Abstract Objectives Trabecular bone score (TBS) is a measure of bone microarchitecture associated with hip and major osteoporotic fractures. However, TBS has not been evaluated in UK-specific cohorts, and little is known about its association with multiple fragility fracture phenotypes; this study aimed to investigate these associations. Methods TBS was available in a subset of patients referred for dual-energy X-ray absorptiometry assessment in northwest England between June 2004 and May 2025. Fragility fracture phenotypes were defined as a single hip fracture (SHF), single non-hip fracture (SNHF), multiple non-hip fractures (MNHF) and multiple fractures including at least one hip fracture (MFH). These categories served as the dependent variable in a multinomial logistic regression model. Ordinal logistic regression models assessed associations with ordered hip and non-hip fracture categories. All models were adjusted for FRAX variables and the mean TBS, with multiple comparisons accounted for using Bonferroni correction. Results A total of 2782 patients were included, with a mean age of 66.84 years (SD 12.31), mean BMI of 27.31 kg/m2 (SD 5.91), and 2146 (77.2%) were female. Lower TBS was associated with SNHF (OR 1.37, 95% CI 1.28–1.48), MNHF (OR 1.32, 95% CI 1.27–1.36) and MFH (OR 1.68, 95% CI 1.16–2.43). In ordinal models, lower TBS was associated with increasing fracture burden within the non-hip fracture groups (OR 1.31, 95% CI 1.16–1.47) but was not associated with SHF or the hip fracture groups. Conclusion TBS is associated with multiple fragility fracture phenotypes and greater fracture burden within non-hip fracture categories.
Abstract Objective To determine if common genetic variants at the chromosome 1p13 locus which predisposes to Paget’s Disease of Bone (PDB) regulate Macrophage Colony stimulating factor (M-CSF) expression in bone cells and to determine if there is dysregulation of M-CSF in patients with PDB. Methods The regions surrounding single nucleotide polymorphisms (SNP) previously associated with PDB at a genome wide significant level were deleted in clones of MG63 osteoblast-like cells using CRISPR/Cas and levels of M-CSF mRNA and protein were evaluated in cells with and without deletions. Serum M-CSF was measured by ELISA in PDB and controls and values in patients were related to clinical features of PDB and biochemical markers of bone remodelling. Results Deletion of the region surrounding rs484959 increased expression of M-CSF mRNA by 1.31 fold [95%,1.04-1.58], p = 0.026 and M-CSF protein by 1.91 fold [1.25-2.57], p = 0.013, compared with control cells. Serum M-CSF was significantly elevated in PDB versus controls (mean ± SD = 781.7 ± 678 vs. 541 ± 491 pg/mL, p < 0.001). Furthermore, M-CSF levels were associated with number of affected bones (p = 0.029), bodily pain assessed by SF-36 (p = 0.026) and biochemical markers of bone turnover. Conclusion The rs484959 SNP is a regulatory variant which modulates M-CSF mRNA and protein expression in osteoblasts. Serum M-CSF is increased in PDB, is associated with pain, disease extent and biochemical markers of bone remodelling. This suggest that there is dysregulation of M-CSF in PDB and that this cytokine may play a role in pathogenesis of the disease.
Abstract Objectives The 2023 ACR/EULAR antiphospholipid syndrome (APS) classification criteria have been introduced and validated in adult populations; however, data on their performance in pediatric APS remain limited. The present study aims to apply the 2023 EULAR/ACR classification criteria to a cohort of pediatric patients with primary APS identified through a systematic review of the literature. Methods A systematic literature review was conducted to identify primary pediatric APS. Individual patient data were extracted. A two-stage individual participant data–style random-effects meta-analysis was performed to estimate the pooled sensitivity of the APS scoring systems. Results A total of 118 studies were included, comprising 148 pediatric patients with primary APS. Thrombotic events were reported in 93.2% of patients, while non-thrombotic manifestations occurred in 56.8%; the most frequent extra-thrombotic manifestation was thrombocytopenia (29%). Overall, the 2006 Sapporo criteria reached a sensitivity of 91.2% (95% CI: 85.4–95.2), while the 2023 ACR/EULAR APS classification criteria of 83.1% (95% CI: 76.2–88.3). Most patients who did not satisfy the new criteria set failed to meet the laboratory domains. Conclusion The 2023 ACR/EULAR APS classification criteria demonstrate suboptimal sensitivity when applied to pediatric primary APS. While the inclusion of non-thrombotic manifestations improved the classification of pediatric APS patients, limitations remain, particularly regarding laboratory antiphospholipid antibody thresholds and the exclusion of some pediatric-relevant clinical features, confirming the incomplete overlap between pediatric and adult-onset APS. These findings highlight the need for pediatric-specific APS classification criteria to improve disease characterization and research in this population.
Мета дослідження: на підставі аналізу літератури та власних досліджень висвітлити клініко-патогенетичні особливості подагри у жінок, їх перебігу в контексті часових залежностей формування явищ полі- і коморбідності. Матеріали та методи. Проведений аналіз доступних друкованих і електронних джерел із наукових баз та власних динамічних спостережень за 45 випадками подагри у жінок із використанням методів порівняння, узагальнення, описової і рутинної статистики. Результати. Встановлено, що окрім закономірного початку в постменопаузальний період подагра у жінок формується на тлі значних проявів поліморбідності. Серед поліморбідних процесів домінувальними є явища остеоартриту, менш значними — артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання атеросклеротичного генезу, зокрема серцева недостатність, ожиріння, нечасто — цукровий діабет та хронічна хвороба нирок. Кожному із зазначених захворювань притаманний відповідний патогенез. За переважання клініки остеоартриту суглобова симптоматика подагри часто малопомітна, тому діагностика іноді буває запізнілою. Наголошується на важливості своєчасного визначення рівнів сечової кислоти у сироватці крові та клубочкової фільтрації нирок як ранніх маркерів гіперурикемії, подагри і подагричної нефропатії. Виявлено, що з початкового періоду подагри її перебіг має схильність до торпідності з невираженими подагричними атаками, але раннім (в ближчі 2–4 роки) виникненням тофусних елементів. Упродовж наступних років характерним було помірне погіршання перебігу всіх захворювань, що вказувало на їх коморбідну залежність. Це явище розцінено авторами як негативний вплив гіперурикемії, а прояви подагри — як нове коморбідне «нашарування» з ефектом взаємообтяженості на виниклий в доподагричний період комплекс хвороб. У прогностичному аспекті найбільший негативний вплив на перебіг і результати лікування подагри відмічено при хронічній хворобі нирок, серцевій недостатності та цукровому діабеті. Зі збільшенням віку пацієнтів, давності, вираженості подагри та коморбідних захворювань погіршуються результати лікування, ускладнюється побудова ефективних лікувальних комплексів, зростає загроза вимушеної поліпрагмазії. Необхідним є узгодження лікувального процесу між ревматологом, кардіологом, ендокринологом та нефрологом. Висновки. Подагра у жінок має відмінності вікового характеру, формується на фоні значної тривалості поліморбідних захворювань, які з моменту подагри патогенетично набувають ознак коморбідності за негативного впливу гіперурикемії та ефекту взаємного обтяження перебігу всього комплексу хвороб. Коморбідні захворювання виявляють різний прогностичний вплив на перебіг подагри, найбільш негативний — серцева недостатність, хронічна хвороба нирок та цукровий діабет.
