Актуальність. Oжиріння є значним фактором ризику гестаційного цукрового діабету (ГЦД), який діагностується у 12-18% акушерської популяції у всьому світі. В останні роки предметом значного інтересу дослідників стала потенційна роль мікробіома кишківника у жінок в період вагітності. Мета дослідження – визначення клініко-патогенетичної ролі метаболічних показників та комплексне вивчення носової, ротової, піхвової, товстокишкової мікробіоти для подальшого підвищення ефективності лікування та профілактики гестаційного цукрового діабету у вагітних з ожирінням. Матеріали та методи. 91 вагітну жінку у терміні вагітності 28-34 тижні було поділено на клінічні групи: 1 групу склали 20 (21,9%) вагітних з ожирінням; до 2 групи увійшли 22 (24,2%) вагітних з ГЦД; до 3 групи – 26 (28,6%) вагітних із ГЦД на тлі ожиріння; до 4 групи (контрольної) – 23 (25,3%) практично здорових вагітних. Проведена оцінка складу і відмінностей основних філотипів носової, ротової, піхвової та товстокишкової мікробіоти у жінок с ГЦД в залежності від наявності та ступеня ожиріння. Для дослідження мікробного складу застосовували бактеріологічний метод дослідження з використанням бактеріологічних аналізаторів BD BACTEC FX40 №442296, BD Phoenix M50 №443625, VITEK® 2 Compact, №VK2C24329. Статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили за допомогою загальноприйнятих статистичних методів з використанням ліцензійних програм Microsoft Exel, Statistica. Результати. При порівнянні мікробіоти товстого кишківника у жінок 1, 2 та 3 груп з показниками контрольної групи було виявлено зниження вмісту Bifidobacterium bifidum з міліардів (109) КУО/г у контрольній групі до 10 млн (107) КУО/г при ГЦД і до 100 тисяч (105) КУО/г при ожирінні та ГЦД на тлі ожиріння (Р<0,05). Також відмічалося зниження Lactobacillus spp. з 107 КУО/г в контролі до 105 КУО/г у групах порівняння (Р<0,05). Звертало на себе увагу зниження кількості E. coli із нормальною ферментативною активністю з 108 КУО/г у здорових вагітних до 104 КУО/г у вагітних з ГЦД та 106 КУО/г при ожирінні та, відповідно, поєднанні ГЦД та ожиріння (Р<0,05). Достовірно підвищувалася лактозонегативна активність E. coli з 105 КУО/г в контролі до 109 КУО/г при ГЦД та 107 КУО/г при ГЦД на тлі ожиріння (Р<0,05). Відмічалося підвищення Enterococcus faecalis з 106 КУО/г у контролі в 30-60 разів при ГЦД, в 200-250 разів при ожирінні та поєднанні ГЦД та ожиріння (Р<0,05). Також підвищувався вміст Staphylococcus epidermidis та Staphylococcus aureus в 20-30 разів при поєднанні у вагітних ГЦД та ожиріння. При порівнянні результатів мікробіологічного дослідження із зіву групи жінок з ГЦД на тлі ожиріння порівняно з контрольною групою звертає увагу достовірне підвищення кількості Staphylococcus epidermidis – з 103 до 104-108 КУО/мл (Р<0,05) та виявлення Staphylococcus aureus у кількості 106 КУО/мл. Також у вагітних 3 групи було достовірно збільшена кількість Staphylococcus epidermidis у виділеннях з носу – до 105-106 КУО/мл, порівняно з контролем (103 КУО/мл, Р<0,05) та поява Klebsiella pneumoniae у кількості 105 КУО/мл при дослідженні мікрофлори піхви. Висновки. У вагітних з гестаційним цукровим діабетом виявлено суттєві девіації видового складу мікробіоти зіву, носа, піхви та товстого кишківника, більшою мірою на тлі ожиріння, що наголошує на необхідності вживання заходів для профілактики та корекції прозапальних зсувів у мікробіомі даного загалу. Визначення клініко-патогенетичної ролі метаболічних показників та комплексного вивчення ротової, піхвової, товстокишкової мікробіоти необхідно для подальшого підвищення ефективності лікування та профілактики гестаційного цукрового діабету у вагітних з ожирінням. Застосування біфідобактерій у комплексній терапії вагітних з метаболічними порушеннями можна розглядати як альтернативний шлях корекції видового складу мікробіоти кишківника.
更多
原文链接
分享
引用
