Гемодинамічні Особливості Селезінкового Кровотоку Як Патофізіологічне Обґрунтування Емболізації Селезінкової Артерії При Лікуванні Портальної Гіпертензії

Портальна гіпертензія залишається основним чинником декомпенсації та смертності при цирозі печінки. Традиційні терапевтичні стратегії (трансюгулярне внутрішньопечінкове портосистемне шунтування) зосереджені переважно на механічній декомпресії, часто ігноруючи критичну роль гіпердинамічного артеріального притоку. Мета роботи ‒ вивчити зміни селезінкової артеріальної та венозної гемодинаміки для патогенетичного обґрунтування емболізації селезінкової артерії як методу лікування портальної гіпертензії та її ускладнень. Матеріали та методи. У проспективне дослідження було залучено 90 пацієнтів, яких розподілили на контрольну групу (n=43) та основну групу пацієнтів із цирозом печінки, варикозно-розширеними венами стравоходу та спленомегалією (n=47). Оцінку гемодинаміки проводили з використанням допплєрографії з розрахунком об’ємного кровотоку у ворітній і селезінковій вені та селезінковій артерії. Для кількісної оцінки внеску селезінки в портальний приток розраховували сплено-портальний індекс. Статистичний аналіз проведено з використанням програмного забезпечення EZR. Результати. У пацієнтів із варикозним розширенням вен стравоходу виявлено глибоке гемодинамічне порушення ‒ «селезінкову домінантність». Середнє значення сплено-портального індексу в основній групі було значно вищим (81,4 %) порівняно з контрольною групою (23,6 %; p<0,001). Установлено сильний позитивний лінійний зв’язок між притоком по селезінковій артерії та відтоком по селезінковій вені (коефіцієнт Спірмена ‒ 0,892; p<0,001). Це підтверджує, що венозна гіпертензія значною мірою зумовлена надмірним артеріальним притоком. Виявлено сильну кореляцію між об’ємом селезінки та венозним відтоком (ρ = 0,799). Висновки. Гіпердинамічний тип селезінкового кровообігу є ключовим патогенетичним чинником розвитку портальної гіпертензії в пацієнтів із спленомегалією та варикозним розширенням вен стравоходу. Парціальну емболізацію селезінкової артерії можна розглядати як патогенетично обґрунтований метод корекції гіпердинамічного стану, що дає змогу розірвати цикл артеріального гіперпритоку. Завдяки зменшенню селезінкового притоку, очікується позитивний ефект емболізації селезінкової артерії на рівень тиску в системі ворітної вени, що забезпечить надійну профілактику рецидивів із варикозним розширенням вен.