Метою статті є осмислення основних проблем морфологічної ідентифікації сфери аудіовізуального в науці на сьогодні. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному поєднанні медіатеоретичного та морфологічного підходів. Насамперед застосовуються зазначені типи аналізу тих суперечностей, які визначають появу основних «проблемних зон» морфологічної ідентифікації сфери аудіовізуального. Результати дослідження. У статті проаналізовано основні суперечності, що виникають у процесі морфологічної ідентифікації сучасних аудіовізуальних форм. Визначено основні чинники морфологічної нестабільності аудіовізуальних форм та окреслено особливості їхньої структурної динаміки в сучасному культурному просторі. Наукова новизна полягає в узагальненні ключових аспектів проблеми морфологічної ідентифікації сфери аудіовізуального у вітчизняному теоретичному дискурсі. Окреслено основні типи гібридизації сучасних аудіовізуальних форм та визначено чинники, що ускладнюють їх морфологічне визначення. Висновки. Встановлено, що сучасна аудіовізуальна сфера характеризується поступовою втратою чітких морфологічних кордонів, зумовленою процесами медіагібридизації, трансформацією моделей авторства та зміною виробничих і комунікативних практик. Виявлено, що існує невизначеність морфологічної одиниці аналізу у сфері аудіовізуального мистецтва та медіавиробництва, зумовлює необхідність переходу від пошуку універсальної одиниці до розробки гнучких, багаторівневих моделей аналізу, які враховують специфіку медіаформ, способів виробництва та режимів рецепції. Досліджені результати зазначеної невизначеності та морфологічної нестабільності сучасної сфери аудіовізуального відкривають можливість для розробки контекстної морфологічної методології, яка поєднує морфологічний аналіз з оновленими підходами, які можуть стати предметом широкої наукової дискусії.
Мета дослідження – встановити генезис перших арабських металевих шрифтів для християнської літератури та проаналізувати діяльність просвітника й видавця – митрополита Атанасія Даббаса; з’ясувати мистецьку спадщину та вплив на друкарську справу Близького Сходу таких шрифтових дизайнерів, як Анфім Іверський та Абдалла Захер; дослідити трансформацію форм літер, лігатур, а також пунктуаційного й типографічного оздоблення арабських літургійних книг. Методологія статті включає збір та аналіз друкованих християнських видань Близького Сходу, порівняння різних арабських шрифтів на основі геометричних та пропорційних вимірювань, систематизацію наукових джерел, дизайнерське дослідження побудови літер та узагальнення отриманих результатів. Використано методи порівняльного аналізу, створення промальовок двох типів арабських шрифтів (Бухарест, 1701 та Алеппо, 1706), а також систематизацію результатів порівняння на основі таблиць абеток та накладання контурів літер. Наукова новизна. Попри те, що до теми спорідненості арабських шрифтів друкарень Валахії та Близького Сходу зверталися і європейські й арабські, і українські дослідники, у цій статті вперше проведено якісний дизайнерський і типографічний аналіз гарнітур літургійних книг; здійснено комплексне дослідження окремих літер, розроблених Анфімом Іверським та Абдаллою Захером. Висновки. На основі аналізу бібліографічних джерел, зібраних даних, зображень графем та окремих слів було сформовано уявлення про різний генезис форм арабських шрифтів із друкарень Снагова/Бухареста та Алеппо/Бейрута. Розкрито особливості спрощення і схематизації форм літер та взаємозв’язку навичок в арабській каліграфічній традиції зі створенням металевих пуансонів, що вплинуло на формування типографічного образу арабських видань і на розвиток східної християнської візуальної культури. Методом порівнянням доведено, що попередня теорія спорідненості добірок друкарських шрифтів із християнських видань Валахії та Сирії має певні вади та потребує перегляду й більш професійного дизайнерського дослідження всіх форм металевих літер та особливостей набору тексту.
Метою дослідження є виявлення властивостей лінії і кольору в процесі створення лаконічних візуальних матеріалів на прикладі плакатів екологічного спрямування від видатного графічного дизайнера сучасності Казумаса Нагаї. Основні положення статті викладені на підставі аналізу матеріалів плакатів, що є складовою колекції музею екологічного плакату «4-й Блок» (Харків, Україна). У статті представлено репрезентативні зразки екологічного плакату авторства японського дизайнера Казумаса Нагаї та розкрито особливості візуальної мови майстра, якій притаманна певна образність, створена лініями, та емоційно-комунікативний характер залучених кольорів. У роботах автора простежена тема збереження природи, що відображає традиційне для Японії синтоїстське шанування та співчуття до всього живого. Окреслено переваги використання лінії і кольору як основних засобів формування візуальної мови сучасного екологічного плакату. Наголошено на здатності графічного дизайну долати мовні бар’єри, впливати на сприйняття навколишнього світу, формувати емоції у відповідь на представлені візуальні образи, перетворювати комунікацію на досвід. Актуальність теми визначена необхідністю продемонструвати як фундаментальні елементи графічного дизайну – лінія та колір – формують візуальну мову повідомлення, створюють акцент, керують увагою глядача та впливають на емоційну складову сприйняття інформації. Позначено властивості плакату, як важливого напряму мистецтва та об’єкту графічного дизайну, що має популяризувати ідеї громадянськості та спрямовувати динаміку творчого потенціалу на екологічну безпеку. Природоохоронні плакати постають інструментом освіти, покликаним ініціювати соціальні, політичні та культурні процеси в суспільстві.
У статті досліджено взаємозв’язок між цифровою деколонізацією та жіночим лідерством у сфері Digital Humanities у контексті захисту культурної спадщини України під час війни. Проаналізовано теоретичні засади фемінізму даних та їх практичне втілення в ініціативах із рятування цифрових даних та переатрибуції мистецьких творів у провідних світових музеях. На прикладах волонтерського руху SUCHO, активізму Оксани Семенік та технологічних рішень із використанням LiDAR-сканування й фотограмметрії (зокрема ініціатив команди Skeiron) розкрито модель горизонтального мережевого лідерства. Цифрову деколонізацію розглянуто як механізм відновлення суб’єктності української культури та інструмент етичної турботи про культурну спадщину.
У статті розглядається синтез двох форм порядку та «безладдя» в системі моди, що проявляються через застосування методів гламуризації та деконструкції в одному дизайн-продукті. На перший погляд, непоєднувана комбінація: з одного боку хаос – основа деконструкції, пов’язана з порушенням принципу бінарних опозицій, подоланням жорсткої ієрархічної системи класифікації та мови, з іншого – гламур, який підпорядковується сталим ознакам та характеристикам. Однак є один ключовий аспект, який їх об’єднує, – епатаж. У системі моди метод деконструкції набуває додаткового змісту: він звернений до ідеї новизни, механізму опору та практики порушення лінійної хронологічної наступності. Водночас ілюзорний безлад і уявний хаос не означають відсутності системи. Ідея деконструктивізму в гламурі зумовлює особливу форму змісту, специфічні уявлення про розмежування головного та другорядного, центру та периферії. На підставі цього у статті стверджується, що актуальність питання пов’язана з низкою факторів, серед яких: визначення основних засобів, через котрі деконструктивізм проявляється в гламурі; відповідь на питання про те, що є першочерговим – формоутворення дизайн-об’єкта чи його внутрішнє наповнення, яке проявляється через прийоми конструювання, оздоблення та декорування. Відображено, як деконструктивізм впливає на форму, крій, оздоблення та декорування в гламурному костюмі. На підставі аналізу творчості провідних дизайнерів і брендів виявлено роль деконструктивізму в гламурному костюмі. Визначено тканини та матеріали, крій, силуетну форму, оздоблення й декорування, які найбільше відповідають концепції та користуються попитом у сучасних дизайнерів моди. Установлено, через які художні засоби відбувається взаємовплив стилів. Виявлено характерні ознаки, що властиві для обох стилів та є ключовими в роботах дизайнерів.
