Статтю присвячено формуванню та апробації методичного підходу до інтегрального оцінювання фінансово-соціальної безпеки будівельних підприємств протягом 2022–2025 рр. Актуальність дослідження визначається одночасним впливом воєнного стану, руйнуванням виробничої та житлової інфраструктури, нестабільністю фінансування будівельних проєктів, дефіцитом кваліфікованого персоналу й нерівномірним відновленням ділової активності. Запропоновано розглядати фінансово-соціальну безпеку як здатність підприємства підтримувати платоспроможність, прибутковість, оборотність активів, збереження доходу, достатність оплати праці, відтворення персоналу й продуктивність праці без критичної втрати стійкості. Методичне забезпечення поєднує систему восьми індикаторів, порогову нормалізацію, метод аналізу ієрархій Сааті, групові та інтегральний індекси, сценарне моделювання й перевірку стійкості результатів методом Монте-Карло. Ваги сформовано за відтворюваною узгодженою матрицею попарних порівнянь, для якої коефіцієнт узгодженості становить 0,0138. Емпіричну апробацію проведено для ПрАТ «ХК «Київміськбуд», ТОВ «Альтіс-Констракшн», ТОВ «БК «Інтергал-Буд» і ТОВ «КЕБК» за відкритими даними фінансової звітності та адміністративними показниками зайнятості. Отримані результати засвідчили істотну неоднорідність траєкторій безпеки. ТОВ «КЕБК» наблизилося до високого рівня, водночас інші підприємства зберегли низький рівень або перейшли до нього внаслідок збитковості, скорочення доходу чи слабкої соціальної складової. Сценарне оцінювання довело перевагу збалансованого відновлення для більшості підприємств, а для ТОВ «КЕБК» пріоритетним постає фінансовий сценарій. Практичне значення підходу полягає у формуванні аналітичного підґрунтя для вибору диференційованих заходів забезпечення безпеки.

У сучасних умовах глобалізації, цифровізації та скорочення державного фінансування вищої освіти проблема трансформації управлінської парадигми сучасного університету набуває стратегічної актуальності. Традиційна модель управління, заснована на бюрократичних принципах, академічних цінностях та пасивній ролі «виробника знань», перестає відповідати вимогам ринку праці, інноваційної економіки та четвертої промислової революції. Академічне підприємництво постає як стратегічний вектор такої трансформації, що передбачає комерціалізацію наукових результатів, створення університетських стартапів, розвиток спін-офф компаній, залучення венчурного капіталу та формування інноваційної екосистеми «університет–бізнес–держава». Метою статті є теоретичне обґрунтування та практична розробка концептуальних засад академічного підприємництва як стратегічного вектора трансформації управлінської парадигми сучасного університету. Доведено, що впровадження академічного підприємництва забезпечує фінансову стійкість університету, підвищує конкурентоспроможність, посилює вплив на регіональний розвиток і формує нову генерацію підприємницьки орієнтованих випускників. Результати дослідження можуть бути використані в стратегічному плануванні університетів, розробці державної політики у сфері вищої освіти та підвищення кваліфікації керівників закладів вищої освіти.

У статті досліджено корпоративну екосистему як сучасну модель управління, спрямовану на забезпечення стійкості, конкурентоспроможності та адаптивності організацій в умовах цифровізації, глобалізації й посилення екологічних та соціальних викликів. Обґрунтовано трансформацію традиційного корпоративного управління в екосистемний підхід, заснований на взаємодії зі стейкхолдерами, створенні спільної цінності та реалізації принципів сталого розвитку. Розкрито сутність корпоративної екосистеми як інтегрованого простору співпраці компанії, партнерів, працівників, клієнтів, інвесторів, державних інституцій і суспільства. Визначено роль цифрової трансформації, платформних рішень, штучного інтелекту та аналітики даних у підвищенні гнучкості управління, інноваційності та ефективності прийняття стратегічних рішень. Доведено, що екосистемна модель сприяє зміцненню довіри, зниженню ризиків і формуванню довгострокових конкурентних переваг.

ДІЛОВА РЕПУТАЦІЯ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВААнотація.У статті розглянуто значення ділової репутації як ключового елемента економічної стійкості підприємств.Основна мета дослідження полягає у визначенні ролі репутації як індикатора економічної безпеки та аналізі викликів, пов'язаних із її формуванням і підтримкою.Робота акцентує увагу на визначенні основних факторів, які впливають на репутацію, та пропонує рекомендації щодо вдосконалення репутаційної політики компаній.Дослідження виконане із застосуванням методів порівняльного аналізу, узагальнення та візуалізації даних.Розглядаються сучасні підходи до управління діловою репутацією на національному та міжнародному рівнях, а також важливість репутаційного капіталу для залучення інвесторів, партнерів і споживачів.Підкреслено, що в умовах глобалізації та жорсткої конкуренції репутація стає стратегічним активом, який сприяє забезпеченню стійкості підприємства та його конкурентоспроможності