Суттєвим недоліком графічних файлів є їхній значний об’єм. Якщо знехтувати заголовками файлу і іншими неграфічними даними, то його розмір є пропорційним кількості пікселів в зображенні і кількості бітів, потрібних для представлення кожного піксела. Повнокольорова картинка розміром 1024х768 пікселів займає більше двох мегабайт пам'яті, а одна секунда відеофільму телевізійної якості в растровому вигляді – близько тридцяти мегабайт. Таким чином графічними файлами дискову пам'ять можна заповнити миттєво. Виходом з даної ситуації є використання методу, що називається стисненням зображень. При стисненні графічної інформації використовуються прийоми, що зменшують кількість байтів, необхідних для представлення зображення. Звичайно багато що залежить від методу стиснення і вмісту графічного файлу, але цілком звичним є випадок, коли великий графічний файл стискається в п'ять і більше разів. Існують методи, які стискають ще ефективніше, – приблизно в 20 разів і більше, – але з втратами якості, при відновленні зображення втрачається деяка частина колірної інформації. З огляду на вищесказане стиснення даних є одним з найбільш актуальних напрямків сучасної теорії інформації, і цілком справедливо можна говорити про методи компресії як про один з найважливіших засобів забезпечення оптимального і ефективного функціонування інформаційно-комунікаційних систем.
原文链接
分享
引用
