Досліджено фінансове забезпечення територіальних громад Волинської області. Мета дослідження – аналіз фінансового стану територіальних громад Волинської області в умовах воєнного стану та визначення механізмів підвищення їхньої фінансового стану для ефективного подолання соціально-економічних викликів. Проведене дослідження ґрунтується на аналізі фінансових результатів діяльності підприємств у 2023 році, зокрема їх прибутковості/збитковості, а також на порівнянні показників між районами області. В процесі написання статті використано методи статистичного аналізу, порівняння та експертних оцінок, абстрактно-логічний метод. Більшість підприємств Волинської області працюють прибутково (76,2%), з найвищим показником у Володимир-Волинському районі (79,4%). Найбільша частка збиткових підприємств виявлена у Ковельському (24,3%) та Луцькому (24,2%) районах, що пов’язано з високою конкуренцією та інфраструктурними проблемами. Запропоновано комплекс заходів для підвищення фінансової стійкості громад: підтримка підприємництва, оптимізація бюджетних видатків, залучення додаткових джерел фінансування (гранти, інвестиції, державно-приватне партнерство), прозорість управління коштами та інноваційні підходи. Дослідження підкреслює необхідність диференційованого підходу до підтримки фінансового стану територіальних громад в залежності від специфіки районів. Запропоновані механізми спрямовані на зміцнення фінансової бази громад, що є критичним для їх сталого розвитку в умовах кризи та повоєнного відновлення. З метою покращення фінансового стану територіальних громад запропоновано бюджетне планування, ретельний аналіз структури витрат та їх оптимізацію відповідно до пріоритетних напрямків. Водночас доцільно активно шукати додаткові джерела фінансування, включаючи гранти, інвестиції, державно-приватне партнерство, участь у міжнародних програмах, забезпечення прозорості планування та використання бюджетних коштів, залучення мешканців до обговорення пріоритетних проектів. Доцільно регулярно аналізувати фінансовий стан громади, використовуючи потенційні показники та розробляючи плани дій, спрямовані на зміцнення фінансової бази, підтримку ініціатив, спрямованих на розвиток інноваційних галузей промисловості, які можуть стати новими джерелами доходу для громади.
Стаття присвячена обґрунтуванню теоретичних і прикладних засад взаємозв’язку маркетингу і логістики в системі менеджменту підприємства і розробці рекомендації щодо їх інтеграції задля підвищення ефективності використання ресурсів підприємства та росту його конкурентоспроможності. Для досягнення визначеної мети в ході дослідження використано методи: метод теоретичного дослідження, метод порівняльного аналізу, загально-логічний метод, метод узагальнення. Авторами розглянуто спрямування маркетингу та логістики в системі роботи підприємства. Уточнено орієнтацію маркетингу на вивчення ринку, поведінки споживача, просування продукту та забезпечення задоволення та лояльності клієнтів. Зазначено, що логістика зосереджена на організації ефективних процесів постачання, зберігання, транспортування, формування запасів. Окремий акцент зроблено на можливостях, які отримуються внаслідок інтеграції цих напрямків діяльності. У статті представлено ключові точки дотику маркетингу і логістики – цінова політика, розробка політики пакування, прогнозування ринків збуту товарів, створення системи розподілу, формування складської сітки, політика в області запасів, політика обслуговування клієнтів, управління замовленнями. Попри спільну мету – задоволення клієнта, мають місце окремі розбіжності цілей маркетингу та логістики у точках дотику. Вирішення цих суперечностей можливе за рахунок знаходження «зон компромісу». Відмічено, що такий підхід дозволяє оптимізувати використання ресурсів підприємства, забезпечити достатній рівень обслуговування клієнтів, зменшити витрати та підвищити гнучкість та адаптивність підприємства у мінливих ринкових умовах роботи. У процесі проведеного дослідження здійснено систематизацію функціонального взаємозв’язку між маркетингом та логістикою як інтегрованих компонентів системи ресурсів та менеджменту підприємства.Обґрунтовано доцільність координації маркетингових та логістичних дій з метою підвищення ефективності управління та оптимізації використання ресурсів підприємства
У статті розкрито підходи до цифрової інтеграції фінансової та управлінської звітності в контексті зростаючих інформаційних запитів стейкхолдерів. Доведено, що традиційне розмежування між фінансовою та управлінською звітністю не дозволяє в повній мірі забезпечити релевантну, цілісну й аналітично насичену інформацію, необхідну для прийняття обґрунтованих управлінських рішень та забезпечення прозорості бізнесу. Обґрунтовано необхідність формування єдиного обліково-аналітичного простору, в якому фінансова та управлінська інформація узгоджуються і взаємодоповнюють одна одну. Запропоновано розвинути вітчизняний план рахунків бухгалтерського обліку, зокрема шляхом розширенням функціонального призначення класу 8 у напрямку деталізації та аналітики. Вертикальну інтеграцію рахунків фінансового та управлінського обліку пропонується реалізовувати шляхом відкриття до синтетичних рахунків різного роду аналітичних субрахунків нижчого порядку відповідно до інформаційних потреб управління бізнесом. У свою чергу, горизонтальну інтеграцію рахунків рекомендується впроваджувати шляхом формування кореспонденцій рахунків 1-7 і 9 класів фінансового обліку та рахунків 8 класу, призначених для потреб управлінського обліку. Такий підхід дозволятиме генерувати необхідну інформацію відповідно під конкретні цільові запити керівництва бізнесу та його ключових стейкхолдерів. Поєднання рахунків фінансового та управлінського обліку в умовах вертикальної і/або горизонтальної інтеграції характеризується позитивними особливостями, оскільки дає можливість реалізації у діяльність різних суб’єктів економічної діяльності та під будь-які інформаційні потреби управління, а також можливість автоматизації облікових процесів за допомогою спеціалізованих програмних технологій, що запобігає зростанню трудомісткості облікових робіт. У цьому контексті висвітлено роль цифрових технологій у реалізації процесу інтеграції видів звітності, підвищенні достовірності інформації, автоматизації облікових процедур та адаптації звітних даних до вимог різних груп користувачів. Узагальнено переваги цифрової інтеграції звітності для забезпечення сталого розвитку, ефективної комунікації зі стейкхолдерами та підвищення якісного рівня управлінських рішень.
У статті здійснено аналізування економіки знань як стратегічного фактора розвитку національної економіки в умовах цифровізації та глобалізації. Знання є важливим ресурсом, який показує рівень конкурентоспроможності країни, сприяє розвитку інноваційних процесів та інтеграції країни до світового економічного простору. У науковій праці проведено порівняльний аналіз рівня розвитку країн за Глобальним індексом економіки знань у 2024 р. Основними критеріями аналізування були поділ країн за місцем розташування: Європа, Азія, Південна та Північна Америка, Океанія та Африка, а також рівні економіки знань: високий, вище середнього, середній, нижче середнього та низький. Вибірка дослідження становила 141 країну, що демонструє надійність і точність отриманих результатів. При розрахунку глобального індексу економіки знань бралися 7 галузевих індексів, а саме: початкова освіта; професійно-технічна освіта і навчання; вища освіта; дослідження, розробки та інновації; інформаційно-комунікаційні технології; економіка та сприятливе середовище. Визначено, що найкращі результати індексу економіки знань мають країни Європи і Північної Америки. Україна у даному рейтингу має середній рівень індексу, який є на рівні з сусідніми країнами, а саме: Польщею, Угорщиною, Литвою та іншими європейськими країнами: Іспанією, Італією, Литвою, Грецією тощо. За даними аналізування, окремі країни світу показують нерівномірність розвитку показників економіки знань, що говорить про необхідність цілеспрямованої підтримки знаннєво-орієнтованих та дослідницьких секторів. З метою наочного відображення елементів індексу глобальної економіки знань (GKI) України побудовано сітковий графік (радарну діаграму), оскільки вона показує збалансованість руху всіх елементів, а також відставання в певних напрямках. За результатами аналізування показників економіки знань України визначено сильні позиції країни: високий рівень початкової освіти та розвиток інформаційно-комунікаційних технологій. Водночас слабкими позиціями країни є низький рівень розвитку досліджень, розробок та інновацій, що потребує належної державної підтримки та реформ. Формування ефективної стратегії розвитку економіки знань є одним із основних шляхів підвищення конкурентоспроможності та стійкого економічного зростання України в умовах глобальних трансформацій.
У статті здійснено кількісне оцінювання впливу інвестицій у штучний інтелект, цифрову зрілість, рівень автоматизації, прибутковості та доходів на ринкову капіталізацію підприємств із використанням інструментарію регресійного аналізу. На основі вибірки з 44 інноваційно активних компаній побудовано економетричну модель, що дозволяє виявити ступінь детермінації капіталізації ключовими технологічними та фінансовими параметрами. Результати моделювання засвідчили високу пояснювальну здатність моделі, що свідчить про вагомий вплив обраних факторів на вартість підприємств. Статистично значущими предикторами капіталізації визначено прибуток, інвестиції в AI, рівень автоматизації та дохід, у той час як цифрова зрілість (DIGMAT) не продемонструвала суттєвого ефекту. Для досягнення цієї мети автори застосували метод регресійного аналізу, зокрема побудували модель, яка оцінює взаємозв’язок між капіталізацією компаній і цифровими індикаторами. У дослідженні використано дані з відкритих джерел, зокрема фінансову звітність компаній, що входять до індексу S&P 500. Основні результати аналізу вказують на те, що цифровізація і, зокрема, інвестиції в ШІ мають статистично значущий позитивний вплив на капіталізацію підприємств. Виявлено, що кожен додатковий мільярд доларів інвестицій в ШІ може збільшувати ринкову вартість компанії в середньому на 1-1.4 млрд доларів. У дослідженні розроблено та апробовано економетричну модель, яка кількісно відображає вплив окремих технологічних чинників на ринкову капіталізацію підприємств. На відміну від традиційних підходів, де цифрова трансформація аналізується переважно в контексті підвищення продуктивності праці або операційної ефективності, у даній роботі акцент зроблено на стратегічному аспекті – формуванні ринкової вартості бізнесу. Отримані результати дозволяють розширити науково-практичні уявлення про механізми капіталізації підприємств у цифрову епоху та виявити критичні точки впливу цифрових технологій на економічні результати. Отримані результати мають практичну цінність для стратегічного планування інноваційної діяльності підприємств в умовах цифрової трансформації економіки
У статті розглянуто перспективи впровадження інформаційного забезпечення у діяльність соціальних служб. Проаналізовано сучасні виклики в управлінні соціальною сферою та визначено ключові переваги застосування інформаційно-комунікаційних технологій. Розглянуто перспективи розвитку інформаційного забезпечення у соціальній сфері. Метою статті є дослідження теоретичних аспектів сучасних тенденцій та перспектива впровадження інформаційного забезпечення в управління соціальними службами. Дослідження проводилося з використанням таких методів дослідження, як метод наукових абстракцій, метод порівняння та економічного аналізу і синтезу. Соціальні служби працюють з величезними обсягами інформації, які потребують ефективного зберігання, обробки та аналізу. Відсутність єдиної інформаційної платформи створює труднощі у співпраці між різними соціальними службами. Інформаційне забезпечення становить основу ефективного управління у соціальній сфері. Воно включає інформаційні системи, бази даних, електронний документообіг і цифрові платформи, які допомагають автоматизувати роботу. У умовах швидкої технологічної еволюції особливо важливо забезпечити якісний збір даних, їх обробку та аналіз для прийняття управлінських рішень. Інформаційне забезпечення відіграє вирішальну роль у покращенні процесів прийняття рішень в рамках управління соціальною роботою. Ефективне прийняття рішень значною мірою залежить від точної та актуальної інформації, яка дозволяє соціальним працівникам оцінювати ситуації, визначати потреби та визначати відповідні заходи. Поліпшення надання послуг і результатів для клієнтів є ще однією значною перевагою надійного надання інформації в управлінні соціальною роботою. Доступ до точної та своєчасної інформації дозволяє соціальним працівникам пристосовувати втручання, які відповідають конкретним потребам клієнтів, тим самим підвищуючи ефективність соціальних послуг. Обмін інформацією сприяє прозорості та культурі співпраці, дозволяючи фахівцям координувати зусилля та узгоджувати свої стратегії.
In recent years, the rapid advancement of Artificial Intelligence (AI) has had a profound and transformative impact across a wide range of sectors, including education and scientific research. As the primary environment for the generation, exchange, and preservation of knowledge, academia finds itself at the forefront of this technological shift. AI presents a dual reality for academic institutions: it brings forward unprecedented opportunities for innovation and efficiency, while simultaneously introducing complex ethical, pedagogical, and operational challenges. This article aims to examine the multifaceted influence of AI on higher education, particularly focusing on the evolving role of educators. While numerous studies have explored AI's applications in learning management systems, automated grading, and research data analysis, this paper places a particular emphasis on the human dimension namely, how academic staff are responding to the integration of AI tools into their teaching and research practices. Through an analytical overview, the paper identifies both the benefits and risks associated with AI implementation in academia. On the one hand, AI offers the potential to enhance personalized learning, automate repetitive administrative tasks, and improve access to educational resources. These advancements could significantly increase productivity and support more inclusive educational practices. On the other hand, the growing reliance on AI raises serious concerns related to academic integrity, data privacy, algorithmic bias, and the potential deskilling of educators. The article highlights the urgent need for clear institutional strategies that include professional development for educators, ethical guidelines for AI use, and investment in digital infrastructure. Without these measures, the integration of AI could lead to fragmentation and inequality within the academic system. Educators must not only adapt to technological innovations but also actively shape the discourse around the responsible and meaningful use of AI in education. In conclusion, while AI undoubtedly holds transformative potential for academia, its successful and ethical implementation depends on a balanced approach one that values both innovation and the enduring principles of academic freedom, critical thinking, and human-centered learning.
Тема статті присвячена дослідженню використання штучного інтелекту (ШІ) у фінансовому менеджменті підприємств в умовах забезпечення їхньої економічної безпеки. В умовах цифровізації економіки інтеграція інноваційних технологій у фінансові процеси підприємств стала не лише трендом, а й необхідністю для підвищення їхньої конкурентоспроможності та захисту від зовнішніх і внутрішніх загроз. Метою статті є виявлення можливостей, обмежень і ризиків застосування технологій ШІ у фінансовому менеджменті з урахуванням аспектів економічної безпеки. Методологічну базу дослідження складають загальнонаукові методи аналізу і синтезу, системний підхід, методи емпіричного дослідження, зокрема аналіз сучасних практичних кейсів. Результати дослідження свідчать, що використання ШІ дозволяє суттєво підвищити ефективність фінансового планування, оптимізувати бюджетні процеси, покращити якість ухвалення управлінських рішень і знизити рівень фінансових ризиків. Водночас впровадження ШІ супроводжується загрозами витоку фінансової інформації, підвищенням вразливості інформаційних систем та ризиком некоректної роботи алгоритмів при недостатньому контролі. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні та систематизації ризиків, що виникають у процесі інтеграції технологій штучного інтелекту у фінансову діяльність підприємств, а також у запропонованих підходах до управління цими ризиками з позицій економічної безпеки. Практична значущість роботи полягає у формулюванні рекомендацій для підприємства щодо ефективного і безпечного впровадження технологій ШІ у фінансовий менеджмент, з урахуванням особливостей економічного середовища та внутрішньої структури організації. У статті використано відкриті дані, отримані за допомогою аналітичного інструменту YouControl. Для проведення практичного експерименту вибрано ChаtGPT від оpenаі та Bаrd від Gооgle як найпопулярніші генеративні моделі. Запропоновані підходи можуть бути використані керівниками фінансових підрозділів, консультантами з цифрової трансформації, а також фахівцями з управління ризиками для розробки стратегій адаптації до нових умов цифрової економіки.
У статті досліджується актуальність впровадження технологій точного землеробства як ключового напряму цифрової трансформації аграрного сектору в умовах глобальних викликів — зростання чисельності населення, зміни клімату, деградації ґрунтів та обмеженості природних ресурсів. У центрі уваги дослідження перебуває досвід Сполучених Штатів Америки — країни, що демонструє системну державну політику у сфері точного землеробства, високий рівень технологічної інтеграції та ефективну міжсекторальну взаємодію. Метою дослідження є комплексний аналіз інституційних, технологічних та інфраструктурних засад впровадження точного землеробства у США з подальшим визначенням можливостей їх адаптації до умов України. Методологічну основу становлять системний та порівняльний аналіз, структурне моделювання та аналітичне опрацювання профільних джерел: документів USDA, наукових публікацій, галузевих звітів. У результаті встановлено, що найбільшу ефективність демонструють інтегровані технології, які поєднують функції збору, обробки та реалізації аграрних рішень. США сформували цілісну цифрову агроекосистему, здатну адаптуватися до кліматичних, ринкових і соціальних змін. Обґрунтовано потенціал впровадження окремих елементів цієї моделі в українських умовах — передусім, через розвиток цифрової інфраструктури в сільських регіонах, формування відкритих дата-платформ, підтримку фермерів у придбанні цифрових технологій, підвищення цифрової грамотності аграріїв. Наукова новизна дослідження полягає у першому комплексному аналізі досвіду США як зразка цифрової аграрної стратегії з високим рівнем впровадження smart farming. Практична значущість пов’язана з можливістю використання отриманих висновків у розробці державної політики цифровізації агросектору України, програм підтримки інновацій, механізмів технічної допомоги та освітніх ініціатив. Перспективи подальших досліджень охоплюють вивчення ефективності локальних цифрових ініціатив у США, їх регіональних відмінностей та можливостей інтеграції відповідних елементів в українські умови.
В статті на тему «Теорія економічних циклів М.І.Туган-Барановського і сучасність» поставлено за мету пояснити природу сучасних економічних циклів, спираючись на економічну спадщину М. Туган-Барановського. В ході дослідження авторами були використані емпірико-теоретичні (комплексні), а також методи науково-психологічного дослідження, які є важливими інструментами для вивчення психічних процесів, емоцій та поведінки людини в галузі поведінкової економіки. Результати дослідження свідчать, що М. Туган-Барановському вдалось передбачити вплив, який будує чинити розвиток фінансового ринку на циклічність економіки в майбутньому. Ще задовго до «великої депресії» М. Туган-Барановський висловив гіпотезу про те, що в подальшому причини економічних циклів треба шукати в природі та особливостях функціонування фінансових ринків, пов’язаних з особливостями ухвалення рішень гравцями ринку. В сучасній економічній теорії прийнято вважати, що головний суб’єкт економіки –– це людина економічна (Homo Economicus), яка ухвалює раціональні економічні рішення. Але з розвитком грошового і фондового ринків, а також із збільшенням кількості індивідуальних інвесторів ухвалення раціональних рішень більшістю учасників стає, на погляд авторів статті, все більш мало ймовірним. Оскільки фінансовий ринок – це дуже динамічна система, з високим невизначеності, то гравці, ухвалюючи рішення, зазвичай, покладаються на інтуїцію, яка може ефективно працювати тільки за незмінності умов. В результаті автори статті роблять висновок, що фінансиалізація сучасної економіки, особливості ухвалення рішень разом зі зміною структури учасників фінансових ринків створили нові умови для нестабільності сучасних фінансових ринків. Наукова новизна дослідження полягає в створенні інтегрованої концепції циклічності сучасної економіки, яка базується на теорії циклів М. Туган-Барановського, постулатах поведінкової економіки та тенденціях розвитку сучасного фінансового ринку. Практична значущість дослідження, полягає в тому, що висновки, зроблені авторами можуть бути корисними для вибору інструментів антиціклічного регулювання в сучасній економіці.
У статті розглядаються сучасні тенденції розвитку екологічного підприємництва в країнах Європейського Союзу (ЄС). Проведено оцінку ключових показників, що характеризують екологічно орієнтовану підприємницьку діяльність, а також проаналізовано вплив державної політики та міжнародних екологічних стандартів на розвиток цього сектору. Особлива увага приділена механізмам підтримки екологічного бізнесу, фінансовим стимулам та інноваційним підходам, які сприяють впровадженню сталих технологій. На основі досвіду країн ЄС визначено перспективи розвитку екологічного підприємництва в Україні, а також запропоновано можливі заходи для його активізації. Метою дослідження є комплексна оцінка та аналіз стану розвитку екологічного підприємництва в країнах Європейського Союзу на основі вивчення ключових показників екологічної економіки за останні роки, виявлення основних тенденцій і факторів, що впливають на ефективність і динаміку цього сектору, а також формулювання науково обґрунтованих рекомендацій для сприяння сталому розвитку та підвищення конкурентоспроможності екологічних підприємств у регіоні. У статті розкрито сутність екологічного підприємництва крізь призму засад збалансованого розвитку. Головною метою такого підприємництва є формування ефективної моделі, яка гармонійно поєднує отримання прибутку із збереженням навколишнього середовища. Окреслено вплив глобалізації на розвиток екологічного підприємництва. Глобалізаційні процеси сприяють розширенню економічних зв’язків, проте водночас створюють значні ризики, зокрема посилення розмежування країн на розвинений центр та периферію. Це поглиблює диференціацію у соціально-економічному, екологічному та науково-технічному розвитку держав. Сучасна модель світової економіки орієнтована на розширення екологічно-економічної експансії, що проявляється у формах екологічного сепаратизму та неоколоніалізму. Це загострює конфлікти у глобальному економічному просторі.
Стаття спрямована на дослідження системи управління якістю університетом у розрізі вимог міжнародного стандарту ISO 9001. Цей стандарт вже майже пів століття використовується підприємствами та організаціями в багатьох країнах світу. Він є основою для розроблення моделей систем управління якістю, зокрема і для університетів. З іншої сторони, українське законодавство у сфері освіти регламентує свої вимоги щодо систем внутрішнього забезпечення якості. Метою дослідження є удосконалення моделі якості закладів вищої освіти (університетів). Під час дослідження були використані методи математичного моделювання, системного підходу для класифікації локальних нормативно-правових документів університетів. В процесі дослідження було поставлене завдання систематизації документації системи управління якістю та побудови інформаційної моделі нормативної бази, а також завдання формування процесного підходу функціонування системи якості та побудови структурно-логічної моделі процесів. Стаття присвячена розробленню моделі системи управління якістю на основі циклу PDCA. Дана модель має вхідні параметри, що формуються на основі вимог, потреб та очікувань стейкхолдерів; модуль функціонування системи якості, в центрі якого є елемент лідерства, а цикл PDCA поєднує такі елементи як планування, підтримання системи управління якістю, реалізація навчального процесу, оцінювання дієвості та поліпшування; а також вихідні параметри про рівень задоволеності здобувачів вищої освіти, випускників, роботодавців та про результати діяльності університету, зокрема рівень знань здобувачів вищої освіти та рейтинги університету. На базі цієї моделі розроблено структурну модель, яка встановлює логічні зв’язки між процесами системи управління якістю. Наукова новизна отриманих результатів: розроблено модель системи управління якістю університету та структурно-логічну модель процесів на основі циклу PDCA, що дає можливість реалізувати процес ний підхід функціонування внутрішньої системи забезпечення якості університету. Практична значущість результатів дослідження полягає у формуванні структури нормативної бази системи управління якістю університету та програмно-інформаційної системи реалізованої як Електронний фонд локальних нормативно-правових документів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
У статті досліджується кормовиробництво з позиції товарного виробництва. Проведено аналіз досвіду розвинених країн світу щодо означеної проблематики з метою його подальшої імплементації в українських умовах. Актуальний стан товарного кормовиробництва в Україні характеризується нагальною потребою в залученні інвестиційних ресурсів та адаптації світових практик розвитку даної галузі. У розвинених економіках кормовиробництво функціонує як відокремлена промислова сфера, що базується на застосуванні прогресивних технологій виробництва, заготівлі, зберігання та логістики. З огляду на це, сучасне товарне кормовиробництво в Україні потребує розробки інвестиційної стратегії як комплексної системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності, детермінованих загальними завданнями розвитку галузі та інвестиційною парадигмою, а також визначення оптимальних шляхів їх досягнення з урахуванням досвіду високорозвинених країн. Встановлено значущу роль розробки інвестиційної стратегії у забезпеченні ефективної динаміки кормовиробництва, що дозволяє вирішити наступні завдання: забезпечення механізму реалізації довгострокових стратегічних та інвестиційних цілей майбутнього економічного і соціального розвитку галузі; оцінка інвестиційних можливостей та максимізація використання інвестиційного потенціалу; ініціювання нових інвестиційних можливостей; мінімізація негативного впливу непередбачуваних змін зовнішнього інвестиційного середовища; формування базисних критеріїв відбору релевантних інвестиційних проєктів та фінансових інструментів інвестування; створення передумов для стратегічної трансформації організаційної структури функціонування галузі товарного виробництва кормів. Водночас, товарне кормовиробництво має орієнтуватися на сучасні глобальні тенденції, враховуючи екологічні імперативи, зокрема перевагу слід надавати органічному товарному кормовиробництву. Товарне кормовиробництво охоплює цикли виробництва, зберігання, пакування та транспортування кормів, що визначає відповідні сфери інвестування.
Стаття присвячена дослідженню сучасних тенденцій розвитку промислових підприємств в умовах цифровізації. Досліджено, що процес цифровізації передбачає перехід усіх наявних процесів (виробничих, технічних, операційних, економічних) промислових підприємств у цифрове середовище. Доведено, що перехід у цифрове середовище передбачає широкомасштабні зміни, що стосуються всіх аспектів діяльності промислових підприємств з необхідністю використання таких інструментів як: цифрові інформаційно-комунікаційні технології зв’язку; технології електронно-цифрового обміну виробничо-технічними даними за протоколом Electronic Data Interchange; адаптація методів і технік цифрового аналізу та обробки великих масивів технічних даних за технологією Big Data; використання технології хмарних та туманних цифрових обчислень за електронно-обліковим протоколом Cloud Computing. Запропоновано ієрархічну бізнес-структуру промислового підприємства з урахуванням процесів цифровізації. Окреслено проблеми, з якими стикаються промислові підприємства у процесі цифрової трансформації. Представлено схему цифровізації системних та виробничих елементів на промисловому підприємстві. Розглянуто передумови забезпечення процесу цифровізації промислових підприємств. Проаналізовано передумови аналітико-технологічного забезпечення цифровізації промислових підприємств. Досліджено вплив цифровізації на трансформацію напрямів діяльності промислових підприємств. Обґрунтовано цінність процесу цифровізації промислових підприємств та виокремлено основні аспекти. Запропоновано перелік першочергових заходів підтримки цифровізації промислових підприємств з боку держави. Доведено, що поєднання цифрових технологічних знань, домінуючої високої культури організації виробництва у вигляді гнучких форм скорочення часу на виконання окремих частин системних процесів, а отже, і зниження виробничих витрат та пришвидшення прийняття рішень на всіх рівнях управління, сприяє підвищенню рівня якості промислової продукції, що в свою чергу, дає змогу підвищити конкурентоспроможність
У статті розкрито трансформаційні процеси у сфері фінансового забезпечення благодійних організацій України в умовах повномасштабної війни. Тематика дослідження охоплює аналіз викликів, з якими стикається благодійний сектор, та інноваційних підходів до мобілізації фінансових ресурсів у кризових умовах. Особливу увагу приділено змінам у структурі джерел доходів, рівню прозорості використання коштів і зростанню ролі партнерства. Визначено також нові ризики, які зумовлені воєнним станом та відповідно і економічною нестабільністю. Метою дослідження є виявлення основних тенденцій і механізмів фінансування благодійних організацій, що забезпечують їхню стійкість, ефективність та адаптивність у новій соціально-економічній реальності. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: аналіз і синтез для систематизації джерел фінансування благодійних організацій; структурно-функціональний підхід – для оцінки ролі окремих інструментів фандрейзингу; порівняльно-правовий аналіз – для зіставлення національних та зарубіжних моделей фінансового забезпечення доброчинної діяльності; метод контент-аналізу – для оцінки нормативних змін і пріоритетів донорської політики. У результаті дослідження встановлено, що війна виступила потужним каталізатором змін у благодійному секторі, стимулюючи цифровізацію процесів, зростання ролі краудфандингу, поширення інструментів matched funding, формування стратегій соціального інвестування. Також виявлено, що благодійні організації в Україні демонструють високий рівень адаптивності, активізуючи партнерства, вдосконалюючи звітність та запроваджуючи нові технології залучення ресурсів. Наукова новизна статті полягає в комплексному осмисленні фінансових інновацій у сфері доброчинності як передумови підвищення інституційної спроможності та сталості неприбуткових організацій в умовах війни. Практична значущість результатів полягає в узагальненні актуальних підходів до фінансування, що можуть бути використані для підвищення ефективності діяльності благодійних організацій, вдосконалення грантових стратегій та підготовки нормативних змін у сфері державно-приватного партнерства у соціальній політиці.
Метою дослідження є побудова моделі формування стратегії підприємства з врахуванням вимог концепції сталого розвитку, надання прикладу-кейсу реалізації стратегії сталого розвитку на підприємстві. Для досягнення поставленої мети використано методи аналізу та синтезу, теоретичного узагальнення та моделювання. У результаті дослідження обгрунтовано актуальність дотримання концепції сталого розвитку в стратегічній діяльності підприємства. Розглянуто основні завдання сталого розвитку та принципи які необхідно враховувати при розробленні стратегії підприємства орієнтованого на сталий розвиток, розроблено модель формування стратегії підприємства орієнтованого на сталий розвиток; виокремлено напрями та шляхи реалізації концепції сталого розвитку в стратегічній діяльності промислового підприємства. Запропонована модель формування стратегії з врахуванням концепції сталого розвитку демонструє послідовність етапів, яких необхідно дотримуватись в процесі формування та реалізації концепції сталого розвитку підприємства: визначення генеральної мети підприємства, цілей, стратегічного аналізу економічних, екологічних, соціальних складових зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають як на підвищення, так і на зниження стійкості функціонування підприємства, розробку стратегічних альтернатив та вибору оптимальної стратегії, яка забезпечує сталий розвиток підприємства на нинішньому етапі, так і в довгостроковій перспективі; моніторингу, оцінюванні та корегуванні заходів з реалізації стратегії. Як позитивний кейс реалізації концепції сталого розвитку, розглянуто стратегічне бачення та забезпечення реалізації стратегії сталого розвитку корпорацією Tarkett. Такий досвід міжнародної компанії може бути актуальним для вітчизняних промислових підприємств. Застосування моделі формування стратегії підприємства з врахуванням концепції сталого розвитку та кейс корпорації Tarkett дає можливість підприємствам систематизувати дії спрямовані на реалізацію принципів сталого розвитку на вітчизняних підприємствах.
У статті розглянуто особливості дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища підприємств агропромислового комплексу для вдосконалення їх функціонування, чим і обумовлена тема дослідження. Здійснено аналіз середовища підприємств для відстежування економічних та управлінських процесів та встановленні зв’язку між чинниками, що впливають на систему господарювання. Аналіз впливу факторів зовнішнього середовища базувався на застосуванні галузевої моделі п'яти сил конкуренції та PEST-аналізу, що дозволило оцінити зовнішню економічну ситуацію, яка складається в агропромисловому комплексі, і конкуренції та ступінь важливості факторів макросередовища підприємств агропромислового комплексу. Проведено оцінку мікросередовища, застосовуючи метод групування за декількома ознаками; завдяки чому виділені фактори впливу на підприємства, означені імовірні тенденції змін та простежено їх вплив на діяльність підприємства агропромислового комплексу. На основі проведення оцінки споживачів, постачальників, загроз запровадження товарів-замінників, а також появи нових конкурентів у галузі, аналізу рівня конкуренції в аграрній сфері між наявними конкурентами побудовано конкурентний профіль підприємств агропромислового комплексу та визначено рівень конкурентоспроможності і конкурентний рівень. Оцінка зовнішнього середовища підприємств дозволила виділити ймовірні загрози, пов’язані з розвитком рівня конкуренції та появою широкої ланки товарів-замінників основної продукції підприємства агропромислового комплексу. Обґрунтована наявність позитивних чинників, які дозволяють підприємствам залучати інвестиції, розширяючи інноваційну діяльність, що обумовлює залучення широкого кола споживачів. Метою статті виступає аналіз існуючих підходів до дослідження зовнішнього макро- і мікросередовища підприємств агропромислового комплексу для формування стратегічних цілей його діяльності та перспективного розвитку. В процесі дослідження й вирішення поставлених завдань застосовувались різні наукові методи, до основних з них належать: аналізу, у т. ч. PEST- і SWOT-аналізу; оцінювання, у т. ч. бальний; метод сегментації ринку. У результаті проведеного дослідження щодо аналізу та оцінки зовнішнього макро- і мікросередовища підприємств агропромислового комплексу простежено зв’язки між чинниками, які впливають на систему господарювання та дозволяють окреслити стратегічні напрямки подальшого розвитку. Завдяки застосуванню методу сегментації ринку виділено системоутворюючі критерії, які є однорідними за економічними і соціальними ознаками. Науковою новизною виступає здійснення оцінювання зовнішнього макро- і мікросередовища на основі задіяння спеціальних методів для підприємств агропромислового комплексу, що надає можливість визначити стратегічні цілі та перспективні напрямки його подальшого розвитку. Практична значущість дослідження полягає у застосуванні існуючих доробок для підприємств агропромислової групи компаній «Дніпровська».
. У статті розглянуто сучасні тенденції розвитку цифрових платформ та електронної комерції, зокрема їх вплив на маркетингові стратегії компаній у мінливому бізнес-середовищі. Метою роботи є проведення комплексного аналізу ключових аспектів використання цифрових платформ, соціальних мереж та інструментів онлайн-маркетингу для підвищення ефективності електронної комерції. Крім того, дослідження спрямоване на те, як маркетингові стратегії можна адаптувати до сучасних умов, з особливим акцентом на кризових сценаріях, таких як триваючий військовий конфлікт в Україні. У дослідженні використано методи системного та порівняльного аналізу даних, що дозволяє глибоко вивчити ефективність різних інструментів цифрового маркетингу та їх вплив на конкурентоспроможність бізнесів. Результати дослідження підтверджують, що інтеграція новітніх технологій, таких як штучний інтелект, блокчейн, Інтернет речей (IoT), чат-боти та автоматизація маркетингу, є ключовим фактором успіху в сучасній електронній комерції. Наукова новизна роботи полягає у визначенні оптимальних підходів до адаптації маркетингових стратегій до змін у поведінці споживачів, а також виявленні важливості інноваційних технологій для підвищення персоналізації та безпеки в комунікаціях з клієнтами. Дослідження підкреслює важливість швидкої адаптації маркетингових стратегій до кризових ситуацій, що дає можливість бізнесам не тільки зберегти лояльність клієнтів, а й забезпечити стабільність на ринку. Практична значущість дослідження полягає у розробці рекомендацій для малих та середніх бізнесів щодо ефективного використання цифрових платформ для збільшення продажів, покращення взаємодії з клієнтами та збереження конкурентних переваг у змінних умовах ринку. Дослідження також надає практичні інструменти для адаптації маркетингових стратегій в умовах нестабільності та глобальних криз, що стає особливо актуальним у сучасному глобалізованому світі. Перспективи подальших наукових розробок полягають у поглибленому вивченні інтеграції новітніх технологій в маркетингові стратегії в умовах криз, а також дослідженні довгострокових ефектів адаптації бізнесів до змін в цифровому середовищі, що дозволить створити нові моделі розвитку бізнесу на основі цифрових платформ.
Метою дослідження є аналіз особливостей транскордонного трансферу технологій в умовах техноглобалізму, визначення його впливу на розвиток глобальної інноваційної екосистеми та формулювання рекомендацій для оптимізації механізмів міжнародного науково-технологічного обміну. Методологія дослідження передбачає використання комплексного підходу, що включає порівняльний аналіз щодо вивчення процесів транскордонного трансферу технологій у контексті техноглобалізму. Для визначення ключових факторів, що впливають на ефективність транскордонного трансферу технологій в умовах техноглобалізму, було проведено аналіз чинників таких як рівень інфраструктури, політичні умови та правові бар'єри. Побудовано матрицю SWOT-аналізу транскордонного трансферу технологій в умовах техноглобалізму, яка довела, що цей процес має значний потенціал для розвитку світової економіки, але й містить певні ризики: нерівність у доступі до технологій, правові бар'єри, залежність від іноземних технологій. Обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення політики та стратегій транскордонного трансферу технологій в умовах техноглобалізму: розвиток правової та регуляторної інфраструктури, стимулювання інвестицій у науково-дослідні та інноваційні проекти, покращення доступу до технологій для країн, що розвиваються, підвищення рівня освіти та навичок у сфері інновацій та технологій, сприяння співпраці між країнами та приватними компаніями, розвиток інфраструктури для трансферу технологій. Дослідження транскордонного трансферу технологій в умовах техноглобалізму має важливе практичне значення для формування ефективної політики в галузі інновацій та розвитку національних економік. Результати можуть бути використані для удосконалення механізмів міжнародного співробітництва та технологічного обміну між країнами: знизити технологічну відсталість та прискорити інтеграцію новітніх технологій в промислові процеси. Крім того, вивчення трансферу технологій сприяє створенню сприятливих умов для інвестицій та розвитку високотехнологічних секторів економіки.
У статті розкрито сучасні теоретико-методологічні засади економічної кластеризації як ефективного інструмента інноваційного розвитку з урахуванням українських реалій. Метою дослідження є обґрунтування концептуальних підходів до кластеризації вітчизняної економіки, виявлення ключових чинників формування кластерних систем та розробка рекомендацій з їх практичної імплементації. Для досягнення цієї мети застосовано комплекс методів: історико-логічний аналіз еволюції кластерної теорії (від Маршалла до Портера), системний аналіз моделей кластерних структур, контент-аналіз вітчизняних та зарубіжних публікацій, порівняльний аналіз мережевих і кластерних утворень, а також метод експертних оцінок щодо адаптації концепцій до українського контексту. Результати дослідження демонструють, що кластеризація об’єднує виробничі, наукові, освітні та державні інституції в єдині інноваційні екосистеми, здатні підвищувати продуктивність праці та інвестиційну привабливість регіонів. На основі порівняльного аналізу попереднього досвіду країн ЄС, Північної Америки та Азії запропоновано методичні рекомендації щодо гармонізації стандартів, стимулювання людського капіталу, впровадження «smart integration» та цифровізації кластерних платформ. Наукова новизна статті полягає в інтеграції класичних теоретичних підходів і сучасних практичних кейсів для розробки адаптованої до українських умов класифікації кластерів, уточненні дефініції «кластера» у контексті багаторівневої взаємодії суб’єктів господарювання, науки і влади, а також у формуванні комплексного методологічного інструментарію оцінки ефективності кластерних утворень. Використання політетичного підходу та критеріальної основи дозволило створити алгоритм виявлення «критичної маси» для запуску кластерних ініціатив. Практична значущість роботи полягає в тому, що розроблені рекомендації можуть бути використані органами державної влади, регіональними адміністраціями та бізнес-асоціаціями для формування цільових програм підтримки кластерів, підготовки правових актів, а також дизайну навчальних і консультаційних модулів для менеджменту кластерних ініціатив.
