Вступ. Присвячено актуальній проблемі стабілізації видобутку вуглеводнів в Україні через зміну підходів до геологорозвідувальних робіт у Дніпровсько-Донецькій западині (ДДЗ). На сучасному етапі більшість традиційних родовищ регіону перебувають на стадії пізньої експлуатації з виснаженням запасів понад 80 %. Метою роботи є обґрунтування необхідності переходу від пошуку класичних антиклінальних структур до системного освоєння складних неструктурних пасток та ущільнених колекторів (Tight Gas) на великих глибинах (понад 5 км). Методи. Дослідження ґрунтується на ретроспективному аналізі еволюції геологорозвідувальних робіт у ДДЗ, що охоплює період понад 70 років. Застосовано комплексний підхід, який поєднує аналіз результатів глибокого буріння з використанням сучасних цифрових технологій: високощільної сейсморозвідки 3D (технологія Point Receiver), пружної та синхронної сейсмічної інверсії, геомеханічного моделювання та машинного навчання (AI) для автоматизованої ідентифікації нафтогазоперспективних об'єктів. Результати. Встановлено, що подальший розвиток ресурсної бази ДДЗ пов'язаний із глибокозалеглими відкладами нижнього карбону. Виділено ключові технологічні напрями, що забезпечують успішність геолого-розвідувальних робіт у складних гірничо-геологічних умовах: перехід до пошуку літологічно обмежених та стратиграфічних пасток, виявлення зон розвитку вторинної пористості в ущільнених пісковиках та застосування горизонтального буріння з багатостадійним гідророзривом пласта. Наведено досвід компанії ДТЕК Нафтогаз, який підтверджує ефективність інтеграції геолого-технологічних даних для мінімізації ризиків при освоєнні горизонтів на глибинах 5,5–6,5 км. Оцінено потенціал нерозвіданих ресурсів нетрадиційних об'єктів ДДЗ у межах 100–150 млрд м³ газу. Висновки. Доведено, що стратегічна зміна парадигми від "пошуку структур" до "пошуку моделей осадконакопичення та зон розвитку поліпшених колекторів" є критичною для виживання нафтогазової галузі України. Впровадження інноваційних методів обробки даних та геомеханічного супроводу буріння дає змогу не лише підтримувати рівень видобутку, а й відкривати нові типи покладів у глибоких горизонтах зрілого басейну.
Вступ. Розглянуто проблему співвідношення власних і торгових назв декоративного каміння в системі комплексної геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин. Актуальність дослідження зумовлена зростанням конкуренції на світовому та європейському ринках декоративного каміння, посиленням вимог до стандартизації продукції та необхідністю забезпечення коректної ідентифікації кам’яної сировини для об’єктивної економічної інтерпретації ресурсного потенціалу родовищ. Особливу увагу приділено проблемі невідповідності між науковою та комерційною номенклатурою, що ускладнює порівняння вітчизняних матеріалів з міжнародними аналогами. Методи. Методологічну основу дослідження становить порівняльно-аналітичний підхід до аналізу наукової та торгової номенклатури декоративного каміння. Проаналізовано чинні нормативно-правові акти України, національні та європейські стандарти у сфері ідентифікації природного каміння, а також міжнародну практику формування торгових назв. Узагальнено приклади використання торгових найменувань для петрографічно різних, але візуально подібних гірських порід. Результати. Встановлено, що власні назви декоративного каміння, сформовані на основі петрографічного та мінералогічного аналізу, є ключовим елементом геолого-економічної оцінки родовищ і забезпечують об’єктивну характеристику фізико-механічних, технологічних і декоративних властивостей порід. Показано, що торгові назви виконують функцію ринкового позиціонування кам’яної продукції, впливають на споживче сприйняття, цінове сегментування та конкурентоспроможність матеріалу. Виявлено ризики спотворення наукової інформації у разі некоректного застосування торгових назв. Висновки. Обґрунтовано доцільність інтегрованого використання власних і торгових назв у системі геолого-економічного аналізу декоративного каміння. Показано, що їх узгоджене застосування сприяє підвищенню достовірності оцінки родовищ, стандартизації ринку та ефективнішій інтеграції мінерально-сировинної бази України у міжнародний економічний простір.
Вступ. Розглянуто результати буріння свердловин на Октябрській площі в минулі періоди. Виявлено причини незначних припливів газу із раніше пробурених свердловин. Для цього за допомогою об'ємних розподілів значень сейсмічних індикаторів вуглеводнів побудовано модель газонасичених геологічних тіл. Методи. Проаналізовано перспективи нафтогазоносності глибокозанурених горизонтів нижнього та середнього карбону в межах Октябрського родовища. Показано, що для відкладів середнього карбону основним фактором виявлення покладів вуглеводнів є використання їх сейсмічних індикаторів. Для більш глибоких відкладів нижнього карбону поклади вуглеводнів пов'язані з наявністю як структурних, так і неструктурних пасток вуглеводнів. У всіх випадках аналіз сейсмічних індикаторів є необхідним для оцінки ймовірності виявлення покладів вуглеводнів. Результати. Для пояснення негативних результатів буріння свердловин у минулі роки обчислено об'ємні розподіли сейсмічних індикаторів вуглеводнів для Октябрського родовища та побудовано об'ємну цифрову модель геологічних тіл, перспективних на наявність вуглеводнів. Наведено приклади виявлення нових неструктурних та структурних пасток для глибокозанурених горизонтів нижнього та середнього карбону в межах Октябрського родовища. Висновки. Отримані результати дають змогу визначити напрями подальшої розвідки та розробки Октябрського родовища. Висновки авторів підтверджуються результатами буріння нової свердловини 1 - Октябрська. Стаття може бути корисною для науковців та геологів видобувних компаній.
Вступ. У статті викладено результати вивчення фондових та архівних матеріалів геологічних організацій щодо фізичних властивостей гірських порід у межах Томаківського гравітаційного максимуму (ТГМ), який розташований у центральній частині Середньопридніпровського megablock Українського щита. Результати попередніх геолого-геофізичних досліджень, отримані на початку 90-х років минулого століття, не дали відповіді на його природу. Тому завданням дослідження було проаналізувати матеріали петрофізичних властивостей докембрійських утворень по їх поверхні та вздовж стовбура Томаківської глибокої свердловини ТГ-1 до глибини 2000 м. Метою також було вивчення особливостей геологічної будови самого стовбура Томаківської глибокої свердловини. Методи. В основі досліджень були фондові та архівні матеріали геологічних організацій "Pivdenukrgeologiya" та "Dniprogeofizika" щодо фізичних властивостей порід, з яких складається докембрійська поверхня та розріз Томаківського гравітаційного максимуму. Матеріали петрофізичних властивостей докембрійських утворень уздовж стовбура Томаківської глибокої свердловини ТГ-1 до глибини 2000 м було ретельно зібрано, проаналізовано та переосмислено з позицій сучасних гіпотез. На основі статистичної обробки магнітно-щільнісні властивості об'єднано в єдиний петрофізичний банк даних. Результати. Вперше отримано узгоджену магнітно-щільнісну класифікацію порід Томаківського гравітаційного максимуму і бортів зеленокам'яних структур, яка охоплює понад 30 породних різновидів. Існуюча петрофізична латеральна неоднорідність структури та її зміни у верхній частині земної кори пояснюються збільшенням процентного складу в розрізі її найщільніших компонентів, а не впливом градієнта щільності з глибиною. Властивості магнетитовмісних різновидів біотитових мігматитів, апліт-пегматоїдних гранітів та біотитових плагіомігматитів значно знижені порівняно з даними площинного відбору проб. Ця особливість зумовлена збідненням магнетиту в цих різновидах у межах локальних гравітаційних максимумів. Відзначено два інтервали потужністю перших сотень метрів зі збільшеними значеннями щільності та три інтервали з високими значеннями намагніченості. Від глибини 1700–1800 м і до забою цієї свердловини відзначається закономірне збільшення щільності та намагніченості кристалічних порід. У магнітному відношенні вздовж стовбуру свердловини виділяються три чітко окреслені інтервали високомагнітних порід потужністю до 100 м кожен на глибинах 100–200 м, 1200–1300 м та 1400–1500 м, що зумовлено переважанням магнітних різновидів біотитових гранітів, біотитових плагіомігматитів та амфіболітів. Висновки. Отримані результати, що узагальнюють значну кількість фізичних властивостей зразків, дають змогу провести детальніше картографування докембрійської поверхні за допомогою гравімагнітних полів під час виконання геологорозвідувальних робіт у пошуках корисних копалин. Результати вивчення фізичних властивостей геологічного розрізу до глибини 2000 м дозволяють по-новому розглянути особливості глибинної природи Томаківського гравітаційного максимуму при моделюванні його структури за допомогою гравітаційних та магнітних полів.
Background. Hydrogeochemical changes in groundwater are increasingly recognized as potential indicators of stress accumulation preceding earthquakes. However, reliable identification of short-term precursors requires long-term, instrument-based observations and integration of multiple datasets adapted to local geological and hydrogeological conditions. The Shamakhi–Ismayilli seismogenic zone in Azerbaijan, situated at the convergence of the Eurasian and Arabian plates, offers an excellent natural laboratory for studying hydrogeochemical manifestations of geodynamic activity. This research aims to identify groundwater anomalies that precede seismic events, quantify their temporal relationships to earthquake occurrence, and evaluate the effectiveness of integrated geochemical monitoring for early warning applications in the Caucasus region. Methods. A multi-parameter observation network of seven self-flowing wells and springs was established across contrasting litho-hydrogeological environments. Systematic, time-stamped measurements were performed for pH, Eh, CO₃²⁻, HCO₃⁻, Σ(Cl,Br,I)⁻, SO₄²⁻, total hardness, Ca²⁺, Mg²⁺, Σ(Na,K)⁺, total mineralization, and Σ(Fe²⁺,Fe³⁺). Hydrogeodynamic parameters such as water level, temperature, discharge, and color were continuously recorded. Gas-geochemical monitoring focused on dissolved helium, while radiogeochemical control involved α-field measurements at reference sites. An anomaly index (A_an = K × X × Σ) was applied to identify significant deviations from seasonal background levels, enabling automated recognition of abnormal trends. Results. Prior to the 18 January 2023 Shamakhi earthquake (Mpv 3.0; h=18 km), synchronous short-lived hydrogeochemical anomalies were observed. Sulfate concentrations (SO₄²⁻) increased from 440–480 to 640 mg/L, Σ(Na,K)⁺ decreased from 700–750 to 450 mg/L, and Σ(Cl, Br, I)⁻ dropped sharply from 630–660 to 60 mg/L. Total iron (Σ(Fe²⁺,Fe³⁺)) rose from 6–15 to 48 mg/L, while carbonate (CO₃²⁻) levels in the Chukhuryurd-49 well increased from 0 to 220 mg/L. Helium concentrations near the epicentral zone rose by almost an order of magnitude, later spreading throughout the network. In the Shamakhi-8 well, water level rose eight days before the shock and sharply declined three days prior, coinciding with darkening of the water. Conclusions. The results confirm that site-specific, multi-parameter hydrogeochemical monitoring significantly improves the detection and interpretation of earthquake precursors. The nature and amplitude of anomalies are governed by structural position, hydrogeological regime, and focal depth. Integration of hydrogeochemical, hydrogeodynamic, gas, and radiogeochemical data with geodetic and microseismic observations enhances precursor reliability and reduces false-alarm rates. Such interdisciplinary monitoring frameworks can strengthen regional seismic hazard assessment and contribute to the development of an operational early-warning system for the broader Caucasus region.
Вступ. Значні пошкодження земельних ресурсів унаслідок військових дій зумовили необхідність впровадження сучасних підходів до оцінювання їх деградації та визначення потреб у відповідній рекультивації. У межах проведеного дослідження запропоновано методи застосування технологій штучного інтелекту (ШІ) для оперативного моніторингу пошкоджених територій і розрахунку обсягів ресурсів, необхідних для їх відновлення. Методи. Опрацювання супутникових та аерофотознімків здійснено з використанням алгоритмів комп'ютерного зору, зокрема згорткових нейронних мереж YOLOv5 і Faster R-CNN, а також методів контурної детекції та перетворення Гафа. Для підвищення ефективності обробки даних було застосовано хмарну інфраструктуру Amazon Web Services (AWS), а також реалізовано оптимізацію гіперпараметрів за допомогою бібліотеки Optuna. Результати. Результатами дослідження підтверджено ефективність запропонованого підходу. Використання моделей, адаптованих з проекту PyCDA (первинно призначеного для детекції планетарних кратерів), дало змогу з високою точністю ідентифікувати вирви, спричинені вибухами. Розроблено алгоритми евристичної детекції контурів, що підвищують точність аналізу, а також реалізовано методики оцінювання обсягів рекультивації на основі геометричних моделей і супутникових спостережень. Оптимізовані алгоритмічні параметри забезпечили підвищення продуктивності автоматизованої системи обробки даних. Висновки. Практичну значущість дослідження підтверджено створенням комплексного інструментарію для оцінювання стану деградованих земель і формування стратегій їх відновлення. Запропоновані рішення рекомендовано до використання в роботі державних установ, екологічних служб та наукових організацій, що здійснюють ліквідацію наслідків деградації земельних ресурсів і планування заходів рекультивації.
Background. In arid and semi-arid regions like the Karabakh region of Azerbaijan, the efficient management of scarce water resources is critically dependent on the natural regulation of river runoff. This process, which ensures a more balanced intra-annual distribution of water, is traditionally understood to be influenced by climate and surface cover. However, the specific role of underlying geological structures has often been assessed only indirectly, presenting a significant research challenge. This study investigates the impact of both geological formations and surface cover characteristics on the natural runoff regulation of rivers from 1999 to 2024, a period marked by climatic changes and significant landscape alterations. Methods. An integrated approach combining hydrometeorological data, remote sensing, and GIS technologies was employed. The study utilized long-term climate data (precipitation, temperature, etc.), satellite imagery (Landsat), and a digital elevation model. Key methodologies included the application of the NRCS-CN (Natural Resources Conservation Service Curve Number) method and the calculation of a "natural regulation ratio" (NRR), defined as the ratio of baseflow (Qu) to surface runoff (Qs). Hydrologic Soil Groups (HSGs) and various indices (NDVI for vegetation cover, BSI for bare soil) were analyzed to characterize land use/land cover (LULC) and its changes. The analysis focused on comparing river basins with similar climatic and morphometric characteristics but differing geologies. Results. The study confirmed that geological structure is a key factor in the rivers feeding. Rivers flowing through the highly water permeable, fractured volcanic rocks of the Karabakh Plateau exhibited high NRR values (often above 1.0), with baseflow (groundwater flow shares) exceeding 50%. In contrast, rivers in the south, underlain by impermeable rocks, showed very low NRR, with surface runoff dominating (70–90% of rivers total flow). Overall, the regional average NRR was 0.97, indicating a near-equal balance between surface and subsurface flow sources. However, a negative trend was observed: over the 25-year period, landscape changes driven by aridification and reduced vegetation cover led to surface consolidation. This caused a 11.4% decrease in initial abstraction parameter (flow-forming potential of precipitation) and a 4.79% decline in the regional NRR, signaling a reduction in natural regulatory capacity. Conclusions. The findings conclusively demonstrate that the geological foundation is a decisive controller on the natural regulation of river flow in arid regions. The presence of fractured, permeable rocks facilitates high infiltration and substantial subsurface flow, creating a natural reservoir that ensures water availability during dry periods. Consequently, assessing the geological context is essential for effective water resource management planning. The identified decline in the natural regulation ratio underscores the vulnerability of these water systems to ongoing climate change and land degradation. For rivers with inherently low regulation, artificial measures like reservoir construction remain necessary. This study provides a critical framework for prioritizing water management strategies based on a basin's specific hydro-geological characteristics.
Background . Late Pleistocene and Holocene deposits in Ukraine have traditionally been studied in detail using magnetic methods; however, sands and sandy soils have not been sufficiently studied. The purpose of this article is to provide rock magnetic characteristics of sands and sandy soils in the Kyiv Polissia region, northern Ukraine. Methods . Field work involving sampling from mini-pits and standard laboratory rock magnetic studies (Evans, & Heller, 2003; Maxbauer, Feinberg, & Fox, 2016) have been conducted. Results . The average magnetic susceptibility values of the Demydiv and Ozera sections fluctuate within insignificant limits (1-10 & centerdot; 10-8 m3/kg), with higher values observed in soil horizons compared to sands. High values of frequency-dependent magnetic susceptibility of humus horizons of sandy soils (11-13 %) indicate the presence of superparamagnetic magnetite grains formed as a result of pedogenic processes. The S parameter also indicates the dominance of magnetite. The thermomagnetic susceptibility curves are characterized by a Curie point of 675 degrees C and a typical hematite "tail." The SIRM and chi ARM values for the pilot samples indicate their dependence rather on the concentration of ferrimagnetic material: increased values are observed in the upper parts of the sections (humus horizons of soils), decreased values-in sands. This behavior of magnetic properties is explained by local geomorphological conditions, weaker influence of pedogenic processes, and significant impact of physical and chemical weathering processes. Conclusions . Sand deposits of the Polissia Lowland were formed under conditions of a "transitional" model of magnetic record, which is also characteristic of loess-soil deposits of the Volyn Upland. The sensitivity of rock magnetic and mineralogical properties to local climatic conditions, namely the degree of moisture and watterlogging, has been established, which in the case of the "transitional" model correlates inversely with the content of superparamagnetic grains. For the Kyiv region, the classical pedogenic model of magnetic properties (increase in magnetite content with the degree ofpedogenesis) is observed only forloess-soil sections of the Dnieper Upland.
Вступ. Стаття присвячена порівняльному аналізу імплементації Директиви INSPIRE у Німеччині, Норвегії, Польщі, Іспанії та Україні. Розглянуто інституційні, правові та технологічні аспекти становлення національних інфраструктур просторових даних (SDI), а також перехід від традиційної моделі "каталогів даних" до "продуктових сервісів", інтегрованих у цифрові двійники та data spaces. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації практик держав-членів ЄС до української НІГД в умовах воєнних обмежень та євроінтеграції. Метою дослідження є виявлення ефективних моделей координації та управління національними інфраструктурами просторових даних, оцінка рівня інтероперабельності та гармонізації геоданих у порівнюваних країнах, а також визначення операційних підходів для підвищення ефективності та стійкості української НІГД у контексті майбутньої інтеграції до European Data Space. Методи. Дослідження ґрунтується на аналізі офіційних документів Європейської Комісії, національних звітів INSPIRE Country Fiche, нормативно-правових актів та актуальних рецензованих публікацій (2019–2025 рр.). Застосовано порівняльний та системний підходи до оцінки інституційних моделей, архітектур порталів та технологічних рішень (OGC-сервіси, COG/STAC-формати, семантичний веб, OBDA/GeoSPARQL). Виконано структурований аналіз по країнах з узагальненням трендів і типових викликів. Результати. У Німеччині визначальним є федеративний підхід GDI-DE з єдиним порталом Geoportal.de та координацією BKG; у Норвегії – централізована модель Kartverket у рамках Norway Digital із інтеграцією методів ШІ та семантичних технологій; у Польщі – децентралізована архітектура ПЗГіК та Geoportal.gov.pl з поступовою гармонізацією даних; в Іспанії – багаторівнева мережа IDEE з переходом до cloud-орієнтованих сервісів та впровадженням національної програми дистанційного зондування (PNT). Для України показано подвійну динаміку: нормативне зближення з INSPIRE та одночасне обмеження відкритості в умовах війни. Запропоновано операційні кроки – створення "кураторованого ядра" продуктів, впровадження COG/STAC-каталогів, розробку продуктових API і семантичного рівня доступу до реєстрів. Висновки. Європейські країни демонструють зміщення від формального виконання INSPIRE до створення інтегрованих екосистем геоданих, заснованих на координації, хмарних технологіях та продуктовому підході. Україна має усі передумови для застосування цих моделей: нормативна база та технічне завдання НІГД відповідають європейським вимогам, потрібні лише операційні механізми реалізації. Результати дослідження мають прикладне значення для органів державного управління, розробників геопорталів та наукової спільноти, які працюють над розвитком української інфраструктури геопросторових даних у післявоєнний період.
Вступ. Метою дослідження є розроблення теоретичних концепцій та прикладних підходів до моделювання гідрогеологічних процесів у просторі й часі під впливом природних і антропогенних чинників. Методи. Гідрогеологічне моделювання є одним із найефективніших і найнадійніших інструментів для вивчення та прогнозування процесів підземного стоку. Серед числових методів найчастіше застосовується метод кінцевих різниць, реалізований у відомому програмному пакеті Processing MODFLOW. Точне визначення гідродинамічних тисків на етапі епігнозного моделювання є ключовим для підвищення точності прогнозних розрахунків. Для уточнення геофільтраційних параметрів водоносних порід і інтенсивності інфільтраційного живлення необхідно скоригувати поверхню гідродинамічного напору. Досягнення точності параметрів можливе тоді, коли модельні значення напору узгоджуються з фактичними вимірами в межах допустимої похибки. Для підвищення достовірності просторового положення поверхні гідродинамічного напору запропоновано використовувати незалежний від гідрогеологічного моделювання інструмент – модуль Darcy Flow у середовищі ArcGIS – для відтворення поверхні напору перед етапом калібрування. Результати. Запропонований підхід апробовано на прикладі житлового району м. Києва. Напрям і загальна тенденція підземного потоку, визначені на першому етапі в середовищі ArcGIS за допомогою модуля Darcy Flow, були використані для калібрування геофільтраційних параметрів моделі та інтенсивності інфільтраційного живлення шляхом порівняння розрахованих рівнів ґрунтових вод із фактичними даними спостережень. Високий ступінь збігу польових і модельних результатів визначення гідродинамічного напору у вибраних точках підтверджує достовірність і точність отриманих результатів моделювання. Проведені розрахунки доводять ефективність комплексного використання модуля Darcy Flow (ArcGIS) та програмного пакета Processing MODFLOW для гідрогеологічного аналізу. Висновки. Обґрунтовано та запропоновано теоретичні й прикладні підходи до моделювання гідрогеологічних процесів в умовах урбанізованих територій. Отримані результати підтверджують доцільність застосування запропонованого інтегрованого підходу для оптимізації практичного використання детермінованого методу кінцевих різниць у моделюванні підземних вод за даними інженерно-геологічних вишукувань. Запропонована методика суттєво підвищує надійність і ефективність детермінованих геофільтраційних моделей.
Вступ. Германій належить до переліку критичної сировини, визначеному Європейським Союзом (The European Commission, 2024). Дефіцит германію на світовому ринку зумовлює необхідність диверсифікації джерел його постачання та розвитку національних технологій з видобування цього елемента. Очікується, що майбутній попит на германій зростатиме, головним чином завдяки розвитку штучного інтелекту (вдосконалення високопродуктивних мікрочіпів та фотонних компонентів) та систем зв'язку 5G/6G (високошвидкісні радіо- та оптичні мережі), а також підвищенню попиту з боку побутової електроніки (оптичні волокна, ІЧ-камери, оптичні компоненти), військового і оборонного секторів (ІЧ-датчики, системи нічного бачення, оптичні технології) та багатоперехідних сонячних елементів. За оцінками спеціалістів 60–75 % світового виробництва германію походить із цинкових руд, а решта – з летючої золи вугілля. Інші потенційні джерела германію включають залишки рафінування цинку, свинцю, міді, срібла, золота та нікелю. Вугілля було визначено як потенційне джерело германію ще в 1930-х рр. минулого століття. Сьогодні воно стало важливим джерелом германію. Майже дві третини загального обсягу первинного виробництва германію в Китаї припадає на германієвмісне вугілля (113 т Ge у 2019 р.), тоді як національні запаси оцінюються в 6670 т Ge (у вугільній золі). Останні прогнози вказують на зростання в подальшому внеску вугілля у виробництво германію. Зокрема, прогнозується, що до 2200 р. вугілля може постачати близько 16 000 т Ge, що можна порівняти з 17 000 т Ge, що буде забезпечуватися сульфідними цинковими рудами. Методи. У статті розглянуто питання еволюції технологій вилучення германію з бурого вугілля у контексті формування сучасної мінерально-сировинної бази України. Проаналізовано основні етапи розвитку методів вилучення германію: від традиційних кислотно-гідрометалургійних технологій середини ХХ ст. до сучасних біотехнологічних, електрохімічних і мембранних методів, орієнтованих на зниження екологічного впливу. Результати. Наведено результати систематизації вітчизняних і зарубіжних досліджень, виконано порівняння ефективності технологій у різні історичні періоди. Здійснено дослідження щодо закономірностей поширення германію в бурому вугіллі Закарпаття, а також запровадження сучасних екологічно безпечних методів його вилучення, виходячи з гірничо-геологічних умов рідкіснометалічного зруденіння та встановлених фактичних вмістів германію. Висновки. Встановлено, що перспективними напрямами розвитку є комплексна переробка бурого вугілля та відходів золо-шлакових матеріалів із застосуванням принципів "Zero-Waste" і замкнених виробничих циклів. На прикладі буровугільних родовищ Закарпаття (Біганське, Новоселицьке) визначено закономірності поширення германію та обґрунтовано доцільність упровадження екологічно безпечних технологій його вилучення. Отримані результати можуть бути використані для розробки національних стратегій у сфері критичної сировини та підготовки до інтеграції України в Європейський простір сталого надрокористування.
Background . The article provides information about the location of the Hovsan field under study, the history of its investigation by various geological and geophysical methods, and the main results obtained. It is noted that the study of this area began as early as the 19th century from the adjacent Surakhany-Karachukhur area, where the first exploratory well was drilled (Karachukhur area). From the 1930s to the 1940s, various geophysical surveys were also carried out within the study area, and as a result of electrical prospecting, the first understanding of the tectonics of the Bina-Hovsan syncline was obtained. Gas survey data later made it possible to identify anomalous zones within the Hovsan field. Seismic exploration was conducted from the 1930s to the mid-1950s using the reflection-seismic method (RM), and in 1977-1978 using the common depth point (CDP) method. Individual seismic profiles were acquired in 1993 and 1999. Detailed CDP surveys were carried out in 1996 and in 2003-2004. In 1948, oil was discovered in well No. 1308 in the Kalin Suite of the Productive Series, after which the Hovsan oil field was put into commercial development. The field is currently exploited only onshore, since its offshore boundaries remain undefined due to insufficient study. Methods . In 2011-2012, 3D CDP seismic surveys were carried out in the Zykh-Hovsan area. These surveys were conducted under varying near-surface seismic-geological conditions, covering a total area of 70 km2. Information is provided on the field operations: four types of seismic energy sources and three types of recording receivers were used in this area. During the field setup, source matching was not properly implemented, which created difficulties during data processing. In addition, receiver calibration was only partially completed, leading to further complications. Special attention is given to the implementation of seismic inversion. Vertical seismic profiling (VSP) surveys were successfully conducted in two wells of the Hovsan field wells 1856 and 1867. Brief information is presented regarding the borehole surveys and the processing of the acquired data. Results . Pseudo-acoustic inversion (PAC inversion) was obtained, and a comparison of vertical slices of the absolute and relative acoustic impedance cubes along one of the 3D survey lines of the Hovsan field showed that, in both sections, a strong decrease in acoustic impedance values is observed at the level of the underlying PS deposits. This decrease is mainly associated with a sharp reduction in seismic wave velocities and densities from 110 to 2598 (m/s)& times;(g/cm3) in clay-rich, fluid-saturated formations, which are typical for zones of abnormally high reservoir pressure (AHRP). The presence of an AHRP zone is also confirmed by the VSP results obtained from the two wells in the field. Surface and borehole seismic studies made it possible to identify an AHRP zone in the Hovsan field section. Stratigraphically, the AHRP interval encompasses the underlying PS deposits, which are represented lithofacially by clay-rich sediments with interbedded sands. These sand interlayers did not appear on conventional seismic sections. However, seismic inversion of the 3D seismic data made it possible to distinguish these sandy intervals. Conclusions . A very important conclusion is that the AHRP zone is clearly identified on vertical sections of both the absolute acoustic impedance and the relative impedance. Thus, it can be stated that seismic inversion of 3D seismic data can be A well drilled into the Miocene deposits in 2015 confirmed our assumptions and produced a flow of approximately 100 tons of oil per day, further confirming the hydrocarbon potential of the underlying PS deposits within the study area.
Background . Reservoir-tailored conformance control for the stimulation of heterogeneous reservoirs is one major challenge in EOR, especially to reach high temperatures, for instance, in Iranian fields (>150 degrees C), as conventional surfactant-stabilized foams are not stable that hot due to thermal decomposition and highlighted accelerated drainage. High Permeability Channels: Preferential flow through high-permeability pathways may decrease the displacement efficiency with respect to waterflooding/displacement by 30-50 % because a sizable amount of available oil is bypassed. This work focuses on nanoparticlestabilized foams that remain mechanically stable at temperatures up to 200 degrees C, overcoming key limitations of conventional foam technology in deep, hot reservoirs. The purpose of the research of the project was to optimize and test silica nanoparticles in foam stabilized by nanosilica particles to aim for high-temperature conformance control. The individual goals consisted of the following tasks: (1) To investigate the thermal stability of different nanoparticle groups at 25-200 degrees C, (2) Obtain rheological data in conditions mimicking those found in a reservoir, (3) Characterize particle mobility reduction and foam propagation in carbonate porous media under high temperature and salinity conditions, and finally, (4) Quantify incremental oil production using coreflood experiments at 150-180 degrees C. Methods . Lab studies employed silica and alumina nanoparticles (size 15-30 nm, with a concentration of 0.5-1.0 wt%) dispersed into synthetic brine (35,000 ppm TDS) containing alpha olefin sulfonate surfactant. Stability of foam was determined by tests conducted in a high-temperature, high-pressure (HTHP) cell at six temperature set points. Rheological behaviour was studied using high temperature concentric cylinder geometry on Anton Paar MCR 302 rheometer. Six Berea Core flood experiments were performed (12'x2', 180-650 mD permeability) at 150 degrees C and 180 degrees C, after systematic waterflood-foam injection-postflush sequences. Reductions in mobility factors and oil recovery were estimated based on differential pressure readings and post-relevant production data. Results . Nanoparticle-stabilized foams exhibited outstanding thermal stability with half-lives of 38-54 min at 180 degrees C vs. 2-9 min for control foams (5-6-fold improvements). The optimum formulation for sensory properties was 0.5-1.0 wt% silica nanoparticles and provided a compromise between performance and cost. Flow tests showed shear-thinning behavior (flow behaviorindex n=0.62-0.68) and apparent viscosities in the range of 28-43 cP at 180 degrees C; oil-core flood experiments showed mobility reduction factors of 58-73 that greatly surpassed field application thresholds (MRF > 20). Average incremental oil recovery reached 19.5 % for nanoparticle foams, while control foams yielded only 3.8-5.2 %. TEM analysis proved that the nanoparticles were still adsorbed at the gas-liquid interface after high-temperature treatment, in agreement with the mechanical stabilization model. Conclusions . This study demonstrates that nanoparticle-stabilized foams provide superior thermal stability and conformance control performance at temperatures exceeding 180 degrees C, where conventional foams fail. The technology delivers mobility reduction factors of 58-73 and incremental oil recovery of 17-23 % OOIP, representing economically significant improvements. Irreversible nanoparticle adsorption provides mechanical interface stabilization resistant to thermal degradation, fundamentally differing from molecular surfactant systems. Results indicate strong potential for field application in deep, high-temperature reservoirs (>150 degrees C), potentially unlocking billions of barrels of resources currently inaccessible to conventional EOR technologies. Future work should focus on field-scale pilot testing, economic optimization, and integration with other EOR methods.
Вступ. Висвітлено результати фізичного моделювання протікання нафти через породу-колектор. Мета досліджень полягала у встановленні аналітичної залежності потоку нафти від пластової температури і тиску при фізичному моделюванні пластових умов. Методи. Для експериментальних лабораторних досліджень з фізичного моделювання процесу протікання нафти через гірську породу використовувалась спеціальна лабораторна установка високого тиску ВСЦ-1000М. Теоретичні розрахунки зі встановлення аналітичної залежності потоку нафти від пластової температури і тиску виконувались із застосуванням методів кореляційного аналізу. Результати. Наведено результати експериментальних лабораторних досліджень потоку в різних РТ-умовах. Встановлено аналітичну залежність потоку нафти від пластової температури і тиску при фізичному моделюванні пластових умов. Виконано порівняння експериментальних лабораторних даних з розрахунковими за допомогою аналітичної залежності. Висновки. Значення потоків нафти, розраховані за допомогою аналітичної залежності, повністю збіжні зі значеннями поліномів 4-го порядку, якими апроксимуються експериментально виміряні потоки залежно від температур за фіксованих перепадів тиску на торцях зразка 16 – 36 бар. Також повністю збіжні розраховані потоки з потоками, виміряними за різних перепадів тиску при постійних температурах. Ці залежності можуть бути використані при інтерпретації даних геофізичних досліджень свердловин та моделюванні величин фільтраційно-ємнісних параметрів порід-колекторів.
Background. The development of precision agriculture technologies is accompanied by a rapid increase in the volume of spatial-temporal data that characterizes not only the state of agroecosystems but also the operational parameters of agricultural machinery. In this context, the use of Global Navigation Satellite System (GNSS) data for analyzing machinery movement regimes within individual fields becomes particularly important. Methods. An approach to the spatial-temporal analysis of agricultural machinery movement based on GNSS trajectories using geographic information systems is presented. The study relies on representing the movement trajectory as a set of elementary spatial-temporal segments for which metric, temporal, and speed characteristics are determined. This makes it possible to move from purely temporal or average indicators to a spatially oriented interpretation of movement parameters. Results. The study was conducted using a production agricultural field located in the western region of Ukraine as a case study. Based on GNSS data, machinery movement trajectories were reconstructed, segmented, and average movement speeds were calculated for individual segments. The results were visualized in the form of thematic maps and graphs that reflect the spatial variability of speed regimes within the field. The analysis revealed pronounced within-field heterogeneity in machinery speed, caused by field configuration, the organization of passes, and maneuvering zones. The spatial representation of speed parameters made it possible to identify and visualize zones of stable operation, deceleration, and turning, which are not always detectable through tabular or purely temporal data analysis. Conclusions. The obtained results confirm the feasibility of using segmented spatial-temporal analysis of GNSS trajectories to study the movement of agricultural machinery and substantiate the applicability of this approach in precision agriculture technologies for evaluating the efficiency of field operations and supporting management decision-making.
Вступ. Територія заповідника острова Хортиця придатна для ретроспективного дослідження процесів накопичення магнітної речовини, важких металів та уламкового матеріалу різного походження у ґрунтах і донних відкладах. Їх аналіз дає змогу відтворити співвідношення природних і техногенних факторів, що визначали стан і трансформацію екосистем заповідника впродовж кількох століть. Метою статті є вивчення магнітної мінералогії ґрунтів і озерних відкладів задля остаточного визначення ключових природних і техногенних факторів, які як у ретроспективному вимірі, так і за сучасних умов формують стан природного середовища заповідної території. Методи. Методика магнітних досліджень включала вимірювання та обрахунок об'ємної магнітної сприйнятливості χ, частотної залежності магнітної сприйнятливості χfd як показника відносного вмісту суперпарамагнітної (SP) та багатодоменної (MD) фракції у загальному сигналі магнітної сприйнятливості. Також вимірювалася ідеальна (безгістерезисна) залишкова намагніченість (ARM), залишкова намагніченість насичення (Mrs), розрахована безгістерезисна магнітна сприйнятливість (χARM). Проведено термомагнітний аналіз. Результати. Для всіх дослідних ділянок значення χfd становить 1–2%, що свідчить про виразне домінування крупнозернистого мультидоменного матеріалу над суперпарамагнітними та однодоменними частинками педогенного (ґрунтотвірного) генезису. Загальноприйнятим пороговим показником переважання MD-зерен вважають рівень χfd близько 3–4%. Співвідношення χARM/χ варіює в межах 0,70–2,13. Це свідчить про те, що у зразках, відібраних у межах згарища та лісових ділянок, ще простежується присутність однодоменних зерен, хоча їх кількість є меншою порівняно з мультидоменними (MD) частинками. Водночас у донних відкладах озер (за винятком оз. Прогній) чітко встановлено домінування мультидоменної фракції, про що свідчать значення χARM/χ<1. Висновки. За результатами магнітомінералогічних досліджень зразків ґрунтів і донних відкладів озер острова Хортиця встановлено, що серед основних феромагнітних мінералів переважає мультидоменний магнетит літогенного походження з імовірними домішками техногенного мультидоменного магнетиту. Крім того, виявлено стабільні однодоменні зерна педогенного генезису, представлені магемітом. Також зафіксовано присутність гематиту, який може мати як педогенне, так і техногенне походження. Наявність у донних відкладах сульфідів заліза, насамперед піротину, ймовірно пов'язана з надходженням цієї компоненти внаслідок процесів вивітрювання гірських порід.
Вступ. Середньомайкопські відклади Азово-Чорноморського осадово-породного басейну в об'ємі нижнього та верхнього підгоризонтів керлеутського регіоярусу (Вернигорова, & Рябоконь, 2018) є цікавими в економічному аспекті, що доведено відкриттям низки родовищ нафти та газу. Найбільш повні розрізи (товщина понад 2500 м) розкрито на Керченському півострові (Слюсарівська, Горностаєвська, Селезнівська та інші площі) та в південно-східній частині Рівнинного Криму (Владиславівська, Тамбовська, Шубінська та інші площі). У північних районах останнього, в Азовському морі та у Присивашші розрізи середнього майкопу скорочені (150–700 м). У тектонічному відношенні район досліджень охоплює Індоло-Кубанський та Південнокерченський прогини. Метою роботи є реконструкція палеоокеанографічних умов седиментогенезу відкладів керлеуту Азово-Чорноморського сегменту Паратетісу. Методи. Фаціальна діагностика кластогенних акумулятивних утворень здійснено на основі встановлених літолого-літмологічних особливостей керлеутської товщі, мінералого-петрографічних, гранулометричних даних (Гнідець та ін., 2025) та за результатами інтерпретації геофізичних досліджень свердловин (ГДС), згідно з методикою (Муромцев, 1983; Porębski, 1999), з урахуванням принципу фаціальної збалансованості (Селли, 1989). В роботі застосовано стратиграфічне розчленування розрізів за даними КП "Південьекогеоцентр". Результати. З'ясовано просторово-вікові особливості літологічної будови нижньо- та верхньокерлеутських відкладів Азово-Чорноморського осадово-породного басейну. Виділено чотири літологічні комплекси: піщано-алевролітовий (кластогенів понад 60 %); алевролітовий (50–60 %); аргіліто-алевролітовий (40–60 %) та аргілітовий (менше 40 %), які в такій послідовності закономірно заміщуються в напрямку від периферії до депоцентрів депресій. Співвідношення гранулометричних параметрів порід засвідчують поширення в розрізі керлеуту утворень трьох фаціальних обстановок: відкритий шельфовий басейн зі спокійною гідродинамікою, локальні спрямовані потоки (алювіально-дельтова система, русло, гирловий бар) та припідняті ділянки шельфу (акумулятивні вали). На основі проведених досліджень створено моделі умов ранньо- та пізньокерлеутського осадонагромадження в межах Азово-Чорноморського басейну. Виокремлено утворення п'яти фаціальних асоціацій: алювіально-дельтова, літоральних барів, конусів виносу, міжбасейнових проток та шельфових рівнин; схарактеризовано особливості їх просторово-вікового поширення та обґрунтовано провідну роль північного суходолу в постачанні уламкового матеріалу в північно-західні ділянки басейну та суттєву роль у перерозподілі матеріалу гідродинамічно активних міжбасейнових проток – у центральних. Висновки. З'ясовано літолого-фаціальну зональність нижньо- та верхньокерлеутських відкладів, визначено геолого-палеоокеанографічні особливості їх нагромадження в межах Азово-Чорноморського сегменту Паратетісу.
Вступ. Представлено методологію та результати її застосування для визначення впливу структурного підняття кристалічного фундаменту та глибинних розломів, що його порушують, на перспективи пошуку родовищ геотермальних ресурсів у межах Передкарпатського прогину України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення геотермальних ресурсів Передкарпатського прогину як одного з ключових джерел відновлюваної енергії. Особливу увагу приділено інтеграції сучасних методів інтерпретації даних гравітаційної та магнітної зйомки з даними теплового потоку. Методи. Для моделювання глибинної будови застосовано комплексний підхід, що включає вирішення прямої задачі гравірозвідки та магніторозвідки в поєднанні зі спектральним аналізом та трансформацією Фур'є. Методологія включає інтегрування результатів інтерпретації потенціальних полів з даними теплового потоку та даними вимірювання температури з глибоких свердловин. Такий підхід дає змогу комплексно визначати структуру глибоких горизонтів і виділяти розломи, що порушують кристалічний фундамент з подальшою їх ув'язкою з даними теплового потоку. Аналіз даних проведено на основі результатів гравітаційної та магнітної зйомок масштабу 1:200 000 в межах Передкарпатського прогину. Результати. Виділено зони підняття кристалічного фундаменту і його порушення глибинними розломами, які відповідають аномаліям максимумів теплового потоку. Виділені зони можуть слугувати шляхами міграції геотермальних вод з глибоких нагрітих зон до порід-колекторів, що підвищує їхню перспективність для геологорозвідувальних робіт. Порівняльний аналіз отриманих результатів з існуючими даними буріння та теплового потоку підтвердив точність методу. Висновки. Запропонована методика є ефективним методом вивчення та розчленування глибинної геологічної будови земної кори з погляду геотермальних пошуків при їх інтеграції з даними теплового потоку. Її застосування дає змогу уточнювати структурно-тектонічну будову регіонів, виділяти нові розломи та зони підняття кристалічного фундаменту, що є важливими для пошуків геотермальних ресурсів. Методологія має значний потенціал при дослідженнях складних геологічних об'єктів, таких як Передкарпатський прогин, і може суттєво підвищити ефективність геологорозвідувальних робіт.
Background. It is very difficult to deny or confirm the impact of climate change on the existing water resources of the republic, as there are very few reliable facts and data available. However, the undeniable fact is that climate factors change over a large period of time. One of the main indicators of climate change is the decrease in the number of cold autumn-winter days, the increase in the number of hot spring-summer days and the periodic occurrence of drought on the plain areas of the country. Objective: Study of global climate change, its causes and consequences; assessment of the existing water resources in the country and the state of their use; assessment of the impact of global climate change on the existing water resources of the republic; forecasting the impact of climate change on water management for the near, medium and long term; application of a scientifically based approach and modeling of water resource consumption for the purpose of efficient use of water resources, as well as determination of the upper, average and lower limits of consumption. Methods. Shewart control chart and extrapolation and summation of the water consumption methods are used. Results. The analysis shows that the change in the dynamics of water resources is related to the increase and decrease in water taken from the river, changes in natural climatic factors, mainly the amount of precipitation over the years. The decrease in the domestic consumption of rivers does not at all give grounds to conclude that their natural flow consumption has decreased. An example of this is the floods that occurred in the Kura and Araz rivers in 2003 and 2010. In short, due to the number of anomalous events in nature, they can be considered a "product" of global climate change. Conclusions. We came to the conclusion that the water consumption varies from year to year and depends on many factors, such as climate changes, population growth, industrial, and agricultural use. Analysis of existing meteorological data shows that nature is full of surprises, various natural phenomena, including severe and persistent droughts, can occur unexpectedly. To be ready for it, one of the important conditions is to gradually increase existing water resources, create watersaving techniques and technologies, and develop new agrotechnical measures.
Background. The possibilities of using well geophysical logging data to assess the zone of wellbore influence on the temperature field of formations in the near-wellbore space are considered. The study is based on the results of interpretation of geophysical logging data from a well drilled within the Solotvyno Depression of the Transcarpathian Trough. Methods. The thermophysical properties — thermal conductivity and heat capacity — of rocks of different composition and genesis within the well section were calculated. Maxwell's equation was used to calculate the thermal conductivity. The value of the thermal conductivity of the fluid filler was calculated based on the additive effect of individual components: formation water and gas. Using classical equations, namely the Fourier equation describing radial heat-flow propagation from the wellbore and the heat-capacity equation, the radial heat-flux density and the extent (depth) of the zone of significant wellbore influence on the temperature distribution in the near-wellbore space were determined. Results. The effect of the shut-in time after cessation of drilling-fluid circulation on temperature changes in the wellbore, the radial heat-flux density, and the extent of the wellbore influence zone was investigated. With increasing time after well shutdown (downtime, or relaxation time), the relative error in estimating the true formation temperature relative to the measured temperature in the well decreases sharply. The new approach in calculations is that the temperature distribution around the well is represented by analogy with the formation of a drilling fluid filtrate invasion zone. The largest gradient in error reduction occurs during the first two days after the circulation of the flushing fluid in the well is stopped. It was established that, in addition to the thermophysical parameters of the formations, the substantial variability of the wellbore diameter should be taken into account when calculating the current formation temperature in the well. Conclusions. An express method is proposed for calculating the radial heat-flux density and the extent (depth) of the zone of significant wellbore influence on the temperature distribution in the near-wellbore space. The proposed calculations make it possible to assess the parameters of wellbore impact on rock temperature in the radial direction at different times after termination of drilling-fluid circulation.
