Nizhyn Gogol State University

У статті досліджено дефініцію «творча синергія» в контексті мистецько освітньої діяльності педагогів-музикантів Гоголівського університету Ніжина. Визначено її характерні ознаки. Висвітлено закономірність причи ново-наслідкового зв'язку ознак творчої синергії в мистецькому середовищі Ніжина від ХІХ століття й до сьогодення. Виокремлено регіональний та міжнародний вектори виконавської практики педагогів-музикантів, хорео графів, їх здобувачів із позицій прояву творчої синергії у містах регіонів України, країнах Європи. Схарактеризовано проведені на порубіжжі ХХ ХХІ століть у Ніжині, за межами міста наповнені творчою синергією при клади культурно-мистецьких проєктів педагогів-музикантів, хореографів, здобувачів. Проаналізовано співпрацю сценаристів, режисерів-постановни ків, диригентів і виконавців творчих колективів у підготовці та проведенні впродовж 2020-х років ХХІ століття в концертних Залах Гоголівського університету Ніжина урочистих концертів, регіональних конкурсів, усеукраїнських міжнародних фестивалів, творча синергія яких мала й має донині позитивне мистецьке відлуння, збережене у спогадах глядачів, на шпальтах регіональних, центральних мистецьких видань.

Залізодефіцитна анемія та недостатній рівень вітаміну D є поширеними мікро- нутрієнтними порушеннями під час вагітності. Вітамін D через рецептор VDR пригнічує ген HAMP, що кодує гепсидин – ключовий регулятор гомеостазу заліза. Гіперпродукція гепсидину при запаленні спричиняє функціональний залізодефіцит: залізо секвеструється в тканинних депо (феритин підвищений), ненасичена залізозв’язувальна здатність сироватки (НЗЗЗ) знижується, залізо недоступне для еритропоезу. В дослідженні взяли участь 62 вагітні жінки (9–25 тиждень гестації) віком 20–44 роки: група з недостатнім рівнем вітаміну D (25(OH)D < 20 нг/мл, n = 34) та група з достатнім рівнем (25(OH)D > 30 нг/мл, n = 28), та 23 невагітні жінки-волонтери відповідного віку. Визначали рівні гепсидину (ІФА, FineTest), заліза (колориметрія), феритину, НЗЗЗ та С-реактивного білка (СРБ) (імунотурбідиметрія, Cobas Pure, Roche), а також гематологічні показники. У загальній вибірці статистично значущих відмінностей між групами не виявлено. Однак у підгрупах з гіперпродукцією гепсидину (підгрупа 2) рівень гепсидину був вдвічі нижчим при достатньому вітаміні D (1583 ± 233 пг/мл проти 3369 ± 439 пг/мл, U = 3, р ≤ 0,01). У цих підгрупах виявлено підвищений феритин (88,8 та 169,8 мкг/л) та знижену НЗЗЗ (27,3 та 28,1 мкмоль/л), що відповідає картині функціонального залізодефіциту. Рівень гемоглобіну у підгрупі з недостатнім вітаміном D мав тенденцію до нижчих значень (119,8 ± 3,9 г/л проти 125,2 ± 4,9 г/л). Вітамін D може виступати специфічним модулятором гіперпродукції гепсидину у вагітних, що особливо актуально в умовах запалення. Отримані результати відкривають перспективи для розробки диференційованих підходів до профілактики анемії у вагітних – зокрема, включення моніторингу рівнів вітаміну D та гепсидину до стандартного обстеження жінок із запальним статусом під час гестації.

У статті виявлено, що у сучасних умовах реформування освітньої галузі, динамічних суспільних змін, цифровізації управлінських процесів і зростання вимог до якості освітніх послуг особливої ваги набуває підготовка керівника нового покоління, здатного не лише ефективно організовувати функціонування закладу освіти, а й здійснювати науковий пошук, аналізувати проблеми, приймати обґрунтовані рішення та впроваджувати інновації. Розкрито сутність поняття дослідницької компетентності та зміст структурних компонентів досліджува ного явища. У процесі наукового пошуку використано комплекс теоретичних методів дослідження: аналіз, синтез та узагальнення психолого-педагогічної літератури для з’ясування сутності поняття «дослідницька компетентність», системно-структурний підхід до вивчення структурних компонентів досліджува ного професійного утворення. За результатами наукового пошуку сформу льовано авторське трактування дослідницької компетентності менеджера освіти та змодельовано структуру досліджуваного явища, складовими якої визначено п’ять взаємопов’язаних компонентів.

У статті здійснено теоретичне обґрунтування збагачення життєвого досвіду дитини дошкільного віку через взаємодію з соціумом. На основі теоре тичного аналізу психолого-педагогічних джерел конкретизовано сутність поняття «життєвий досвід дитини», з’ясовано, що життєвий досвід дитини дошкільного віку формується в процесі активної взаємодії дитини з навколишнім соціальним середовищем, де емоції виступають провідним механізмом його засвоєння. Визначено, що основними чинниками збагачення життєвого досвіду дитини дошкільного віку через взаємодію з соціумом виступають: сімейні взаємостосунки, дитяча субкультура, створення безпечного соціально-психологічного середовища, розвиток самосвідомості, рефлексії, формування мотиваційної спрямованості та емоційної готов ності дитини до взаємодії.

Облітеруючий атеросклероз є складним мультифакторним захворюванням, що супроводжується системним ураженням артерій та характеризується прогресуючим звуженням (стенозом) або повною оклюзією судин. У пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу перебіг цього процесу має більш агресивний характер, що обумовлено поєднанням метаболічних, імунних та гемодинамічних порушень. Незважаючи на значну кількість досліджень, патогенетичні механізми прискореного атерогенезу при цукровому діабеті ІІ типу залишаються недостатньо узагальненими та потребують подальшого переосмислення. У сучасних уявленнях саме низькоінтенсивне запалення розглядається як фундаментальний механізм, що поєднує метаболічну дисфункцію з прогресуванням атеросклеротичного процесу. Хронiчна помірна активація імунної вiдповiдi на тлі гіперглікемії та інсулінорезистентності сприяє розвитку ендотеліальної дисфункції, порушенню ліпідного гомеостазу та ремоделюванню судинної стінки. Метою статті є узагальнення сучасних даних щодо молекулярних і клітинних механізмів низькоінтенсивного запалення у розвитку облітеруючого атеросклерозу на тлі цукрового діабету ІІ типу. У роботі проаналізовано результати досліджень за останні десятиліття, що демонструють взаємозалежність між гіперглікемією, оксидативним стресом, дисбалансом макрофагальних фенотипів, порушенням холестеролового ефлюксу та інсулінорезистентністю. Окремо зосереджено увагу процесам формування пінистих клітин та їх ролі у утворенні та прогресуванні атеросклеротичної бляшки. Також розглянуто внесок гладком’язових клітин судин у розвиток атеросклерозу, зокрема роль транскрипційного фактора KLF4 у процесах фенотипового перемикання та клітинного ремоделювання судинної стінки. Узагальнення наведених даних дозволяє розглядати низькоінтенсивне запалення як ключову патогенетичну ланку, що визначає особливості перебігу облітеруючого атеросклерозу у пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу та відкриває перспективи для пошуку нових терапевтичних підходів.