Chronic tonsillitis has been a pressing issue for pediatricians. Firstly, it is caused by immaturity of the immune system, particularly the lymphatic system, at a young age. Secondly, possible complications caused by tonsillitis and chronic diseases of other organs and systems may occur.The state of colonization resistance, which can be seriously affected in patients with acute or chronic tonsillitis, plays an important role to protect the tonsils, mouth cavity, and nasopharynx against incursion by pathogens. Cytokines are involved into infectious inflammation of specific immune response and non-specific effector mechanism during chronic inflammatory diseases of the respiratory tract. Besides, they determine clinical course, severity, and clinical outcome of pathologic process.Our aim was to assess the cell-mediated immunity status and the IL-4 and IL-6 levels in children with chronic tonsillitis.The article presents important features of the immune status of children with chronic tonsillitis. We evaluated the levels of lymphocytes, T cells, T helpers, T suppressors, and immunoregulatory balance in serum. We assessed the immune status in children by certain immunological indices including the levels of T lymphocytes, T helpers, T suppressors, B lymphocytes, phagocytal index, phagocytal number; IgG, IgA, IgM, and cytokine profile. We detected T and B lymphocytes and their subsets by the immunofluorescence technique using monoclonal antibodies. The serum cytokine (IL-4 and IL-6) levels were measured by the ELISA technique. Phagocytic activity of the neutrophils was evaluated for their capacity to absorb latex-particles using a light microscope.Thus, the T-cell branch tended to be suppressed while there were higher levels of CD8+ in children with chronic tonsillitis in comparison with relatively healthy children. During the study of the changes in proinflammatory and anti-inflammatory cytokine levels of children with chronic tonsillitis, higher IL-4 level was observed in the period of exacerbation of the disease and after receiving the standard therapy. The level of IL-6 in patients with chronic tonsillitis increased significantly in the first days of hospitalization and decreased after the standard treatment, but these figures did not reach the levels of healthy children.

Не викликає сумніву, що патологія серцево-судинної системи дорослих здебільшого виникає в дитячому віці. Є очевидним, що сьогодні неможливо вирішити проблему захворюваності дорослих, не створивши умови для раннього виявлення, лікування і профілактики кардіологічної патології в дитинстві [1, 9, 21]. В Україні за останнє десятиріччя частота захворювань серцево-судинної системи у дітей зросла в 1,75 рази (З 4,4 до 7,69 на 1000 дітей). В той же час відбулися значні зміни в структурі захворювань серцево-судинної системи в дитячому віці. З одного боку, відзначається зниження захворюваності ревматизмом, а з іншого - зростають незапальні ураження міокарда (НУМ), що по частоті займають перше місце серед набутих захворювань органів кровообігу у дітей [8, 20]. Хоча в дитячому віці ці захворювання майже не призводять до виникнення серцево-судинної недостатності, у той же час вони обмежують адаптаційні можливості дитячого організму та знижують працездатність у подальшому [8, 12, 15]. Незважаючи на значну поширеність, незапальні ураження міокарду тонзилогенного ґенезу дотепер залишаються складною та дискусійною проблемою сучасної педіатрії у зв’язку з недостатньо вивченим патогенезом, критеріями діагностики та лікуванням, а також з термінологічними розбіжностями даних захворювань. У літературі різні автори використовують терміни „тонзилогенна кардіодистонія”, „тонзилогенна кардіоміопатія”, „міокардіодистрофія” „вторинна кардіоміопатія”, „функціональні кардіопатії”, „тонзилокардіальний синдром”, „інтоксикаційні пошкодження серця”, „вегетативні дистонії за кардіальним типом”, „інші ураження серця”, „нейроциркуляторні дистонії” [3, 8, 14, 17, 19, 20, 26]. На сьогодні, відповідно до Міжнародної статистичної класифікації захворювань 10 перегляду, наказу МОЗ України від 19.07.2005 №362, а також згідно рекомендацій Американської асоціації серця, вторинні незапальні ураження серця об’єднані в єдину групу захворювань і можуть бути визначеними як вторинна кардіоміопатія [8, 17, 26]. Так, вторинна кардіоміопатія (МКХ-Х 142) – це незапальні ураження міокарда, в основі яких лежить порушення обміну речовин, енергозабезпечення та скоротливої функції м’яза серця з подальшим розвитком дистрофії останнього й виникненням серцевої недостатності міокардіального типу. Ця кардіальна патологія поліетіологічна, але в даний час, значну частину в дітей складають незапальні ураження серця тонзилогенного ґенезу [6, 17]. Проблема хронічного тонзиліту є актуальною на сучасному етапі. Це зумовлено широкою поширеністю даного захворювання, переважно серед дітей та осіб молодого віку, а також ймовірністю розвитку серйозних ускладнень та хронічних захворювань, перш за все з боку серцево-судинної системи [4, 16, 18].