У статті висвітлено сутність і значення методів збору емпіричних даних у наукових педагогічних дослідженнях. Обґрунтовано, що емпіричні методи є важливою складовою методології педагогічної науки, оскільки забезпечують отримання об’єктивної інформації про освітні явища, процеси та закономірності їх функціонування. Акцентовано увагу на ролі емпіричних методів у накопиченні первинного дослідницького матеріалу, перевірці гіпотез, виявленні суперечностей освітньої практики та визначенні перспектив її вдосконалення. Проаналізовано наукові підходи до трактування сутності педагогічного дослідження та особливостей організації емпіричного наукового пошуку. Охарактеризовано найбільш поширені методи збору емпіричних даних, зокрема педагогічне спостереження, анкетування, бесіду, інтерв’ю, тестування, аналіз продуктів діяльності, педагогічний експеримент та метод експертних оцінок. Визначено особливості їх застосування у сучасних педагогічних дослідженнях, а також обґрунтовано необхідність комплексного використання різних методів залежно від мети, завдань і предмета дослідження. Наголошено на значенні дидактичних тестів і психодіагностичних методик у процесі вивчення індивідуальних характеристик здобувачів освіти та оцінювання результативності освітнього процесу. Підкреслено, що ефективність використання емпіричних методів значною мірою залежить від методологічної культури дослідника, його професійної підготовленості та здатності забезпечити об’єктивність аналізу отриманих результатів. Окрему увагу приділено ролі математико-статистичних методів у сучасному аналізі педагогічних даних та формуванню цифрової дослідницької культури. Зроблено висновок, що використання емпіричних методів забезпечує наукову обґрунтованість педагогічних досліджень і сприяє підвищенню ефективності освітньої практики в умовах реформування та цифровізації системи освіти.
In the context of globalization, profession-oriented foreign language competence of specialists in the field of agronomy is essential for their competitiveness and professional development. This substantiates the need to improve ESP courses for agronomy students and make a shift from traditional vocabulary- and text-based teaching to reinforcing practical language use. Task-based language teaching (TBLT) can address these issues by implementing task-based interactive activities into ESP courses and placing students into professionally meaningful communicative situations relevant to agronomy. This study investigated the effectiveness of the TBLT approach in ESP courses for agronomists. Based on needs analysis, the mandatory 90-hour ESP course for agronomists was redesigned in order to integrate profession-oriented tasks, including problem-solving (agronomic case studies), information processing (interpreting tables, charts, research extracts), productive tasks (presentations, writing / responding to professional emails) and interactive tasks (role-plays). A quasi-experimental design was applied in order to determine whether the integrated task-based ESP course for agronomists enhanced students’ communicative competence across language skills. The experimental group completed pre- and post-tests, which assessed reading, listening, writing and speaking skills. Paired-sample t-test indicated a statistically significant improvement in overall performance (pre-test M=64.8, SD = 6.9; post-test M = 81.6, SD = 7.4), with a mean gain of 16.8, t (13) = 6.72, p < 0.001. Additional comparison with the group who completed a traditional ESP course using independent-sample t-test provided contextual support for the effectiveness of task-based ESP teaching (t (28) = 2.64, p = 0.013). The conducted classroom observations indicated increased students’ engagement, motivation and interaction in professionally relevant communication. These findings confirmed that the integrated task-based ESP course for agronomists enhanced students’ communicative competence across language skills.
This study examines the features of integrating digital technologies into higher education and analyzes their application in teaching operative surgery to students at the Faculty of Veterinary Medicine and Technology in Livestock. It is substantiated that the digitalization of the educational process is a key component of contemporary reforms aimed at improving the quality, accessibility, inclusiveness, and effectiveness of education. The study emphasizes that the use of information and communication technologies contributes to the personalization of educational trajectories, the development of professional competencies, the enhancement of critical thinking, and increased student motivation. The aim of the study was to identify which digital technologies are used at the Department of Veterinary Obstetrics, Internal Pathology, and Surgery in teaching operative surgery. The research was conducted over a five-year period and included the analysis of scientific sources, pedagogical observations, surveys, and questionnaires administered to students. It was found that all digital tools can be conventionally divided into two groups: tools for class preparation and tools for communication and information exchange. During preparation, students use Internet resources, specialized surgical websites, multimedia presentations, educational videos, and AI-based chatbots. Video materials are prioritized by most students and contribute to a deeper understanding of the practical aspects of the discipline. The Moodle platform, online conferences, computer-based testing systems, social networks, and messaging applications are used to organize educational interaction. It was determined that students actively use e-courses, interactive materials, tests, and video content, which enhances the effectiveness of independent learning. The obtained results confirm the feasibility and effectiveness of the comprehensive implementation of digital technologies in training of future veterinary medicine professionals and indicate prospects for further research on their impact on the quality of professional education.
У статті проведено аналіз міжнародного досвіду та методологічних засад формування гендерної культури персоналу правоохоронних органів у процесі професійної підготовки. Досліджено нормативно-правове підґрунтя та інституційні підходи провідних безпекових інституцій (CEPOL, FRONTEX, ОБСЄ), що базуються на принципах гендерного мейнстримінгу та наскрізної інтеграції гендерного компонента в освітній процес. Визначено особливості сучасної гендерної підготовки, зокрема її трансформативний характер та практикоорієнтований підхід. Охарактеризовано спектр форм та методів навчання: від традиційних аудиторних занять до інноваційних цифрових платформ та розбудови внутрішнього тренерського потенціалу. Окреслено основні виклики впровадження таких програм та визначено пріоритетні напрями адаптації міжнародного досвіду до національної системи правоохоронної освіти. Обґрунтовано необхідність імплементації стандартів CEPOL та FRONTEX у вітчизняні навчальні плани шляхом інтеграції гендерної тематики безпосередньо в модулі з тактичної підготовки, професійної етики та управління персоналом. Наголошено, що в умовах воєнного стану особливої ваги набуває розвиток навичок психологічної рефлексії та взаємодії з вразливими групами населення, зокрема потерпілими від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Визначено, що адаптація міжнародних стандартів має полягати у створенні гнучкої освітньої моделі, яка поєднує європейські цінності з урахуванням специфіки національного безпекового середовища та забезпечує сталість інституційних трансформацій.
У статті розглядаються актуальні питання професійної підготовки вчителів за спеціальністю А4 Середня освіта (предметними спеціальностями А4.13 Середня освіта Мистецтво. Музичне мистецтво та A4.12 Мистецтво. Образотворче мистецтво) до практичної реалізації інноваційних завдань мистецької освітньої галузі в умовах Нової української школи (НУШ). Акцентовано, що сучасні освітні реалії вимагають від учителя переходу від пасивного викладання до активного пошуку форм та методів, які розкривають потенціал мистецтва для формування інтелектуального та емоційного досвіду на кращих зразках фортепіанної музики. Навчання та викладання в умовах міжпредметної інтеграції, що закладено в освітніх програмах спеціальності А4 Середня освіта (за предметними спеціальностями А4.13 Середня освіта (Мистецтво. Музичне мистецтво та A4.12 Мистецтво. Образотворче мистецтво), має допомогти студентам в практичній роботі з учнями демонструвати свій потенціал виконавської майстерності та музично-педагогічної творчості, що дозволяє відстояти образ сучасного викладача мистецтва перед штучним інтелектом. Педагог отримує можливість проводити художньо-педагогічний аналіз творів за сучасними підручниками з мистецтва, рекомендованими МОН для НУШ та демонструвати їх наживо. У статті акцентовано увагу на теоретичному та практичному інструментарії вчителя. Проаналізовано використання художньо-педагогічного аналізу для практичної роботи з учнями на адаптаційному періоді навчання в Базовій середній освіті (5, 6 класи). Проілюстровано порівняльний аналіз творів для фортепіано, що входять в програмний матеріал модельних програм з мистецтва в НУШ та програму виконавської роботи для студентів в класі «Основний інструмент. Фортепіано». Для забезпечення наступності в освіті акцентовано на необхідності синхронізації навчальних програм на рівні міжгалузевої інтеграції. Здатність учнів аналізувати факти, порівнювати ідеї та формулювати самостійні судження, які можуть стати для них основою для опанування інших освітніх галузей в НУШ. Такий підхід забезпечує ефективність мистецької освітньої галузі як засобу адаптації молоді до інтенсивних соціальних змін та естетичного перетворення навколишнього світу.
The article explores the potential of using popular English-language series, particularly «The Crown», as a valuable educational resource for teaching English. It focuses on developing students’ global competence and communicative skills, which are among the key tasks of modern education. A detailed conversational analysis of the scene from the series’s fifth season – a meeting between Queen Elizabeth II and Prime Minister John Major – demonstrates how a dramatised dialogue reconstruction can serve as practical material for studying complex social interactions. A step-by-step methodology is proposed for teachers that helps students analyse language rather than merely perceive it. The dialogue exemplifies asymmetric power relations, in which each participant employs distinct communicative strategies to achieve their goals. The Queen applies diplomatic pressure, combining appeals to authority, tradition, and moral obligation. In contrast, the Prime Minister employs a strategy of cautious avoidance of confrontation, disguising rejection through financial arguments and concerns over adverse public reactions. This analysis illustrates how language functions in real life, reflecting cultural norms, social hierarchies, and psychological nuances. Studying such materials allows students to go beyond academic rules and understand how context, tone of voice, and non-verbal signals influence the meaning of messages. The research findings have immediate practical applications. They provide teachers in general secondary and higher education with a ready framework that can be adapted for lessons, seminars, and in language and discussion clubs. The proposed methodology fosters an in-depth study of vocabulary and grammar, as well as the development of critical thinking, negotiation skills, and interpersonal communication, which are essential for shaping a modern, globally competent individual.
У статті здійснено теоретичне обґрунтування та розкрито зміст ігрової методики «Sport for Protection» як системного інструменту реалізації міжнародних стандартів ООН у сучасному освітньому просторі. Мета полягає у розкритті педагогічного потенціалу методики «Sport for Protection» для забезпечення психосоціального захисту молоді в кризових умовах. Використано аналіз концептуального пакету «Sport for Protection Toolkit»; методологічне моделювання структури підготовки тренерів; контент-аналіз посібників «Coach2Coach Programme Book» та «Learner’s Guide to Coach2Coach» тощо. Доведено, що стратегічна місія програми базується на інтеграції інноваційних ігрових методик у процеси соціальної інклюзії через розвиток резильєнтності. Встановлено, що холістичний розвиток дитини реалізується через модель «5 кілець» (розум, дух, тіло, здоров’я, мир). Обґрунтовано стандарти безпеки, що базуються на принципі «нульової толерантності до шкоди». Систематизовано картотеку ігор за векторами впливу: соціальна згуртованість («Спільний малюнок тілом»), психосоціальний добробут («Дзеркало», «Дихання вітру») та життєві навички. Ключовим елементом визначено метод рефлексивного обговорення RCA, що перетворює рухову активність на когнітивний досвід.
У статті розглянуто проблему підготовки викладачів ЗВО до роботи в інклюзивному освітньому середовищі. Мета – теоретично обґрунтувати структуру, критерії та показники інклюзивної компетентності викладача. На основі аналізу європейських і вітчизняних досліджень визначено перехід від медичної моделі («готовність працювати з особами з інвалідністю») до впровадження принципів універсального дизайну в навчанні та створення інклюзивного простору. Виокремлено чотири компоненти інклюзивної компетентності: когнітивний (розуміння концепцій і бар’єрів), ціннісний (емпатія, прийняття різноманіття), діяльнісний (адаптація методів і оцінювання) та цифровий (доступність курсів, асистивні технології). Запропоновано критерії та показники її сформованості з урахуванням самоефективності й емоційного інтелекту. Обґрунтовано, що ця модель є основою для діагностики рівня компетентності та розробки програм професійного розвитку викладачів.
У статті досліджено проблему професійної підготовки майбутніх менеджерів та фахівців фінансової справи до використання засобів штучного інтелекту (ШІ) в електронних таблицях. Актуальність теми зумовлена цифровою трансформацією фінансового сектору та новими вимогами роботодавців до навичок AI-моделювання. Метою роботи є обґрунтування підходів до інтеграції ШІ як інтелектуального помічника для оптимізації та автоматизації фінансових обчислень в Excel. Методологія дослідження базується на аналізі світового освітнього досвіду та результатах власного експерименту (2023–2026 рр.) за участю 74 студентів. У результаті визначено професійні ролі, які мають попит на ринку та класифіковано ШІ-інструменти (Shortcut, Microsoft Copilot, ChatGPT та ін.) за їхньою функціональною спеціалізацією та точністю. Експериментально встановлено стрімке зростання використання ШІ студентами – з 12% до 92,3%, проте виявлено ризики формального виконання завдань без розуміння економічної логіки. Сформульовано методичні рекомендації щодо адаптації навчальних програм, які передбачають зміщення фокусу з механічних розрахунків на аудит моделей, сценарне планування та стратегічний аналіз. Практична значущість роботи полягає у визначенні шляхів подолання дисбалансу між загальною ШІ-грамотністю та низькою компетентністю у роботі з електронними таблицями.
У статті теоретично обґрунтовано та практично проаналізовано педагогічний потенціал фізичної культури в системі міжнародних соціально-освітніх проєктів на прикладі діяльності фонду AVSI та програми «Game Connect». Висвітлено стратегічний перехід від традиційних методів фізичного виховання до моделі «спорту заради захисту», де рухова активність виступає фундаментальним інструментом психосоціальної підтримки (MHPSS) молоді в кризових умовах. Особливу увагу приділено структурі 12-тижневого ігрового циклу, спрямованого на формування ключових життєвих навичок, таких як резильєнтність, асертивна комунікація та стресостійкість. На основі аналізу емпіричних даних доведено ефективність інтегрованого підходу у зниженні симптомів тривоги та депресії серед переміщеної молоді. Визначено перспективи адаптації міжнародного досвіду «активного дизайну» в освітній простір України, зокрема через розвиток безпечних зон в укриттях та мережі цифрових навчальних центрів для забезпечення декомпресії та соціальної інклюзії дітей у воєнний період.
У статті розкрито зміст і сутність здоров’язбережувального потенціалу уроків «Я досліджую світ» в початковій школі. Зосереджено увагу на актуальності проблеми збереження здоров’я молодших школярів в умовах сучасного освітнього середовища. На основі узагальнення психолого-педагогічних досліджень проаналізовано підходи до формування здоров’язбережувальної компетентності учнів. З’ясовано, що здоров’язбережувальний потенціал розглядається як інтегрована характеристика освітнього процесу, яка охоплює зміст, форми, методи та технології навчання. Визначено роль когнітивного, емоційно-ціннісного та діяльнісного компонентів формування ціннісного ставлення до здоров’я. Представлено оптимальні форми, методи і технології навчання, що забезпечують гармонійний розвиток молодших школярів. Запропоновано шляхи реалізації здоров’язбережувального потенціалу через інтеграцію дослідницької, проєктної та практико-орієнтованої діяльності учнів. Зроблено висновок про доцільність комплексного підходу до організації освітнього процесу з курс «Я досліджую світ».
Ефективна комунікація є важливою складовою професійної діяльності сучасного вчителя, адже саме від уміння налагоджувати конструктивний діалог залежить психологічний клімат в освітньому середовищі. Емоційна напруга, конфлікти, що виникають між педагогами, здобувачами освіти та батьками негативно впливають рівень порозуміння між його учасниками, якість освітнього процесу. У цьому контексті педагогічна риторика набуває особливого значення як засіб попередження та врегулювання міжособистісних суперечностей. Метою дослідження є визначення ролі педагогічної риторики у врегулюванні конфліктів в освітньому середовищі, а також обґрунтування ефективних риторичних стратегій і комунікативних засобів, які сприяють налагодженню позитивної педагогічної взаємодії. Для реалізації мети застосовано сукупність теоретичних методів, які забезпечили всебічне вивчення порушеної проблеми: аналіз і узагальнення наукової літератури, систематизація та інтерпретація теоретичних положень щодо ролі риторики у врегулюванні педагогічних конфліктів. Проаналізовано зміст педагогічної риторики, її комунікативний потенціал та роль у формуванні продуктивної взаємодії між учасниками освітнього процесу. Визначено основні причини виникнення конфліктів у закладах освіти та окреслено способи їх подолання за допомогою риторичних стратегій, зокрема переконання, аргументації, емпатійного слухання, мовленнєвого етикету, ненасильницького спілкування. Акцентовано увагу на значенні професійної мовленнєвої компетентності педагога у створенні позитивного психологічного мікроклімату, превенції конфліктних ситуацій і забезпеченні ефективної педагогічної взаємодії. Зроблено висновок про те, що педагогічна риторика сприяє розвитку культури діалогу, толерантності та партнерських відносин в освітньому середовищі.
У статті розкрито сутність та дидактичний потенціал використання казок екологічного змісту в освітньому процесі початкової школи. Акцентовано увагу на актуальності формування екологічної культури молодших школярів в умовах сучасних екологічних викликів та необхідності розвитку ціннісного ставлення до природи з раннього віку. На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень охарактеризовано казку як ефективний засіб навчання і виховання, що поєднує пізнавальний, емоційний і ціннісний вплив, сприяє розвитку уяви, мислення та емоційної чутливості дітей. З’ясовано сутність казки екологічного змісту та обґрунтовано її роль у формуванні екологічної свідомості учнів. Проаналізовано можливості інтеграції природничої та мовно-літературної освітніх галузей у контексті використання екологічних казок, що забезпечує одночасний розвиток читацької компетентності та екологічно доцільної поведінки. Визначено значення емоційного сприйняття казкового сюжету для формування уявлень про взаємозв’язки у природі та усвідомлення відповідальності людини за стан довкілля. Окреслено класифікаційні підходи до казок екологічного змісту та наведено їх основні види. Представлено ефективні форми, методи і сучасні педагогічні технології використання казок у навчанні, зокрема інтегровані, ігрові, проблемно-пошукові та творчі види діяльності. Обґрунтовано доцільність комплексного застосування казок екологічного змісту як засобу формування екологічної культури та гармонійного розвитку молодших школярів.
Сучасна російсько-українська війна характеризуються високою інтенсивністю застосування інформаційно-психологічних операцій противника, які стають ключовими інструментами впливу на перебіг воєнних дій та стан безпеки держави. Розвиток стійкості та аналітичних компетентностей відіграє ключове значення у військовій підготовці з огляду на вимогливий та стресовий характер бойових ситуацій. Запропоновано Програму розвитку стійкості та аналітичних компетентностей особового складу органів та підрозділів сектору безпеки і оборони України для протидії негативному інформаційно-психологічному впливу. Її основними завданнями визначено: формування знань про природу інформаційно-психологічних операцій та механізми маніпулятивного впливу; розвиток навичок критичного та аналітичного мислення; підвищення рівня психологічної стійкості військовослужбовців; оволодіння методами верифікації інформації та практиками OSINT-аналізу; удосконалення аналітичних здібностей військовслужбовців; навчання впровадженню процедур інформаційної гігієни та внутрішнього захисту інформації. Зміст програми поєднує теоретичні знання про механізми інформаційно-психологічних операцій з практичними тренінгами та симуляціями, що формують уміння виявляти маніпулятивні наративи, шкідливу діяльність ботів і координовані інформаційні атаки. У межах програми передбачено регулярні тренінги, практичні симуляції та моделювання кризових ситуацій, що дає щмогу вчасно оновлювати навички відповідно до нових тактик і технологій, що застосовуються противником з метою інформаційно-психологічного впливу. Підсумовано, що розвиток стійкості та аналітичних компетентностей є ключовим аспектом військової підготовки, що підвищує здатність військовослужбовців адаптуватися до бойового стресу та нівелювати негативний інформаційно-психологічний вплив.
У статті висвітлено особливості дослідження ефективності реалізації програми з визначення рівня інтероперабельності майбутніх офіцерів прикордонних відомств ЄС та України на основі впровадження єдиних освітніх стандартів підготовки, з метою використання набутого досвіду для подальшої інтеграції вітчизняних прикордонних закладів освіти в систему спільної професійної підготовки персоналу прикордонних відомств країн ЄС. Розглянуто досвід проведення загальноєвропейської програми оцінювання рівня інтероперабельності, цикл реалізації якої охоплює етапи: оновлення, впровадження, використання та оцінювання. Методика проведення дослідження побудована на основі застосування двох основних інструментів, а саме: анкети про стан впровадження Уніфікованих програм підготовки прикордонників (далі – УПП) в національні програми підготовки, адресованої прикордонним закладам освіти країн-членів ЄС та онлайн-тестування майбутніх офіцерів-випускних курсів, які вчилися за національними програмами підготовки на основі УПП. Запропонована програма розроблена для оцінювання наскільки УПП інтегровано в національні програми базової підготовки прикордонників, а також для визначення наскільки студенти досягли компетенцій, пов'язаних з інтероперабельністю. Загалом у програмі взяли участь 566 учасників з 22 прикордонних відомств країн-членів ЄС та країн-партнерів FRONTEX. Відповідно до першої частини, було визначено рівень впровадження тематики УПП в програми підготовки закладів освіти. В НАДПСУ він склав 80%, тоді як середній рівень серед країн ЄС – 70%. За результатами тестування курсанти НАДПСУ продемонстрували високий рівень успішності – 89 %, що підтверджує ефективність підготовки українських фахівців з охорони кордону. Автором було проведено аналіз можливості використання цього досвіду з метою його впровадження в систему професійної підготовки персоналу прикордонного відомства України.
У статті розкривається зміст та особливості вивчення навчальної дисципліни «Фізіологія» студентами спеціальності 014.11 Середня освіта (фізична культура). Мета – розкрити особливості підготовки майбутніх фахівців фізичної культури з фізіології в умовах воєнного стану у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії. Встановлено, що викладання навчальної дисципліни «Фізіологія» ґрунтувалося на вивченні фізіологічних процесів, що відбуваються у дітей шкільного віку під час занять фізичними вправами. Підготовка майбутніх кваліфікованих фахівців фізичної культури базується на поєднанні теоретичних знань та практичних умінь, які необхідні для організації освітнього процесу у закладі загальної середньої освіти. Основна дидактична мета практичних занять – розширення, поглиблення і деталізація наукових знань, отриманих здобувачами освіти на лекціях і в процесі самостійної роботи. Воєнні дії на території України, часті повітряні тривоги здійснюють негативний вплив на організацію навчання в закладах вищої освіти. В таких умовах викладачі вимушені проявляти гнучкість та надавати додаткову допомогу студентам в опануванні навчального матеріалу, поєднувати дистанційні та традиційні форми навчання. Система організації освітнього процесу у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії дозволяє студентам спеціальності 014.11 Середня освіта (фізична культура) досягнути програмні результати навчання з дисципліни «Фізіологія».
Постійне ускладнення освітнього процесу, включаючи дистанційне чи змішане навчання, ставить перед закладами вищої освіти завдання об’єктивації оцінки здобувачів освіти та визначення її надійності. Стандартно-традиційні методи оцінювання подеколи стають неефективними та неінформативними. Описання та виокремлення окремих сторін проведення психолого-педагогічної діагностики покращує об’єктивність навчання здобувачів освіти та їх адаптивність до нових умов проведення сучасного освітнього процесу; визначає чинники для результативної розробки практичних заходів з метою сприятливого компетентнісного розвитку студентів та підвищення ефективності освітнього процесу в цілому. У статті проаналізовано сутність, зміст, функції та методи психолого-педагогічної діагностики результатів навчання у закладах вищої освіти. Проведено огляд і аналіз науково-теоретичних підходів до розуміння діагностики як складової управління якістю освіти. Визначено психолого-педагогічну діагностику як систему аналітико-прогностичної діяльності викладача, спрямовану на виявлення, вимірювання та оцінювання рівня сформованості компетентностей студентів. Особливу увагу приділено принципам об’єктивності, системності, гуманізації та використанню цифрових технологій у процесі оцінювання. Наголошено, що у сучасній психолого-педагогічній практиці більш вагомим є комплексне змішане оцінювання, яке поєднує у діагностиці традиційні методи та цифрові інструменти. Запропоновано авторське бачення розвитку діагностичної культури викладача вищої школи. Зроблено висновок, що психолого-педагогічна діагностика результатів навчання у ЗВО є дієвим процесом його контролю та ефективною інтелектуальною системою управління якістю вищої освіти.
У статті обґрунтовано, що зі змінами соціально-економічних умов управлінської діяльності та з появою нових можливостей для розкриття професійного потенціалу керівник закладу освіти повинен володіти основами іміджування, бути здатним до самовдосконалення та цілеспрямованого створення власного іміджу. Відповідно до поставленої мети та завдань розкрито особливості особистісно-професійного іміджу керівника закладу освіти у контексті вимог до нього, зокрема: з’язовано важливість іміджу керівника для ефективного управління; виокремлено складові компоненти іміджу (візуальний, комунікативний, особистісний та професійний) та рівні його сформованості (низький, критичний, достатній та оптимальний); розроблено алгоритм його створення (представлений 13 етапами за логікою формування). Означену тему статті розкрито за допомогою комплексного використання методів: висвітлення основних ідей та положень теми відбувалось за допомогою аналізу науково-методичних джерел з іміджології та сучасного менеджменту; класифікації, порівняння основних понять, дотичних до «іміджу»; формулювання висновків проведеного теоретико-прикладного дослідження уможливили методи систематизації та узагальнення; ущільнення та унаочнення інформації здійснювалось за допомогою побудови таблиць.
У статті розкривається теоретичні та практичні складові освітнього компоненту «Теорія і методика фізичного виховання» (ТМФВ) в процесі формування професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури. Мета – проаналізувати змістове наповнення освітнього компоненту «ТМФВ» у структурі загальної та спеціальної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії. Встановлено, що ТМФВ розглядається як інтегрована дисципліна, яка забезпечуює теоретичну та практичну підготовку здобувачів освіти і є однією з основних дисциплін у структурі підготовки майбутніх вчителів фізичної культури. Вона включає викладання таких навчальних дисциплін: 1) Вступ до спеціальності; 2) Теоретичні основи системи фізичного виховання школярів; 3) Форми організації занять з фізичного виховання в закладах середньої освіти; 4) Розвиток рухових здібностей школярів; 5) Методика організації та проведення занять з фізичного виховання в Новій українській школі. ТМФВ має теоретичну, творчу та практичну складові. Теоретична складова ТМФВ включає вивчення студентами загальних закономірностей, принципів, засобів, методів, форм та змісту фізичного виховання, що дозволяє обґрунтовано керувати процесом розвитку фізичних можливостей учнів. Творча спрямованість ТМФВ передбачає підготовку здобувачами освіти курсової роботи, яка забезпечує розвиток в майбутніх фахівців творчих здібностей до організації та проведення пошуково-дослідницької діяльності, а також сприяє розвитку в студентів інноваційного мислення. Практична спрямованість ТМФВ реалізується під час проведення практичних занять та проходження 7 видів практики. ТМФВ є профілюючою дисципліною у підготовці майбутніх учителів фізичної культури. Вона інтегрує теоретичні знання й практичні навички, сприяє формуванню педагогічних, методичних, комунікативних та професійних компетентностей майбутніх вчителів.
У статті розглянуто студентоцентроване навчання як ключову парадигму сучасної вищої освіти, що набуває особливої ваги в контексті інтегрованого викладання іноземних мов. У фокусі – поєднання лінгвістичних і мистецьких компонентів, що стимулюють формування динамічного стереотипу мовленнєвої діяльності та розвиток професійно значущих якостей здобувача вищої освіти. Проаналізовано методологічні та психолінгвістичні основи реалізації студентоцентрованого підходу, зокрема через моделі CLIL, проблемно-орієнтоване навчання, індивідуалізацію й рефлексивні практики. Експериментально доведено, що залучення здобувачів до інтегрованих практик малювання іноземною мовою сприяє не лише зростанню іншомовної компетентності, а й підвищенню мотивації та креативності. Матеріали можуть бути використані при розробці освітніх програм і методичних комплексів для підготовки майбутніх учителів початкових класів.
