Проаналізовано значення маркетингового управління якістю продукції як ключового фактора підвищення її конкурентоспроможності в аграрному секторі. Проаналізовано, як взаємодія економіки підприємства та стратегічного маркетингу впливає на ухвалення управлінських рішень, забезпечення стабільного прибутку та врегулювання операційних витрат. Також наведено перехід від традиційної виробничої парадигми до концепції холістичного маркетингу у формуванні конкурентних переваг. Досліджено процес застосування показників (ROI, ROMI, ROAS) для об'єктивного оцінювання ефективності маркетингових інвестицій, які допомагають підприємствам перевести управлінські процеси у строгу фінансову площину та оцінювати рентабельність рекламних кампаній. Вивчено вплив диференціації якості на цінову еластичність попиту, зокрема, як зниження еластичності може сприяти встановленню преміальних цін та отриманню надприбутків без ризику втрати аудиторії. Окремо розглянуто питання капіталізації нематеріальних маркетингових активів, де закцентовано на важливості впровадження міжнародних систем безпеки (ISO 22000, HACCP) як репутаційних інструментів для виходу на глобальні ринки. Зроблено висновок, що управління якістю та брендинг географічних зазначень сприяють зниженню купівельних ризиків, підвищенню довіри споживачів та захисту автентичності продукту на міжнародній арені. Обговорено значення стратегічного маркетингу для довготермінового планування та швидкої адаптації до макроекономічних і кліматичних викликів конкурентного середовища. Показано, як техніко-економічна інтеграція може допомогти керівництву в оцінюванні клієнтського капіталу, підвищенні рентабельності та забезпеченні виживання підприємства. Встановлено, маркетингове управління якістю продукції виступає як незамінний елемент управлінського процесу, що сприяє довготерміновій конкурентоспроможності та успішному розвитку агропідприємств. Окрему увагу приділено важливості формування комплексної моделі оцінки конкурентних переваг. Доведено, що тільки синергія точного фінансового аналізу маркетингових витрат та послідовної політики диференціації якості здатна забезпечити сталий економічний розвиток агропідприємств у мінливому ринковому середовищі.