витрат на захист інформації та збитку за рахунок перехоплення інформації противником). Теоретичне та практичне значення викладеного у статті. Теоретичним значенням роботи є те, що запропонований підхід може бути використаний як концептуальна основа для розуміння сутності організації та забезпечення захисту інформації в системі управління військами (силами), а також для оцінювання рівня її захищеності. Застосування цього підходу дає змогу адаптувати методичні засади оцінювання захищеності інформації з урахуванням сучасних загроз і можливостей технічних засобів розвідки противника. Практичною значущістю наведеного підходу є те, що наведений алгоритм проєктування системи захисту інформації дає змогу представникам служби захисту інформації та охорони державної таємниці наблизити систему захисту інформації до раціонального варіанту й використовувати в своїй діяльності.
