.
Мета статті — прослідкувати еволюцію естетики old money, визначити причини зростання популярності стилю в сучасних умовах. Результати дослідження. З’ясовано, що old money — це стиль, притаманний соціальному класу найбагатших людей; його витоки сягають аристократії Європи та Америки XVIII–XIX ст. Протягом декількох століть цей стиль еволюціонував, утім і сьогодні він залишається символом вишуканості та традицій, адаптувавшись до сучасних потреб та уподобань. Розкрито ключові характеристики стилю, наведено приклади його наслідування відомими знаменитостями. Наголошено, що завдяки соціальним мережам естетика old money набула особливої популярності в останні роки. Наукова новизна й практичне значення полягає у введенні в науковий обіг нових даних про естетику old money, визначенні основних причин популярності стилю сьогодні, характеристиці його сучасних тенденцій, у запропонованому підході до old money як до філософії життя, а не лише як до стилю. Висновки. Підсумовано, що естетика old money визначає візуальний код елітарності, що це не просто тренд, а філософія, спосіб життя, гармонійний баланс між стриманістю, якістю та вишуканістю. Наголошено, що феноменом стилю old money є балансування між традиціями та сучасними тенденціями, де повага до перевірених часом принципів класичної моди непохитно поєднується з сучасними впливами. Визначено, що основними причинами зростання популярності естетики old money в сучасних умовах є не лише її асоціація з багатством, а й відмежування від надмірностей сучасної швидкої моди та вірусних мікротрендів, оскільки вона пропонує якість замість кількості, витонченість замість видовищності та позачасовість замість швидкоплинності. Серед інших чинників виокремлено культурну ностальгію, орієнтацію на сталий розвиток, економічну невизначеність, вплив соціальних мереж, зокрема Instagram, TikTok і Pinterest, користувачі яких активно поширюють добірки образів у стилі old money, а також здатність цього стилю формувати відчуття впевненості в собі, стабільності, самодостатності, комфорту й автентичності
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні синергії та емерджентності як методологічних засад сучасних бібліотекознавчих досліджень, що дозволяють інтерпретувати бібліотеку як відкриту систему, здатну до саморозвитку, самоорганізації та формування нових якостей у процесі взаємодії із зовнішнім середовищем, а також у виявленні потенціалу цих підходів для пояснення закономірностей розвитку, функціонування та інноваційної динаміки бібліотечних систем. Методи дослідження. Використано аналітичний, системно-структурний і концептуальний аналіз, моделювання, синтез та узагальнення – для визначення теоретичних засад, понять і структури бібліотеки як синергетично-емерджентної системи. Наукова новизна. Вперше обґрунтовано методологічну модель бібліотеки як синергетично-емерджентної системи, що поєднує принципи синергетики, теорії складних систем та емерджентності; розкрито механізми самоорганізації й адаптації бібліотек; визначено взаємозв’язок між синергією (механізм) і емерджентністю (результат); введено поняття «бібліотекознавча синергетика» як методологічний напрям дослідження бібліотечних систем. Основні висновки. Бібліотекознавство переходить до нової методологічної парадигми, яка інтегрує системне, синергетичне та емерджентне мислення. Бібліотека постає як динамічна самоорганізована структура, де взаємодія інформаційної, комунікативної, технологічної, освітньої та управлінської підсистем забезпечує цілісність і розвиток. Емерджентність проявляється у формуванні нових інтегративних якостей – соціального капіталу, мережевої компетентності, комунікативної репутації, здатності до культурних інновацій. Взаємозв’язок синергії та емерджентності має методологічне значення: перша виступає умовою виникнення другої, а друга – показником результативності синергійних процесів. Розроблена методологічна модель бібліотеки як синергетично-емерджентної системи може бути використана як основа для подальших теоретичних і прикладних досліджень.
Мета статті – проаналізувати використання емодзі, мемів та хештегів як новітніх візуально-текстових форм у комунікаційних стратегіях бібліотек у соціальних медіа, визначити їхні функції, а також оцінити їхній вплив на залучення аудиторії. Методи дослідження. Для досягнення мети застосовано комплекс методів: аналіз наукової літератури із проблем бібліотечної комунікації в соціальних медіа і теорії візуальної комунікації, контент-аналіз публікацій українських бібліотек у Facebook та Instagram (2024–2025 рр.), метод типологізації, узагальнення і систематизація даних. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українському бібліотекознавстві здійснено комплексний аналіз емодзі, мемів і хештегів як елементів візуальної мови цифрової комунікації бібліотек, визначено їхню роль у формуванні сучасного бібліотечного дискурсу та встановлено кореляцію між їх використанням і показниками залученості аудиторії. Основні висновки. Актуальність дослідження зумовлена стрімким зростанням ролі візуальних форматів у комунікації з молодіжною аудиторією, а також необхідністю забезпечення рівного доступу до інформації для всіх груп користувачів відповідно до принципів соціальної справедливості та державної політики безбар’єрності. Дослідження засвідчує глибоку трансформацію комунікаційних стратегій бібліотек у соціальних медіа, що виявляється в активному засвоєнні емодзі, мемів і хештегів. Емодзі перетворилися на універсальний засіб емоційної пунктуації, що сприяє встановленню довірливих стосунків з аудиторією, особливо молодшою. Меми виконують функції трансляції культурних сенсів, гумору та соціальних коментарів, даючи змогу бібліотекам демонструвати розуміння актуальних культурних кодів. Хештеги стають стратегічним елементом контент-планування, що забезпечує видимість публікацій за межами підписної бази. Використання цих візуально-текстових форм позитивно корелює з рівнем залученості користувачів, що підтверджує доцільність їх інтеграції у бібліотечну комунікацію.
The study aimed to determine the impact of adaptive personalized learning systems based on AI technologies on the indicators of student interaction with the digital educational environment. The study was implemented on the basis of a quantitative approach with the participation of 198 students of higher education institutions. Data collection was carried out using a structured questionnaire. Descriptive statistics, correlation and regression analysis, as well as one-way analysis of variance, were used for analysis. The results indicated that the overall level of student interaction was above average (M = 3.87, SD = 0.64). It was found that personalization ((3 = 0.42, p < 0.001) and AI functionality ((3 = 0.36, p < 0.001) became significant predictors of interaction. In addition, a significant interaction effect was found ((3 = 0.21, p < 0.01), which indicated an increase in the impact of personalization under conditions of high levels of AI integration. The results of ANOVA indicated the presence of differences between groups with different levels of AI use (F = 24.67, p < 0.001). Therefore, the novelty of the study was to identify the moderating role of AI in enhancing the effect of personalized learning.
Contemporary artists work within conditions in which the international circulation of images, visual languages, and artistic concepts both expands the field of creative references and complicates the search for a distinct artistic voice. This paper presents an analysis of how young Ukrainian artists negotiate these complications by working with national tradition, digital technologies, and individual experience in their art under conditions of globalisation. The empirical sample comprised 30 art students from three higher education institutions in Ukraine. Data were gathered using an original questionnaire, the Multicultural Personality Questionnaire (MPQ), and a modified version of the Self-Expression and Emotion Regulation in Art Therapy Scale (SERATS). Two-thirds of the respondents (66.7%) reported that they include elements of national tradition in their work. Most of them do so as a creative stimulus (80%) and for cultural anchoring (66.7%). In digital practice, graphic editing software (M = 4.23/5) and social media platforms (M = 4.03) were the most commonly used tools. AI-based tools, video production, and 3D modelling were used far less commonly. Stronger involvement in the international art world was associated with higher identity-related tension (r = 0.45; p < 0.05). Among the multicultural characteristics, cultural empathy scored the highest (M = 34.2/40), followed by openness (M = 33.1). These traits were also associated with creative engagement: openness was related to innovation (r = 0.58; p < 0.01), while empathy was related to emotional depth in the process of creating work (r = 0.52; p < 0.01). According to the respondents, artistic practice is not only a form of professional production but also a means of emotional processing and self-understanding. These results could be beneficial for art curricula seeking to harmonise national cultural heritage with global requirements in the sphere of artistic communication.
