Малоінвазивні методи є стандартом хірургічного лікування раку ендометрія (РЕ) початкових стадій. Проте наявність у пацієнтки суперожиріння (індекс маси тіла (ІМТ) ≥50/м2) поєднано з вираженим спайковим процесом черевної порожнини та наявністю сітчастих імплантатів передньої черевної стінки створює суттєві анестезіологічні та технічні виклики. У статті представлено клінічний випадок лікування раку ендометрія у пацієнтки віком 63 років з ІМТ 52,0 кг/м2, цукровим діабетом II типу та складним анамнезом вентральних герніопластик із резекцією тонкої кишки. На доопераційному етапі встановлено діагноз ендометріоїдної аденокарциноми low-grade з проміжною групою ризику (MMRd, POLEwt, p53wt). З огляду на високий ризик лапароскопічного доступу рішенням мультидисциплінарного консиліуму було обрано піхвову гістеректомію. Через загрозу інтраопераційної фрагментації матки на етапі її відсепарування здійснено невідкладну конверсію в лапаротомію за Пфанненштілем. Виконано ретельний вісцеролізис та тотальну абдомінальну гістеректомію з двобічною сальпінгоофоректомією. За результатами остаточного патогістологічного дослідження у правому яєчнику виявлено пухлинний осередок ендометріоїдної аденокарциноми, що дозволило встановити стадію IIIA1 за системою Міжнародної федерації гінекології та акушерства (The International Federation of Gynecology and Obstetrics — FIGO) 2023 р. (pT3a LV1 Pn0) та перевести пацієнтку до групи високого ризику. У пізній післяопераційний період відмічалося заживлення рани вторинним натягом, що є патогенетично обґрунтованим у цій категорії хворих. Продемонстровано важливість персоналізованого підходу, онкологічної абластики та гнучкості хірургічної тактики.
Застосування новітніх радіаційних технологій брахітерапії джерелами високої потужності дози (high dose rate — HDR) кобальту-60 (60Co), іридію-192 (192Ir) у сучасних протоколах лікування хворих онкогінекологічного профілю дозволяє досягти максимального розподілу доз у клінічній мішені та мінімального променевого навантаження на органи і тканини, що розташовані поруч. Така методика передбачає опромінення великих обсягів із підведенням високих терапевтичних доз на межі толерантності «критичних» органів (сечового міхура, прямої кишки) і тканин. Проблемою сучасної радіаційної онкології залишається мінімізація / подолання ранніх та пізніх променевих ускладнень, подовження тривалості життя і підвищення його якості, що залишається складним завданням, яке потребує поряд з фізико-технічними характеристиками джерел іонізуючого випромінювання (ІВ) розробки радіобіологічних критеріїв. Врахування основних радіобіологічних закономірностей забезпечить подальший прогрес радіаційної онкології. З метою вивчення і порівняння біологічних ефектів 192Ir з ефектами еталонного гамма-випромінювання 60Со та підвищення ефективності брахітерапії з використанням джерела 192Ir виконано радіобіологічну дозиметрію на основі тест-системи лімфоцитів периферичної крові хворих онкогінекологічного профілю з наступним цитогенетичним аналізом радіаційно-індукованих аберацій хромосом. У спектрі радіаційно-індукованих пошкоджень превалювали променеві маркери — дицентричні хромосоми із супровідним парним фрагментом. Матеріали та методи дослідження. Щодо клінічної частини, то у відділенні радіаційної онкології Державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» (ДНП «НІР») проведено комплексне консервативне лікування 72 хворих на вторинний рак шийки матки (РШМ) II–ІІІ стадій, T2-3N0-1M0, яким проводили поєднану променеву терапію. Основній групі (37 осіб) на етапі брахітерапії за допомогою високоенергетичного (HDR) апарату лікування проводили джерелами випромінювання 192Ir. Контрольній групі (35 хворих) HDR-брахітерапію проводили джерелами 60Co. Результати. Брахітерапія джерелами 192Ir та 60Co високої потужності на сучасних високотехнологічних апаратах забезпечує високу точність дозових розподілів при опроміненні злоякісних новоутворень, зводить до мінімуму променеве навантаження на «критичні» тканини, підвищує результати лікування. Використання 192Ir порівняно з Co збільшує пропускну здатність лікування хворих, підвищує регресію пухлин і знижує частоту променевих реакцій з боку критичних органів. Нами були виконані радіобіологічні дослідження на генетичному, біохімічному, біофізичному й цитологічному рівнях соматичних клітин хворих з метою біоіндикації променевих уражень за дії радіоізотопу 192Ir. Висновки. Продовження клінічних досліджень із радіобіологічним супроводом надасть можливість прогнозувати ранні та пізні променеві ускладнення і, отже, забезпечити персоніфікований підхід до брахітерапії хворих онкогінекологічного профілю з використанням джерела гамма-променів 192Ir.
Background. Human papillomavirus (HPV) vaccination is essential for global cervical cancer elimination. Yet, cultural, educational, and informational barriers continue to drive vaccine hesitancy, significantly limiting immunization coverage. We aimed to identify the main determinants of HPV vaccine hesitancy and acceptance by comparing awareness levels, subjective barriers, and vaccination willingness across Ukrainian and international cohorts. Methods. We distributed an anonymous online cross-sectional survey between January and February 2026, gathering responses from 365 women (293 from Ukraine and 72 from 12 other nations). The tool evaluated baseline HPV knowledge, information channels, cervical screening history, subjective obstacles, and readiness to vaccinate. Data analysis involved descriptive statistics, Pearson’s χ² tests, and multivariable binary logistic regression (оdds ratios (OR), 95% confidence interval (CI)). Results. General HPV awareness was notably higher in the Ukrainian group than in the international sample (88.7 vs 65.3%; p <0.001), as was the understanding of gender-neutral vaccination (67.6 vs 48.6%; p=0.002). Interestingly, even with better knowledge, Ukrainian women most often cited the fear of side effects as their primary barrier (39.2%). Conversely, international respondents frequently reported having no barriers at all (36.1%, p <0.001). Logistic regression confirmed that specific subjective concerns strongly predicted hesitancy. Specifically, fearing side effects increased the odds of vaccine refusal by 2.53 times (OR=2.53; 95% CI 1.21–5.29; p=0.014). Furthermore, the lack of a proactive recommendation from a physician nearly doubled the likelihood of refusal (OR=1.98; 95% CI 1.08–3.63; p=0.028). Conclusions. High theoretical awareness does not inherently translate into vaccine acceptance. Targeted public health interventions prioritizing the debunking of safety myths and fostering proactive physician recommendations are more critical for overcoming HPV vaccine hesitancy than broad awareness campaigns alone.
