В статті розглядаються теоретичні питання пов’язані з дослідженнями комунікації та комунікативної компетентності студентської молоді за різними спеціальностями та різною професійною діяльністю; визначені види компетенцій на підставі наукових досліджень як українських, так й зарубіжних наукових спільнот. Зміни, які відбуваються в системі вищої освіти та глобальні виклики сучасного суспільства, призвели до змін в академічних комунікаційних структурах. Сучасне покоління студентів виховується з використанням новітніх технологій і вільно користується інтернетом, де мова має свої власні правила. Комунікативна компетенція стосується здатності спілкуватися мовою, що відповідає певній ситуації та контексту. Це означає належне використання набутої мовної компетенції, яка залежить від середовища, в якому вона використовується, теми розмови, кількості співрозмовників та її мета. Для учасників освітнього процесу – студентів, викладачів – набуття комунікативних компетенцій стало необхідним засобом розвитку міжособистісного, міжкультурного та мовного комунікативного надбання, що сприяє отриманню знань, навичок, умінь та досвіду. В статті проводиться порівняльний аналіз деяких видів компетенцій за різним видом професійної діяльності з метою встановлення загальних та специфічних компетенцій. В синтезі представлені основні принципи концепцій та методологічний підхід з питань організації освітнього процесу, особливостей розвитку компетенцій професійної, соціокультурної, дискурсивної, стратегічної, граматичної тощо. Як для викладачів-академіків, так і для дослідників результатом є перетворення розуміння комунікативних компетенцій у теоретичну перспективу для вивчення їхньої академічної практики та професійної практичної діяльності. Нижче наведено вибрані області комунікативних навичок. Це, звичайно, не вичерпний список, і з технологічним прогресом та змінами на ринку праці він лише зростатиме. Тому в статті надаються пропозиції науковців щодо розвитку комунікативних компетентностей або їх посилення.
原文链接
分享
引用
