Метою статті є з’ясувати історико-політичний контекст створення камінної плити з весільним гербом Марії Бургундської, дружини імператора Священної Римської імперії Максиміліана Австрійського, а також установити походження артефакту, як частини династичної політики та пропаганди дому Габсбургів. Науковою новизною є те, що вперше досліджується й аналізується камінна плита з весільним гербом Марії Бургундської та її соціокультурний і політичний підтекст. Важливим фактором є те, що дана плита раніше не була згадана у відомих каталогах європейських геральдичних камінних плит. Висновки. Камінна плита 1570 р. з весільним гербом Марії Бургундської є унікальним свідченням габсбурзької династичної політики періоду боротьби за бургундську спадщину. Вона відображає не лише політичний союз ерцгерцога Максиміліана та Марії Бургундської, а й ширший ідеологічний наратив, спрямований на легітимацію влади Габсбургів у Європі. Шлюб Максиміліана та Марії, укладений у 1477 р., став ключовим моментом у консолідації територій, що включали Франш-Конте та Нідерланди, закріплених за Габсбургами за Санліським договором 1493 р. Камінна плита, як матеріальний артефакт, виступає не просто декоративно-побутовим об’єктом, а й важливим інструментом візуальної пропаганди, що підкреслювала перехід бургундської спадщини до дому Габсбургів, акцентуючи на ролі Марії як символічної ланки цього процесу. Досліджуваний артефакт є яскравим прикладом того, як геральдика в поєднанні з матеріальною культурою слугувала засобом політичної комунікації в епоху раннього Нового часу. Герб Марії Бургундської, увінчаний ерцгерцогською шапкою Максиміліана, не лише уособлює династичний союз, але й підкреслює прагнення Габсбургів утвердити свою владу над бургундськими землями в умовах тривалого суперництва з Францією. Використання ерцгерцогської шапки, як символу габсбурзької іконографії, вказує на свідоме підкреслення імперської ієрархії над бургундською спадщиною. Важливим аспектом є також економічний і соціальний контекст створення плити. Її виготовлення у герцогській кузні Мевр, ймовірно, за спонсорства Крістіни Данської або герцога Лотаринзького Карла III, підкреслює значення таких артефактів для еліт, які прагнули через подібні об’єкти утверджувати свій статус і лояльність до габсбурзької династії.
The purpose of the research paper is to examine fortress-cities, castles, defensive fortifications and barriers, as well as fortress-temples, which were built in the early medieval period of northwestern Azerbaijan and were important strategic points of Caucasian Albania. Scientific novelty. During the study of the early medieval period fortifications of Azerbaijan, taking into account the local characteristics, we divided the fortification monuments according to the following classification: 1) Castle-cities or fortifications (fortified settlements); 2) Castles and defensive fortifications; 3) Towers and observation points; 4) Defensive barriers; 5) Castle-temples; 6) Guard posts and military camps; 7) Defensive crossings and strategic crossings. Conclusions. Important scientific results were obtained by comparing the results of archaeological research with the information provided by written sources, and a number of issues were clarified as a result of the systematic study of the history of Caucasian Albania and its defensive monuments. The study of the defensive fortifications and fortresses of Caucasian Albania is one of the urgent issues of archaeology. The study of the fortification monuments of northwestern Azerbaijan is also important in terms of their classification. During the classification of monuments of this type, specialists studying early medieval fortifications analyzed them based on the purpose of their construction, construction characteristics, and the defensive systems on which they were based, and classified them according to their function in the period. The results of the research show that defense work was perfectly organized in the territory of Caucasian Albania in the early Middle Ages. In fact, the political conditions in the region made it a necessity. The magnificent monuments left to us by the local population serve as a valuable source for studying the history, archaeology, architecture, military art, and other historical issues of that period. The fortifications of Caucasian Albania indicate the flourishing of its architecture.
The purpose of the research paper is to analyze and critically discuss the hypothesis that the Boyukdash monument in Gobustan exhibits a complex, multilayered structure, and that its chronological framework and material composition can be more reliably constrained through integrated archaeometric methods. The scientific novelty of this study lies in its first comprehensive application of multiple archaeometric techniques-including radiocarbon dating, thermoluminescence (TL), electron spin resonance (ESR), X-ray diffraction (XRD), and Fourier-transform infrared spectroscopy (FTIR)-to the Boyukdash monument in Gobustan, enabling a more accurate chronological framework and a more detailed material characterization than previously available. Additionally, the study provides archaeometric evidence supporting the multilayered stratigraphic structure of the site. Conclusions. The Boyukdash archaeological site within the Gobustan Rock Art Cultural Landscape has been investigated through an integrated archaeometric approach by the combined use of a multi-proxy archaeometric framework. The use of complementary trapped-charge dating methods (ESR, TL) in conjunction with radiocarbon (14C) has resulted in a coherent chronological framework for the site. The results show a distinct bi-temporal stratigraphy: the ESR-dated dental specimen and related material culture date the primary settlement phase to around 1.9 ka BP, while the ESR-dated molluscan shell from the Anazaga shelter indicates a much earlier Late Pleistocene presence around 14.4 ka BP. The radiocarbon age of 12.6 ka BP indicates that the Anazaga (Boyukdash) hearth was in use during the terminal Pleistocene and the earliest Holocene. This confirms the site's palimpsestic nature, with the rock art shelter containing deposits millennia older than the main habitation structures. Furthermore, a highly consistent manufacturing process is indicated by mineralogical and spectroscopic analyses (XRD and ATR-FTIR) of the ceramic assemblage (samples N1-N4). The chronological results indicate several distinct phases of activity at the Boyukdash site. The ESR age of the mollusc shell (similar to 14.4 ka BP) and the radiocarbon date of charcoal (similar to 12.6 ka BP) correspond to the Late Pleistocene occupation of the Anazaga shelter. The thermoluminescence age obtained from ceramic materials (similar to 6.8 ka BP) likely reflects later Holocene settlement activity. Finally, the ESR age of the dental specimen (similar to 1.9 ka BP) suggests a subsequent phase of human presence during the late prehistoric or early historic period. These results collectively confirm the palimpsestic character of the site and demonstrate that the archaeological deposits at Boyukdash accumulated through multiple episodes of occupation separated by long chronological intervals.
Метою статті є розкриття основних принципів забудови, характеристика структури розташування та внутрішнього планування залишків будівельних споруд у межах території дальнього «передмістя» укріпленого поселення епохи фінального бронзового віку Дикий Сад. Науковою новизною є комплексний аналіз принципів розташування археологічних об’єктів, характеристика конструктивних особливостей залишків будівельних споруд, їх функціонального призначення, локалізація найбільш знакових артефактів, в межах території дальнього «передмістя» укріпленого поселення, розкриття основних принципів будівельної справи мешканців Дикого Саду та усього регіону наприкінці 2 тисячоліття до н.е. Висновки. Встановлено, що дальнє «передмістя» розташовувалося у західній частині укріпленого поселення Дикий Сад (між спорудами ближнього «передмістя» та зовнішнім ровом). В межах його території досліджено 22 археологічних об’єкта (житла, господарські споруди, зовнішні ями, господарсько-ритуальний майданчик, рів). За типом, переважають наземні споруди – 12; другу групу складають заглиблені споруди – 7; 3 зовнішні ями прив’язані до окремих наземних споруд (№ 1 та № 15). За своїм характером більшість споруд є житловими, що розташовувалися в усіх частина дальнього «передмістя»; другу групу складають господарські конструкції, що концентрувалися окремою групою та примикали до господарсько-ритуального комплексу з півдня. До окремих будівельних споруд можна віднести: зовнішні господарські ями; господарсько-ритуальний комплекс ям; зовнішній оборонний рів, що окільцьовував укріплене поселення, спираючись на природні яри. Будівельні споруди створювали єдину систему будівель і концентрувалися певними групами, з врахуванням природнього нахилу плато, створюючи певні ряди (уздовж рову, навколо центрального майданчику з ямами та умовними лініями в напрямку річки), в яких практично примикали одне до одного. Забудова цієї частини укріпленого поселення мала радіально-кільцевий характер і будувалася на більш пізньому етапі існування Дикого Саду, коли його населення поступово зростало, та проіснувало більш тривалий час, майже до завершення білозерського етапу. Фінансування. Дослідження виконано в рамках наукового проєкту «Систематизація та цифровізація археологічної спадщини Миколаївщини (за матеріалами стоянки Анетівка 2, городища Дикий Сад та полісу Борисфен)» (0126U003132) за підтримки Міністерства освіти і науки України.
The purpose of the research paper is to analyze the funerary and commemorative ritual practices of burial grounds containing non-barrow (non-kurgan) burials, concentrated in the Steppe Dnipro region. It is important to study the topography of the sites, the objects placed over and around the burials, and the types of burials. Ritual practices associated with the treatment of the deceased's body, such as its orientation and body position, as well as commemorative and fire rituals, are studied. The distribution of the grave goods assemblage is analyzed. The scientific novelty of the work is in the comprehensive analysis of the entire set of necropolises with non-barrow burials within the Steppe Dnipro region. This allows the localization of a separate group of specified sites here. It bears a resemblance to similar antiquities from different regions of Steppe Scythia, where similar groups can also be distinguished. They are known to be found in the Black Sea region, in the Donbas, the Lower Don, and the Crimea. Conclusions. In Scythian times, the Steppe Dnipro region was one of the areas where necropolises with burials without barrow mounds were constructed. A non-barrow burial could be the only one at the site, or it could coexist with a barrow. The main types of burials at such sites are pits of various shapes and catacombs. Stone settings, cromlechs, ditches, and cult pits are among the above-grave and around-grave structures. Stone steles and the remains of a funerary feast, which include broken Scythian and classical dishes and animal bones, could be found there. The rite of inhumation prevailed. The bodies are more often in a supine position. Extended position on the side or crouched skeletons are rare. The deceased are interred with sacrificial food, comprising the meat of cattle, small livestock, and horses. The grave goods assemblage often depends on the deceased's sex and age. Weapons are more often deposited with males. With females-personal ornaments, mirrors, and spindle whorls. Armament is represented by arrowheads, spears, javelins, swords, and axes. The elements of protective armor are infrequent. Among the personal ornaments, necklaces prevail; also earrings, bracelets, rings, hairpins, and torcs are found. The vessels can be both Scythian handmade and classical wheel-made pottery. Wooden trays are occasionally found. Tools are represented by knives, spindle whorls and spindles, awls, needles, and quern stones. The analysis of funerary ritual practices allows us to distinguish two subgroups of sites located above the rapids and in the Lower Dnipro region. The overlap between the locations of non-barrow burial grounds and the zone of Scythian sedentism in the Lower Dnipro region suggests that the sedentarization of these nomads was accompanied by a transition to non-barrow funerary ritual practices.
