В даній статті авторами розглянуто актуальне питання збільшення ефективності дезактивації зразків озброєння і військової техніки при використанні рідинних способів за умови застосування спільної дії електричного поля і хімічних реагентів, що утворюють дезактивуючий розчин. Проведений детальний аналіз та теоретичні розрахунки результатів занурення зразків озброєння в дезактивуючий розчин, що значно підвищує ефективність обробки у порівнянні з водним середовищем, електрохімічна дезактивація призводить до подальшого зростання ефективності обробки. Описаний зв’язок між витратами електроліту, напругою між електродами та питомою швидкістю розчинення верхнього забрудненого шару обладнання. Проведений порівняльний аналіз ефективної дезактивації в залежності від щільності струму та тривалості обробки, наведені переваги використання електрохімічної дезактивації. Зроблено висновки про можливе поєднання дії електричного поля і іонообмінної адсорбції, електричного поля і механічних зусиль, використання імпульсного реверсного і особливо знакозмінного струму.

В даній статті проведено аналіз впливу неоднорідності аерозольної завіси на виявлення та розпізнавання об’єкту. Застосована частотно-просторова гіпотеза зображення, яка може бути сприйнята зором лише на таких відстанях, коли компоненти частотного спектра спостережуваного об’єкта виявляються в діапазоні частот, що сприймаються зором. Показана графічна залежність оптичної передавальної функції від оптичної товщини аерозольної завіси. При цьому використано рівняння переносу зображення через середовище, що розсіює, отримано рівняння для визначення дальності видимості просторово-протяжних об’єктів для випадку спостереження неозброєним оком за денних умов освітленості. Зроблено висновки про те, що дальність видимості просторово-протяжних об’єктів в аерозольній завісі тим більша (менша), ніж більші (менші) кутові розміри об’єкту або чим більші (менші) розміри часток аерозолю.

В даній статті розглядається проблема застосування засобів аерозольної протидії, їх планування, їх типу, кількості і способу розподілу на місцевості. На сьогодні дана проблема займає більшу частину тео-ретичних і практичних досліджень. Необхідність статті випливає з того, що можливості технічних засо-бів розвідки та управління зброєю значно зросли, а аерозольні завіси розглядалися лише в межах їх частини, що не проглядається, яка визначається величиною маскувальної маси. При цьому враховується вплив мен-ших інтегральних концентрацій аерозолів на якість передачі та прийому зображення об’єктів засобами розвідки, досліджено можливості скорочення витрат засобів аерозольної протидії з потрібним підходом до бачення об’єктів в умовах застосування аерозолів і розроблено рекомендації щодо способів постановок аерозольних завіс. Вирішені такі завдання: обґрунтовано величину порогу контрастної чутливості ока для умов аерозольної протидії; досліджено динаміку видимості об’єктів через флуктуючі аерозольні завіси; показано методи розрахунку дальності видимості об’єктів через аерозольні завіси з урахуванням необхідної якості бачення.

У даній статті розглянуто можливість використання та шляхи удосконалення безрідинного способу дезактивації. Проаналізовано такі характерні особливості даного способу як дезактивація шляхом зняття забрудненого шару та ізоляцією забрудненої поверхні з зразків озброєння і військової техніки та військових об'єктів, радіоелектронної апаратури, електричних пристроїв, доріг, місцевості і т.д., а також у разі відсутності необхідних для проведення дезактивації водних ресурсів. На основі проведеного аналізу пропонується виділити дві стадії процесу дезактивації: перша стадія процесу проводиться в разі видалення структурованих радіоактивних (РА) забруднень, друга стадія процесу дезактивації пов'язана з видаленням РА забруднень, які втратили зв'язок з поверхнею об'єкта, для запобігання можливого вторинного забруднення. Установлено, що дезактивація ізоляцією забрудненої поверхні буде ефективною тільки в тому випадку, коли ізолюючий матеріал може знизити уражаючу дію РА забруднень. Зазвичай ізолюючий матеріал фіксує РА забруднення і не дає їм можливість поширюватися з забрудненої поверхні, тим самим знижується небезпека безпосереднього забруднення при зіткненні з цими поверхнями або ліквідується зовсім. Залишається головна небезпека - небезпека опромінення людей. Визначено і обґрунтовано необхідність використання даного способу у випадках відновлення боєздатності військових підрозділів після ведення бойових дій як у випадках застосування противником зброї масового ураження так і, особливо, після аварійних радіоактивних забруднень, а також при знятті з експлуатації відпрацьованих ядерних енергетичних установок.

У даній статті розглянуті проблеми безрідинних способів дезактивації, проведено детальний аналіз даних способів дезактивації зразків озброєння, військової техніки та військових об'єктів. Проаналізовано характерні особливості безрідинної дезактивації зразків озброєння, військової техніки та військових об'єктів як дезактивація струменем газу (повітря), абразивний обдув, дезактивація пиловідсмоктуванням. На основі проведеного дослідження пропонується виділити наступне: при дезактивації струменем газу (повітря) - перша стадія процесу в разі видалення структурованих РА забруднень, друга стадія процесу дезактивація пов'язана з видаленням РА забруднень, які втратили зв'язок з по-поверхнею об'єкта, і запобіганням можливому вторинного РА забруднення ; при абразивному охолодженні - можливість підвищення ефективності обробки заснована на використанні повітряного струменя після введення в неї порошку, що володіє абразивною дією і здатного зняти верхній забруднений шар; при дезактивації пиловідсмоктуванням - здійснюється дезактивація на основі замкнутого циклу.

Розглянуто фізико-хімічні основи застосування плівок і покриттів для запобігання радіоактивного забруднення, його розповсюдження на інші об’єкти та підвищення ефективності дезактивації