Odessa I. I. Mechnikov National University (Ukrainian: Одеський національний університет Iмені І. І. Мечникова, romanized: Odeskyi natsionalnyi universytet imeni I. I. Mechnykova), located in Odesa, Ukraine, is one of the country's major universities, named after the scientist Élie Metchnikoff (who studied immunology, microbiology, and evolutionary embryology), a Nobel prizewinner in 1908. The university was founded in 1865 by an edict of Tsar Alexander II of Russia, which reorganized the Richelieu Lyceum of Odesa into the new Imperial Novorossiya University. In the Soviet era, the University was renamed Odesa I. I. Mechnikov State University (literally, "Odesa State University named after I. I. Mechnikov").During the century and a half of its existence, the University has earned the reputation of being one of the best educational institutions in Ukraine.Odesa I. I. Mechnikov National University comprises four institutes, ten faculties, and seven specialized councils. The University is famous for its scientific library, the largest and oldest of any university in Ukraine (3,600,000 million volumes, ranging from the 15th century to the present day).Odessa I. I. I. I.
We establish necessary and sufficient conditions for the existence of P_ω (Y_0,λ _0) -solutions of a nonautonomous two-term differential equation of the fourth order with rapidly varying nonlinearity and also find asymptotic representations for these solutions and their derivatives up to the third order, inclusively.
За останні чотири роки в українській ономастичній системі з’явився новий тренд: надання власних назв військовим угрупуванням їхніми членами без спеціальної процедури їх формалізації. Ці власні назви швидко мігрують в офіційні контексти та стають відомі широкому загалу. Метою статті є аналіз українських мілітарних ергонімів сакрального походження, з’ясування їхньої природи, шляхів формування та функційного навантаження. Об’єктом дослідження є україномовна ергонімія, предметом — сакральний сектор україномовної мілітарної ергонімії. Фактичний матеріал дослідження було зібрано з відкритих джерел (засобів масової інформації, онлайн-платформ) протягом 2022–2026 років. Кількість зібраних власних назв військових угрупувань ЗСУ становить 650 одиниць, з яких 60 входить до сакрального сектору. Масштаб відповідних денотатів різний: від корпусу чи бригади до екіпажу окремого військового транспорту. Орфографія та графічні особливості репрезентації онімів збережено згідно з оригіналом, тому поряд зі стандартною передачею власних назв з великої літери знаходимо або відсутність початкової великої літери або те, що вся назва подається великими літерами. Мову оригіналу також збережено, а саме: українську (337), англійську (275), латинську (21), німецьку (5), норвезьку (4), білоруську (3), французьку (3), іспанську (1), грецьку (1). В цілому майже 10% зібраних ергонімів переважно утворено шляхом трансонімізації теонімів, демононімів, агіонімів, топонімів, хрононімів, хрематонімів, ергонімів, міфозоонімів і міфонімів, пов’язаних із десятьма релігійно-міфологічними системами: давньогрецькою, давньоримською, давньослов’янською, давньоперською та скандинавською міфологіями, іудаїзмом, християнством, індуїзмом, шаманізмом і сінтоїзмом. Зі свого боку підкласи цих власних назв уже дозволяють говорити про мотивацію вибору ергоніма на позначення військового підрозділу. У мілітарній ергонімотворчості домінантні позиції займають трансонімізація теонімів (28) та трансонімізація міфозоонімів (13). Трансонімізація міфоперсонімів (5), демононімів (3), хрематонімів (3), топонімів (2), хрононімів (2), агіонімів (1), ергонімів (1), а також онімізація апелятива (2) трапляються значно рідше. Певні сакральні функції виявилися найбільш затребуваними в українському військовому ергоніміконі, бо сакральні ергоніми майже завжди символізують силу, перемогу, війну, помсту, смерть або, навпаки, відродження, захист і порятунок. Мілітарні ергоніми слугують своєрідними оберегами, мовними амулетами, символічно залучають силу персонажа-покровителя.
У статті розглянуто забезпечення раціонального використання земельних ресурсів в умовах інтенсивної деградації ґрунтового покриву, зміни кліматичних умов та негативних наслідків воєнних дій. Метою роботи є наукове обґрунтування механізму раціонального використання земельних ресурсів шляхом удосконалення землевпорядного інструментарію на основі інтеграції еколого-економічних критеріїв у процеси моделювання. Проаналізовано теоретико-методологічні засади раціонального використання земель. Визначено триєдину правову природу земельних ресурсів як територіального базису, об’єкта природи та засобу виробництва. Обґрунтовано модель просторового планування територій, де економічна ефективність підпорядкована еколого-економічним нормам. Розглянуто систему принципів збалансованого землекористування, що поєднує екологічну безпеку, економічну ефективність та інноваційність із дотриманням балансу інтересів землевласників і суспільства. Визначено критерії оцінки збалансованості землекористування, спрямовані на гармонізацію екологічних вимог та економічних інтересів. Проведено аналіз дотримання принципів раціонального використання земельних ресурсів на прикладі Рівненської області. Виявлено розширення посівних площ в регіоні під енергоємними технічними культурами (соняшник, соя), інтенсифікацію навантаження на ґрунти області та негативний баланс гумусу. Запропоновано багатоцільову економіко-математичну модель, в основу якої закладено принципи збалансування економічної ефективності землекористування та вимог екологічної безпеки територій. Проведено обґрунтування моделі методом скалярної згортки цільових функцій, який забезпечив дієвий компроміс між максимізацією прибутку від агровиробництва та мінімізацією втрат родючості ґрунтів. Отримано: 10.07.2026; Прийнято: 21.07.2026;
Liquid-gas equilibrium for a simple molecular fluid is considered in view of the existence of the order parameter, in terms of which the symmetry of the binodal is restored not only in the vicinity of the critical point (critical isomorphism) but also globally in the whole coexistence region. This leads to the mapping between fluid and lattice gas (Ising model). We test this approach against the data on the liquid-gas binodal of a two-dimensional Lennard-Jones fluid and monolayers of molecular fluids. The obtained results allow us to speculate about the analog of the Kramers-Wannier duality in such systems and provide the theoretical estimate for dp/dT on the saturation curve at the critical point. The microscopic grounds of the proposed approach are also discussed, and the transition from the continuous fluid model Hamiltonian to the effective quasi-spin lattice model is outlined.
У статті здійснено аналіз лексичних та синтаксичних стилістичних засобів, що формують образ комісара Адамсберґа в детективному романі сучасної французької письменниці Фред Варґас «L’homme aux cercles bleus». Метою дослідження є виявлення мовних інструментів, які забезпечують індивідуалізацію персонажа та слугують маркерами трансформації жанрової моделі французького поліцейського роману. Використано лінгвостилістичний, контекстуальний, інтерпретаційно-аналітичний методи дослідження. . Показано, що Фред Варґас створює багатошаровий образ комісара поліції, який виходить за межі традиційного типу поліцейського-слідчого. Виявлено, що інтуїтивний метод розслідування, нетипова особистість, глибокий внутрішній світ та своєрідний світогляд героя репрезентовані в романі за допомогою різноманітних лінгвостилістичних засобів: епітетів, метафор, порівнянь, гіпербол, іронії, антитез, паралельних конструкцій, лексичних та синтаксичних повторів. Обґрунтовано, що образ комісара поліції, його зовнішній та внутрішній портрети, великою мірою визначається парадоксальністю: негармонійна зовнішність поєднується з привабливістю, відстороненість – із вразливістю, а несистемний, інтуїтивний метод розслідування – з ефективністю його результату. З’ясовано, що така побудова образу за допомогою різноманітних стилістичних прийомів надає йому цілісності й оригінальності та вирізняє серед інших детективних персонажів. Обґрунтовано, що лінгвостилістичні засоби позначають жанрову модифікацію французького поліцейського роману, сприяючи трансформації образу слідчого, що є однією з ключових жанрових ознак детективу. Підкреслено, що психологічна виразність і літературна багатовимірність роману наближають його до «серйозної» художньої прози, засвідчуючи гібридний характер твору як поєднання традиційної детективної схеми з елементами психологічної та філософської прози. Отримані результати можуть бути використані для подальшого вивчення ролі мовних засобів у процесі жанрових трансформацій сучасного французького детективу.
