Zaporizhzhya National University

Мета дослідження – визначити ключові фрейми та регіональні особливості у публікаціях на платформах «Суспільне» про учасників російсько-української війни із ампутаціями та протезами. Для аналізу було відібрано 27 матеріалів за ключовим словом «протез». Хронологічні рамки охопили 2022 рік повністю. У процесі дослідження було застосовано мультидисциплінарний аналітичний підхід, що складав кількісні та якісні методи під час аналізу фреймів. Розглянуто зміст та контекст медійних рамкових структур та виміряно їх поширеність. У результаті дослідження проаналізовано: інформаційні приводи, в рамках яких створюється контент; пріоритетність персоналізованих історій захисників із протезами; наративи, що виникають внаслідок медійного фреймування; а також сама риторика військових щодо протезів та інвалідності. Продемонстровано наявність трьох ключових фреймів у публікаціях про військових із ампутаціями та протезуванням: «фрейм втрати», «фрейм благодійного збору», «фрейм продовження служби та захисту попри протез». Також виявлено глибинно протилежну риторику головних героїв щодо інвалідності загалом, та протезів зокрема. І це свідчить про об’єктивність медіа, які дотримуються балансу думок, не намагаючись створити ідеальну медійну (часто нереалістичну) картинку. Наукова новизна полягає у дослідженні регіональних медійних особливостей під час репрезентації військових із ампутаціями та протезами на прикладі «Суспільне» за перший рік повномасштабного вторгнення

У статті досліджено трансформацію інституту адміністративних послуг у середовищі цифрової реальності, де правовий результат дедалі частіше формується платформами, реєстрами та механізмами електронної ідентифікації, а не лише персоніфікованою взаємодією з посадовою особою, що зміщує акцент із «документного пакета» на керовані даними процедурні траєкторії. Обґрунтовано, що цифровізація змінює морфологію адміністративної процедури, посилюючи значення юридичної валідності електронного документа, доказовості реєстрових даних, прозорості автоматизованих компонентів і гарантованої доступності послуги для вразливих груп, а також актуалізуючи вимоги до інтероперабельності та належного процедурного контролю. Проаналізовано нормативні опори української моделі (сервісний закон, платформа «Дія», режими електронних документів, довірчих послуг, персональних даних і публічних електронних реєстрів) та виявлено ключові ризики цифрового сервісу – алгоритмічну непрозорість, розрив доступності, кіберзагрози, а також дефіцит процедурно зрозумілих механізмів виправлення помилок даних і відновлення порушених прав у разі збоїв цифрової інфраструктури. Окремо акцентовано, що гібридність каналів доступу, включно з центрами надання адміністративних послуг, у цифровій моделі набуває значення гарантії рівності та недискримінації, а не лише організаційного компромісу. Порівняльно-правовий аналіз показує, що Німеччина, Франція, Сполучені Штати Америки та Польща розв’язують спільні проблеми різними інструментами: через обов’язок онлайн-доступу до послуг, кодифікацію права електронного звернення, приватнісні оцінки та нормативну інформатизацію публічних завдань, поєднуючи цифровий сервіс із процедурними гарантіями й режимами довіри. Зроблено висновок, що майбутнє цифрових адміністративних послуг в Україні визначатиметься не кількістю сервісів у цифрових каналах, а правовим режимом надійності, який поєднує ідентифікацію, захист даних, підзвітність, процедурну справедливість і інтероперабельність, з урахуванням європейської реформи цифрової ідентичності.

У статті комплексно досліджено цифровізацію як провідний інструмент захисту сучасних підприємств від внутрішніх та зовнішніх загроз. Оцінено її безпосередній вплив в умовах високої мінливості ринку, воєнних ризиків та суттєвої активізації кіберзагроз. Доведено підвищення безпеки бізнесу через побудову прозорого автоматизованого контролю фінансових потоків. Охарактеризовано ключові процеси управління матеріальними ресурсами, взаємодії з контрагентами та моніторингу персоналу. Систематизовано безпековий вплив впровадження ERP та CRM-платформ на стабільність бізнес-моделі компанії. Визначено роль сучасних систем BI-аналітики, хмарних технологій та електронного документообігу. Сформовано поетапну модель інтеграції цифрових технологій в загальну архітектуру безпеки суб’єкта господарювання. Вона включає аудит ризиків, побудову карти загроз, вибір рішень та навчання працівників. Запропоновано прикладні метрики оцінювання ефективності впроваджених трансформацій з метою забезпечення довгострокової конкурентоспроможності бізнесу в умовах нестабільного середовища.

Стаття присвячена комплексному історико-правовому дослідженню еволюції правового статусу особи в українській правовій традиції на прикладі двох фундаментальних пам’яток: «Руської Правди» та Конституції Пилипа Орлика 1710 року. У роботі проаналізовано генезис ідей прав і свобод людини, починаючи від епохи Київської Русі. Автор доводить, що «Руська Правда» заклала перші підвалини правової захищеності особи, хоча цей статус був суворо диференційованим, і був залежний від соціального стану. Детально розглянуто систему кримінальних штрафів («вір»), яка замінила собою звичаєву кровну помсту державною процедурою, що стало важливим кроком до гуманізації права. Особливу увагу приділено захисту честі, гідності та майнової недоторканності вільних верств населення, що свідчить про раннє формування концепції особистої недоторканності. Другим етапом дослідження є аналіз Конституції Пилипа Орлика («Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького»), яка розглядається як унікальний зразок раннього європейського конституціоналізму. Висвітлено перехід від станової ієрархії середньовіччя до ідеї «суспільного договору». Доведено, що документ 1710 року вперше в українській історії чітко розмежував владу та ввів механізми стримувань і противаг, що безпосередньо вплинуло на зміцнення правового статусу особи. Конституція проаналізована крізь призму обмеження гетьманського свавілля, встановлення незалежного суду та захисту прав соціально вразливих груп (вдів, сиріт, козацьких родин), що свідчить про зародження ідей соціальної справедливості, і підкреслює його актуальність і для сьогоднішніх часів. У порівняльному аспекті виявлено тяглість української правової думки, яка розвивалася в руслі загальноєвропейських цінностей. Обґрунтовано, що попри великий хронологічний розрив, обидва документи демонструють спільне прагнення до обмеження деспотії та встановлення законності. Висновки статті підтверджують, що сучасні права і свободи людини в Україні мають глибоке історичне коріння, а Конституція Пилипа Орлика стала логічним завершенням еволюції розвитку прав особи козацькій республіці.

У межах виконаного дослідження було концептуально розширено уявлення про цифрову зрілість як чинник екосистемної взаємодії харчових підприємств регіону. Аналіз суб’єктів Запоріжжя показав вплив інфраструктури на здатність до співпраці та виявив значну асиметрію розвитку. Цифровізовано розвинені компанії стають ядром екосистеми та акумулюють зв’язки, тоді як слабко інтегровані підприємства залишаються на вразливій периферії. Така нерівномірність формує «двошвидкісну» структуру та знижує конкурентний потенціал галузі. Розроблена модель оцінювання підтвердила пряму залежність між рівнем технологій та ринковою адаптивністю. В умовах війни цифрова зрілість є стратегічним ресурсом стійкості. Запропонований підхід визначає цифрову готовність як необхідну умову для ефективної мережевої інтеграції. Результати допоможуть зменшити цифрові розриви та посилити роль МСП у бізнес-екосистемах.