Досліджено якісний склад та кількісний вміст вторинних метаболітів рослин Colobanthus quitensis (перлин- ниці антарктичної) з районів Південних Шетландських островів, Берега Греяма і Берега Данко. Порівняно склад і антиоксидантні властивості екстрактів, вилучених із рослин перлинниці, що зростали на різних локаціях у природному середовищі та в умовах in vitro. Також було зіставлено склад і властивості екстра- ктів перлинниці та екстракту іншої антарктичної рослини — щучнику антарктичного (Deschampsia antarctica). Біохімічний склад екстрактів вивчено методами високоефективної рідинної хроматографії та масспектрометрії з матрично-активованою лазерною десорбцією / іонізацією; антиоксидантні властивос- ті досліджено за допомогою DPPH-тесту. Встановлено, що всі екстракти перлинниці характеризуються високим вмістом фенольних сполук (до 38 мг/г сирої сировини) і виявляють значну антиоксидантну / ан- тирадикальну активність (інгібують до 90 % DPPH радикалів за 30 хв). Показано, що антирадикальна активність досліджених екстрактів корелює із загальним вмістом антиоксидантів у зразках. Екстракти з нативних рослин перлинниці містять в основному флавоноїди (глікозиди апігеніну, лютеоліну та мети- лових ефірів лютеоліну), частка яких становить ~90 % загального вмісту фенольних сполук; інші ~10 % фенольних антиоксидантів складають гідроксибензойні та гідроксикоричні кислоти. В екстракті з куль- тури in vitro, навпаки, переважають фенольні кислоти (~58 %). Біохімічний склад досліджених екстрактів перлинниці відрізняється від складу екстракту щучнику значно більшим відносним вмістом похідних апіге- ніну (16—43 % загального вмісту фенольних сполук проти 3 % у щучнику) та меншим вмістом похідних лю- теоліну (46—71 % проти 79 % у щучнику) і фенольних кислот (9—13 % проти 18 % у щучнику). Порівняно з екстрактом щучнику в досліджених екстрактах перлинниці загальний вміст фенольних сполук нижчий і, відповідно, здатність цих екстрактів інгібувати DPPH радикали менша. Незважаючи на це, Colobanthus quitensis, як і Deschampsia antarctica, також є ефективним продуцентом цінних природних антиоксидантів.

Досліджено склад і антиоксидантні властивості екстрактів, вилучених із рослин Deschampsia antarc tica É. Desv., зібраних у регіоні Аргентинських островів — півострова Київ (Морська Антарктика).. Склад екстрактів вивчено методами високоефективної рідинної хроматографії та мас-спектрометрії з матрично- активованою лазерною десорбцією/іонізацією; антиоксидантні властивості досліджено методом Фоліна— Чокальтеу та DPPH-тесту. Встановлено, що основними класами речовин, які містяться в екстрактах, є поліфенольні сполуки, зокрема флавоноїди, гідроксикоричні та гідроксибензойні кислоти. Підтверджено, що флавоноїди переважно представлені глікозидами лютеоліну; склад та кількість фенольних сполук залежить від генотипу рослини, місця походження та умов навколишнього середовища. Виявлено, що загальний вміст поліфенолів у досліджених екстрактах знаходиться в діапазоні 4, 33—10, 93 мг/г сирої сировини; найбільшу кількість активних речовин містять екстракти, вилучені з рослин острова Україна, а найменшу — з острова Дарбу. Результати антиоксидантних досліджень показали, що екстракти виявляють високу антирадикальну активність і здатні за 60 хв інгібувати понад 50 % DPPH радикалів. Одержані дані щодо складу поліфенолів у рослинах Deschampsia antarctica É. Desv. Можуть слугувати маркером для моніторингу кліматичних змін.

Исследование выполнено в рамках Государственной целевой научно-технической программы проведения исследований в Антарктике на 2012–2020 гг., а также совместного проекта между РФФИ и НАН Украины «Биологические и почвенные процессы в уникальных тундрах Западной Антаркти- ки, биогеография, биогеохимия, и экология изолированных экосистем во времени и пространстве» (проект № 13-04-90411 укр-ф-а.).

Comparative sequence analysis of the ITS1-2 region of the rDNA of D. antarctica indicate that genetically distinct plants of the species migrated to Antarctica during the post-glacial period. Application of RAPD-markers revealed the difference in the levels of polymorphism between populations of D. antarctica from different latitudes as well as the limited gene flow between them.