The purpose of the chapter is to consider the sacred as the existence of an ethnic group and a religious factor in the formation of the ethnocode of a local culture and its translation based on the works of Ukrainian scientists. The problem of studying the sacred as the existence of the ethnos and the religious factor in the formation of the ethnocode of local culture, its translation does not lose its relevance even in our rapidly globalized time of development of innovative technologies. The sacred in the context of the ethnos and religious factors in the formation of the ethnocode of local culture is a complex and multifaceted phenomenon. It encompasses not only religious beliefs, but also cultural traditions, symbols, rituals and values that are passed down from generation to generation. The method of analysis, based on scientific sources and a personal trip to the Carpathians has been used.
Church and folk beliefs are intertwined, which allows Hutsuls to maintain their cultural identity while at the same time being part of a wider religious community. Ideology Hutsul ideology is based on community values, respect for nature, and ancestral traditions. It includes the idea of harmony between man and nature, which is reflected in magical practices. Ideas about well-being, health, and protection of family and property are central to magical rituals. The sacred in Hutsul magic is manifested through rites and rituals that are performed to achieve certain goals, from ensuring a good harvest to protection from evil forces. The use of amulets, herbs, and natural materials are part of these practices. Sacred places, such as shrines or springs, also play an important role in magical rituals. Thus, archetypes, myths, religion, and ideology in Hutsul magic create a complex system of beliefs and practices that help people find meaning in their lives and maintain a connection with nature and the spiritual world.
This chapter explores the tourism characteristics of a specific region of the Carpathian Mountains, inhabited by a remarkable ethnic group with rich cultural traditions. This chapter highlights the unforgettable nature and rituals associated with grain farming, which are ancient and reflect a sacred character. It explores a specific historical phenomenon: material culture, which is simultaneously a product of the development of a particular nation or ethnographic group. Material culture is closely linked to spiritual culture, which is particularly clearly conveyed through the development of tourism.
Relevance of the research. The semantic and interpretative ambiguity of art actualizes the need to identify the features and regularities of its historical genesis through the prism of worldview and articulatory priorities. Problem statement. The problematic nature of different interpretations regarding the meaningful transhistorical invariant of art, its missionary calling and the means of articulating such a goal is complemented by the specific historical specificity of the worldview and articulatory priorities of art. Analysis of recent reseafch and publications. Over the past two decades, many research projects have been devoted to the aspectual range of the historical genesis of art in the mirror of worldview and articulatory priorities in the West – in particular, J. Rancière, A. de Botton and J. Armstrong, J. Rinaldi, T. Gratsik, R. Eldridge, C. J. Ducasse, D. Matravers. Research task. The relevance and problematic nature of the subject area necessitates the clarification of what art is in terms of content, worldview, and articulation in a transtemporal and concrete-historical dimension. Main material presentation. Perfection as a target reference point of art is meaningfully correlated with the ideal – the idea of a model, a spiritual expression of the human need to organize, improve, and harmonize the relations between man and nature, man and man, man and society. The ideal performs primarily a regulatory function, serving as a vector that allows us to determine strategic goals, the implementation of which the individual and society are ready to devote their lives to. Conclusions. An adequate understanding of art (in the format of works, phenomena, processes, etc.) is possible only under the conditions of raising the procedure of understanding to the level of art, that is, the art of understanding. It is necessary to understand the calling of art as a historical, personal, and social phenomenon as correctly and fully as possible. It is necessary to realize that such a meaningful and purposeful invariant undergoes significant concrete-historical addition and refinement, due to the worldview-axiological, stylistic and tasteful features of each historical era.
У статті визначено, що Ліна Костенко у своїх романах у віршах пропонує три концепти національних лідерів, які вона втілює через образи історичних осіб. Метою статті є проаналізувати ці образи, визначити їх провідні характеристики, назвати ті якості, які письменниця визначає у політичних діячах як несні, важливі. Одразу варто зауважити, що важливо говорити про концепт національного лідера, а не про історичний характер особи, яка згадується. Модель національного лідера формується письменницею відповідно до уявлень та ідеалів шістдесятників, а тому просякнута гуманізмом, національною свідомістю, високими ідеалами. Позитивним, національно орієнтованим лідером виступає в романах у віршах Л. Костенко Б. Хмельницький. Він уособлює всі чесноти та характеристики, які прагнули бачити у політичних діячах шістдесятники: піклується про державу, намагається думати про інтереси кожного громадянина, балансувати між політиком, якого цікавить загальна мета, та людиною, яка розуміє ціну такої загальної мети для звичайної людини. Окремо варто зауважити, що Хмельницького як ідеального політичного лідера, наділеного усіма можливими чеснотами Л. Костенко вписує в неідеальні умови реального життя, одночасно підкреслюючи думку, що не завжди проблеми держави та громадян пов’язані із недоліками політичного керманича. Варіантом позитивного національного лідера виступає Іван Богун, якого Л. Костенко змальовує як радикального політичного діяча, схильного до швидких рішень, дії тут і зараз, без врахування довгих перспектив, орієнтованого, у першу чергу, на власні, хоча й високі, цінності, а не загальні інтереси. Узгоджена взаємодія між Хмельницьким та Богуном як моделями політичних діячів виступає запорукою процвітання держави та народу. Протиставляється Б. Хмельницькому образ І. Вишневецького, який показаний як приклад негативного національного лідера. Він піклується виключно про власні фінансові та політичні інтереси, його не цікавить ні держава, ні народ, ні доля окремої людини.
