Представлено динаміку показника смертності від пожеж M₁₀₀ (кількість загиблих на сто зареєстрованих пожеж) в Україні за 1993–2021 роки. Інформаційною базою є офіційні звіти CTIF, що охоплює понад 50 країн. Аналіз охоплює двадцять дев'ять років спостережень і виявляє п'ять характерних структурних фаз зміни показника. Перша фаза (1993–1999 роки) – поступове зростання від 3,30 до 4,94. Друга фаза (2000–2008 роки) – найбільш критична: показник досяг максимуму 8,39 у 2005 році. Третя фаза (2009–2013 роки) – перша хвиля системного зниження (середнє значення 4,92). Четверта фаза (2014–2018 роки) – пришвидшений спад, зумовлений реструктуризацією ДСНС (середнє значення 2,58). П'ята фаза (2019–2021 роки) – стабілізація на рівні 2,00. Лінійний регресійний аналіз підтверджує статистично значущий спадний тренд за 2003–2021 роки (нахил –0,413 на рік, R² = 0,839, p < 0,001); критерій Манна–Кендалла підтверджує монотонний спад за 2009–2016 роки (τ = –0,74, p < 0,001) та відсутність монотонного тренду за 2017–2021 роки (τ = –0,20, p = 0,63). Загальне зниження M₁₀₀ за 2003–2021 роки становить 71 відсоток. Порівняльний аналіз з країнами-компораторами – США, Польщею, Францією та Нiмеччиною – охоплює щорічну динаміку за 2013–2021 роки та фазовий аналіз за 1993–2021 роки. Середній M₁₀₀ в Україні (2,55) перевищує відповідні значення США у 9,7 рази, Польщі – у 6,9 рази, Нiмеччини – у 13,9 рази, Франції – у 26,0 рази. Виявлено точки структурних змін тренду та встановлено їх кореляцію з інституційними перетвореннями системи цивільного захисту. Встановлено, що потенціал оперативно-організаційних заходів для подальшого зниження показника в Україні практично вичерпано; перспективним напрямком є структурна реорганізація мережі пожежно-рятувальних підрозділів за моделлю місцевої та добровільної пожежної охорони.
Об’єктом дослідження є процес гасіння пожеж генераторами вогнегасного аерозолю на основі високопористих мінеральних носіїв. Проблемою, що вирішувалася, є низька ефективність традиційних вогнегасних порошків при гасінні пожеж розлитих горючих рідин на поверхні води та при попередженні поширення пожеж на торфовищах, а також відсутність обґрунтованого фізико-хімічного механізму дії та оптимального складу таких засобів. Метою роботи є встановлення механізму інгібування горіння аерозольною хмарою, визначення факторів ефективності застосування генераторів у різних умовах та обґрунтування оптимального складу генератора. У роботі проведено аналіз топохімії взаємодії вогнегасної аерозольної хмари з активними центрами ланцюгових реакцій горіння і тління, визначено фактори, що впливають на ефективність застосування генераторів при гасінні пожеж на поверхні води та при попередженні поширення пожеж на торфовищах, а також виконано розрахунок об’єму аерозольної хмари, що утворюється під час роботи генератора. Встановлено, що інгібування горіння відбувається шляхом взаємодії активних радикалів з молекулами інгібітору з утворенням малоактивних радикалів. Показано, що для гасіння пожеж на поверхні води вирішальним фактором є плавучість гранул, а для попередження поширення пожеж на торфовищах – проникнення аерозолю у пористе середовище та створення інертного газового середовища. Розрахунками встановлено, що 1 см³ гранул генератора утворює близько 364 см³ газоаерозольної суміші при нормальних умовах, що при температурі близько 1000 К відповідає приблизно 1300 см³ аерозольної хмари. Визначено оптимальне масове співвідношення компонентів «спучений вермікуліт : полівініловий спирт : калію нітрат» як 1 : 2 : 8,7. Отримані результати дозволяють обґрунтовано проектувати генератори вогнегасного аерозолю для різних умов застосування.
Мета роботи. Виділити та класифікувати фактори, що впливають на характер прояву фізіологічної дії небезпеки забруднення ґрунтів та ґрунтових вод на здоров’я населення в умовах перебування людей в об’єктах укриття, на територіях, які зазнали ураження ракетно-артилерійськими системами. Метод дослідження. Для деталізації прояву фізіологічної дії використовувався аналітичний метод; для встановлення причинно-наслідкових зв’язків між факторами навколишнього середовища та характером впливу – системний аналіз; для порівняння ефектів у різних умовах – порівняльний метод. Результати дослідження. Визначено два основні типи прояву фізіологічної дії: субгострий (T₁–₂), пов’язаний із забрудненням питної води, зокрема води, що використовується для потреб укриттів, та пролонгований (T₂–₃), характерний для ґрунтового шляху та харчової експозиції. Виділено фактори, що модифікують траєкторії та швидкість міграції токсикантів, їх концентрацію та тривалість дії, а також вплив на швидкість і тяжкість прояву фізіологічних наслідків у різних груп населення з урахуванням обмеженого повітро- та водообміну в об’єктах укриття. Теоретична цінність дослідження. Робота сприяє формуванню уніфікованої дворівневої моделі оцінки прояву фізіологічної дії токсикантів у складних умовах бойових дій, включно зі сценаріями тривалого перебування населення в захисних спорудах. Практична цінність дослідження. Отримані результати можуть бути використані для розробки адаптивних стратегій управління надзвичайними ситуаціями, планування моніторингу забруднення та захисту населення на уражених територіях, а також для підвищення безпеки експлуатації об’єктів укриття в умовах хімічного забруднення довкілля. Оригінальність дослідження. Систематизовано вплив поєднання факторів навколишнього середовища та воєнного навантаження на прояв фізіологічних наслідків забруднення ґрунтів і води, що дозволяє підвищити точність оцінки ризиків для населення. Обмеження дослідження. Обмеження полягають у використанні теоретичних та аналітичних моделей без широкого експериментального підтвердження у польових умовах. У майбутніх дослідженнях доцільно інтегрувати дані спостережень, моделювання та лабораторних експериментів. Тип статті. Теоретична.
Studies have been conducted to determine the temperature of electric lamps of various types in emergency modes of operation of power grids, namely overvoltage. Graphs of the dependence of the temperature of the bulb of incandescent lamps, arc mercury lamps and LED lamps on the voltage applied to them. Mathematical models of the value of the heating temperature of the bulb of the electric incandescent lamp, the arc mercury lamp and the LED lamp are obtained depending on the time. It is determined that the temperature of the bulb of the incandescent electric lamp increases exponentially and stabilizes after about 300 seconds. The temperature of an arc mercury lamp also varies exponentially, but, compared to an incandescent lamp, it is not so fast, but stabilizes after about 600 seconds. It is determined that in emergency modes of operation, the temperature of incandescent lamps and arc mercury lamps may exceed the normative values of temperature groups, as a result of which, when used in environments where explosive gases or vapors are present, they can become a source of ignition and lead to explosion or ignition of these substances. It is determined that the temperature of the LED lamp changes according to the linear law and after 300 seconds stops growing. Temperature dependencies of different elements of the LED lamp are built depending on the electric voltage applied to it. It was found that the driver, namely the power control chip, heats up most when the LED electric lamp is operating. It is determined that when the electric voltage decreases, the power control chip heats up more, but not significantly. It was found that the LED lamp is the best from the point of view of fire safety, since it has the lowest temperature, and also the change in the voltage of the electrical network reacts the least, which is explained by its design and principle of operation.
Проведено експериментальне дослідження вогнегасних властивостей легких сипких матеріалів та швидкотвердіючих пін під час гасіння метанолу. Як сипкі матеріали обрано подрібнене пі-носкло з розміром гранул 1–1,5 см і спучений перліт зі сферичними гранулами діаметром 1,0–1,5 мм. Встановлено, що піноскло формує нижній шар вогнегасної системи та забезпечує її плаву-чість, тоді як верхній шар перліту виконує ізолюючу функцію, обмежуючи доступ кисню до по-верхні горіння та запобігаючи повторному займанню. Показано, що додаткове подавання розпи-леної води на поверхню шару підвищує ізолюючі та охолоджуючі властивості системи, а також сприяє зниженню температури в зоні горіння. Оцінювання вогнегасних властивостей здійснюва-ли із застосуванням концепції базового шару, що дозволило визначити параметри вогнегасних шарів для реальних умов пожежогасіння та адаптувати результати до промислових масштабів. Для можливості таких розрахунків були експериментально визначені насипна густина і плаву-чість в метанолі обраних сипких матеріалів.Як швидкотвердіючу піну використано систему складу Na₂O•nSiO₂ (9 % р-н) + NaHCO₃ (9 % р-н) + карбоксиметилцелюлоза (0,5 % об.) + піноут-ворювач «Морський» (6 % об.). Встановлено, що час втрати текучості цієї системи становить 60 ± 10 с, що є достатнім для змішування компонентів, спінювання, подавання в осередок пожежі та розтікання по поверхні горючої рідини з подальшим утворенням ізолюючого шару. Проведено порівняльний аналіз ефективності застосування систем на основі легких сипких матеріалів і швидкотвердіючих пін при гасінні метанолу. Отримані результати зіставлено з даними для га-сіння бензину, етанолу та ацетону, що дозволило оцінити перспективність запропонованих вог-негасних засобів для гасіння полярних і неполярних горючих рідин та визначити напрями їх по-дальшого вдосконалення.
