АКТУАЛЬНОСТЬ: В настоящее время наблюдается увеличение количества пациентов, которые классифицируются как пациенты с хроническим критическим состоянием. Основной причиной данного явления представляется то, что в результате внедрения более современных подходов лечения пациентов снизилась госпитальная летальность, и часть выживших пациентов переходит в категорию пациентов с хроническим критическим состоянием. ЦЕЛЬ ИССЛЕДОВАНИЯ: Целью настоящего обзора является изучение показателей иммунного статуса пациентов с хроническим критическим состоянием. МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ: Для поиска статей использованы международные базы данных PubMed и Google Scholar. Использованы запросы: «chronically critically ill patients AND immune», «chronic critical illness AND immune», «persistent inflammation, immunosuppression, and catabolism syndrome AND immune». Поиск ограничен статьями, опубликованными в период с 2012 г. по август 2022 г. Критерии включения: (1) пациенты, которым диагностировано хроническое критическое состояние (ХКС) или синдром персистирующего воспаления, иммуносупрессии и катаболизма (ПИКС); (2) группами сравнения являются хотя бы одна из указанных — пациенты с быстрым восстановлением, здоровые добровольцы; (3) конечными точками исследования являются показатели иммунитета, воспаления и катаболизма; (4) оригинальные исследования. Для оценки достоверности результатов проведена оценка риска систематической ошибки для исследований, включенных в анализ. Инструмент оценки систематической ошибки: ROBINS-E (The Risk Of Bias In Non-randomized Studies — of Exposure). Оценка систематической ошибки проводилась по методу Delphi в 2 этапа тремя исследователями. РЕЗУЛЬТАТЫ: Пациенты с хроническим критическим состоянием имеют иммуносупрессивный статус, который отражается в сниженном уровне HLA-DR и ALC, на фоне более высоких значений sPD-L1 и IL-10. Результаты изучения иммунного статуса пациента в настоящее время имеют высокий и средний риск систематической ошибки, а потому должны рассматриваться как результаты низкого качества. ВЫВОДЫ: Хроническое критическое состояние в настоящее время является малоизученным явлением, с которым периодически сталкиваются врачи отделения реанимации и интенсивной терапии. Вопрос относительно иммунного статуса пациентов с ХКС остается открытым, так как современных данных недостаточно для формирования окончательных выводов. На основании обзора литературы можно утверждать, что требуется дальнейшее проведение проспективных исследований для изучения иммунного статуса пациентов с хроническим критическим состоянием.

INTRODUCTION: Currently, there is an increase in the number of patients who are classified as chronically critically ill patients. OBJECTIVE: The review is aimed at studying the indicators of the immune status of chronically critically ill patients. MATERIALS AND METHODS: PubMed and Google Scholar were used to identify relevant articles. The following 3 searches were performed: “chronically critically ill patients AND immune”, “chronic critical illness AND immune”, “persistent inflammation, immunosuppression, and catabolism syndrome AND immune”. The literature review was limited from 2012 to August 2022. The inclusion criteria were as follows: (1) patients with chronic critical illness (CCI) or persistent inflammation, immunosuppression and catabolism syndrome (PICS); (2) comparison groups are at least one of the specified — patients undergoing rapid recovery, healthy volunteers; (3) parameters of the immune status, inflammation and catabolism are the study endpoints; (4) original articles. To assess the validity of the results, a risk of bias assessment was performed for each study included in the analysis. The risk of bias in non-randomised studies of exposures (ROBINS-E) tool was used. The Delphi method was executed in two rounds by three researchers to assess bias. RESULTS: Chronically critically ill patients with the immunosuppressive status have reduced levels of HLA-DR and ALC and elevated sPD-L1 and IL-10 levels. The results of the studies were rated at ‘high’ and ‘moderate’ risk of reporting bias. Their findings should be considered as low-quality results. CONCLUSIONS: Chronic critical illness is a poorly understood condition that periodically occurs in patients in the ICU. The immune status of chronically critically ill patients is a debatable issue, as the current data are insufficient to draw a definitive conclusion. Based on the systematic review, further prospective trials are required to study the immune status of chronically critically ill patients.

Мета. Проаналізувати досвід застосування екстракорпоральних методів лікування пацієнтів з SARS-CoV-2. Методи. Проведено 48 екстракорпоральних процедур 27 пацієнтам з лабораторно підтвердженим SARS-CoV-2, двобічною пневмонією та різними супутніми хронічними захворюваннями. Всі пацієнти мали середній бал за шкалою SOFA 8,1 ± 3,1 [мінімум 3, максимум 16] під час надходження до відділення інтенсивної терапії. 19 пацієнтів (70,4%) мали тяжке ушкодження легенів більше 75% за даними комп’ютерної томографії грудної клітини. Показання до початка екстракорпоральної терапії включали цитокіновий шторм, пов’язаний з гострим респіраторним дистрес-синдромом (ГРДС) і септичним шоком. Отримані результати. В цілому кожен пацієнт пройшов як мінімум одну процедуру екстракорпоральної терапії. 11 пацієнтів пройшли від 2 до 6 сеансів. Ізольоване відділення плазми і гемоперфузія дозволили знизити вазопресорну/кардіотонічну підтримку, дещо поліпшити параметри вентиляції, зі значною виразністю, але не тривалим зниженням рівня маркерів запалення. Найбільш раціональним виявилося поєднання методів, що забезпечують швидке видалення агентів, тривалу корекцію гомеостазу і детоксикацію, контрольовану температурну реакцію і гідратацію. Екстракорпоральна терапія не вплинула на обсяг і виразність ушкодження паренхіми легені. 19 (70,4%) пацієнтів, які отримували екстракорпоральну терапію, були переведені з ШВЛ на самостійне дихання, тоді як 8 (29,6%) пацієнтів мали важкі ураження легень понад 75% за даними повторної комп’ютерної томографії грудної клітини. Середня тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії серед тих, що вижили, склала 9 ± 3,5 [хв. 4 макс. 22]. 28-денна летальність і госпітальна летальність склали 25,9% (7). Висновок. Тривала екстракорпоральна терапія у пацієнтів з SARS-Cov-2 продемонструвала ефективність в корекції дисфункцій органів і шокових станів, але не призвела до значного поліпшення виразності тяжкості пошкодженої паренхіми легені.

high-flow nasal oxygen therapy (HFNOT). 69% were leaned from the MV, 19,8% of them leaned through tracheostomy. Hospital mortality rate was 4,8%. (female 55%, male 45%, obese patients – 36,8%, senile patients – 45% from all lethal cases). Effectiveness of consecutive use of different respiratory care methods, “fast track” methods during MV and extracorporeal methods of “cytokine storm” treatment had shown their effectiveness.

Objective: to optimize preoperative preparation of patients with multifocal atherosclerosis and reduced baseline left ventricular ejection fraction for coronary bypass surgery, by providing a rationale for the use of mechanical and medical circulatory support methods. Subjects and methods. Sixty-one patients with multifocal atherosclerosis, coronary heart disease (CHD), and reduced baseline left ventricular ejection fraction, who underwent coronary bypass surgery, were examined. Levosimendan was administered to 2 groups of patients: 1) 28 patients with preoperative intra-aortic balloon counterpulsation; 2) as inotropic support in 33 patients. There were central and intracardiac hemodynamic changes as evidenced by transpulmonary thermodilution and pulsed Doppler ultrasound echocardiog-raphy during different preoperative preparations. Conclusion. The use of levosimendan in patients with multifocal atherosclerosis, CHD, and planned coronary bypass surgery, by taking into account contraindications to intra-aor-tic balloon counterpulsation, makes it possible to improve central hemodynamical parameters and to reduce the degree of diastolic dysfunction, the incidence of organ dysfunctions, and the length of intensive care unit stay. Key words: coronary bypass surgery, left ventricular ejection fraction, multifocal atherosclerosis, levosimendan, intra-aortic balloon counterpulsation.