INTRODUCTION:The widespread deployment of tactical drones in modern warfare has fundamentally altered battlefield conditions and medical evacuation protocols. This study examines the impact of drone warfare on tourniquet application and care of personnel with extremity hemorrhages. MATERIALS AND METHODS:We conducted a retrospective comparative analysis of patients treated with hemostatic tourniquets at Forward Surgical Teams (FST) during 2 defensive operations: January-April 2025 (drone warfare era) versus 2016 (pre-drone era). Primary outcomes included evacuation times, tourniquet effectiveness, and clinical outcomes. RESULTS:80 patients with extremity tourniquets were treated in 2025 versus 69 in 2016. Over 60% of patients in 2025 arrived beyond the safe tourniquet timeframe (>3 hours) compared to 15% in 2016. Drone-related injuries accounted for 65% of cases in 2025. Ineffective tourniquet application increased from 17.4% (2016) to 37.5% (2025). Medical evacuation stages were forced to relocate 10-15 km further from the contact lines because of drone threats. CONCLUSIONS:Tactical drone warfare significantly impairs medical evacuation efficiency and increases complications from prolonged tourniquet application. These findings highlight the urgent need for alternative hemorrhage control methods and adapted evacuation protocols for modern combat environments.
Вступ. Воєнні дії на території Україні призвели до різкого зростання кількості осіб з ампутаціями кінцівок, що за оцінками Національної служби здоров’я України та Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ) сягає понад 90 тисяч осіб у 2025 році. Така ситуація актуалізує потребу у комплексній медико-соціальній реабілітації та забезпеченні пацієнтів засобами для догляду за залишковою кінцівкою (куксою). Стан шкіри кукси є визначальним для успішного використання протезів, адже ураження шкіри, мацерація, рубцювання чи інфікування часто призводять до відмови від протезування та зниження якості життя. Зростання попиту на спеціалізовані лікарські форми при дефіциті доступних препаратів на внутрішньому ринку зумовлює потребу у створенні вітчизняних засобів із доведеною ефективністю. Мета. обґрунтувати соціально-економічну та біофармацевтичну доцільність розробки, промислового виробництва та впровадження на ринок спеціалізованих МЛЗ для догляду за куксою. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження стали дані спеціалізованої літератури, Національної служби здоров’я України, МОЗ України, Державного експертного центру МОЗ України, офіційні сайти виробників лікувально-профілактичних засобів, дані сайтів міжнародних і регіональних організацій, які надають допомогу особам із ампутаціями. Використано історичний, порівняльний, логічний, математико-статистичний, маркетинговий та контент-аналіз. Результати. Ринок засобів для догляду за куксою в Україні представлений переважно імпортними найменуваннями компаній США та ЄС. Із 28 проаналізованих найменувань реально доступними в аптеках і на локальних маркетплейсах є лише 15. Значна частина засобів має комбінований склад, однак їх висока вартість обмежує регулярне використання пацієнтами з низьким доходом. Біофармацевтичний аналіз підтвердив ключову роль допоміжних речовин у складі м’яких лікарських засобів, зокрема призначених для догляду за куксою: гідрофільні гелі та емульсії типу «олія у воді» забезпечують швидке проникнення АФІ та їх біодоступність, тоді як гідрофобні основи створюють захисну плівку і пролонгують дію. Висновки. Асортимент засобів для догляду за куксою в Україні є обмеженим та залежним від імпорту. Висока ціна зазначених засобів суттєво знижує соціально-економічну доступність для пацієнтів. Відсутність вітчизняних розробок підкреслює актуальність створення спеціалізованих м’яких лікарських засобів на основі вітчизняної сировини. Перспективним є виробництво гідрофільних гелів і силіконових кремів із комбінованою дією (антибактеріальною, протизапальною, репаративною), що відповідатиме біофармацевтичним вимогам та соціально-економічним потребам українських пацієнтів.
Hepatic fascioliasis is a foodborne zoonosis that can mimic hepatobiliary malignancy and occasionally requires surgery when diagnosis is uncertain or when a focal complicated lesion is not amenable to endoscopic or medical management. We report 2 cases managed at a military-associated surgical center in Ukraine involving civilian employees of the Armed Forces of Ukraine working in rear-area, non-combat facilities. Case 1: a 38-year-old man with more than 1 year of right upper quadrant pain and a subcapsular tract-like lesion in hepatic segment VI. Eosinophils and cholestatic enzymes were not elevated. Laparoscopic segment VI resection was performed, and histopathology demonstrated necrotizing inflammation with degenerated Fasciola fragments. Case 2: a 51-year-old woman with nausea, vomiting, back pain, and a brief episode of jaundice; imaging showed a lesion in segment VII extending into segment VI. Preoperative leukocytosis with marked neutrophilia was present, but eosinophil count and full liver biochemistry were not available in the preoperative record. Laparoscopic segment VII resection was performed, and histopathology showed necrotizing inflammation compatible with fascioliasis-related tissue injury. Both patients recovered without postoperative complications and were discharged; triclabendazole was prescribed postoperatively as a precaution. These cases highlight diagnostic pitfalls, including absent or incomplete "classic" laboratory signs, and support laparoscopic resection as a safe option in selected patients when malignancy cannot be excluded and endoscopic therapy is unlikely to succeed, with particular relevance to military health systems.
Вступ. У сучасних умовах функціонування військової охорони здоров’я особливу роль відіграє система управління якістю медичного майна, що базується на інтеграції принципів Належної виробничої практики (GMP) – для контролю госпітального виробництва, та Належної дистриб’юторської практики (GDP) – для вхідного контролю готових лікарських засобів (ЛЗ). Головною фігурою в цій системі є уповноважена особа (УО), яка несе персональну відповідальність за відповідність процесів постачання та виготовлення ліків вимогам чинного законодавства. Дослідження організаційних функцій УО у Збройних Силах України є актуальним у контексті гармонізації військової медицини з національними стандартами якості в умовах підвищених ризиків воєнного стану. Мета роботи – аналіз та систематизація організаційних і контрольних функцій уповноважених осіб у системі забезпечення якості лікарських засобів військових аптек, лікувально-профілактичних закладів та центрів госпітального виробництва МО України для оптимізації їхньої діяльності. (відрізняється від мети в статті) Об’єктом дослідження стали організаційні технології реалізації функцій УО під час проведення вхідного контролю якості ЛЗ, засобів тактичної медицини, закордонної гуманітарної допомоги, а також супроводу екстемпорального виготовлення ліків у НВМКЦ та ВМКЦ ЗР. У роботі здійснено аналіз динаміки розпорядчих дій Держлікслужби за період 2021–2026 рр. Встановлено стрімке зростання кількості заборон обігу субстандартних ЛЗ у період дії воєнного стану (понад 800 випадків постійної заборони у 2025–2026 рр.), що вимагає підвищеної пильності військових фахівців. За результатами анкетування 104 представників (96 верифікованих анкет) з 11 структур медичного постачання ЗСУ проаналізовано стан безперервного професійного розвитку (БПР) та кадровий профіль УО. Всі респонденти (100% жінок-фармацевтів) мали повну вищу освіту за спеціальністю «Фармація, промислова фармація». Встановлено, що 14,6% опитаних проходили спеціалізовані тренінги для УО в системі БПР, 17,7% брали участь у науково-практичних заходах, а 62,6% планують навчання на циклах тематичного удосконалення. З'ясовано, що лише 76,0% респондентів офіційно призначені на посади УО наказом керівника, тоді як 24,0% лише плануються до призначення. Виявлено деструктивний розподіл робочого часу УО: до 17% витрачається на виконання технічної некваліфікованої роботи, що обґрунтовує потребу в автоматизації процесів. Обґрунтовано, що розробка та впровадження адаптованих локальних стандартних операційних процедур (СОП) за основними блоками функцій (забезпечувальні, координаційні, коригувально-запобіжні за системою CAPA, виконавчо-розпорядчі) з урахуванням специфіки військового виробництва дозволить мінімізувати ризики потрапляння в обіг неякісних ліків та підвищить результативність медичного постачання військ.
Вступ. Сексуальна реабілітація є невід’ємною складовою реабілітаційної медицини, оскільки сексуальність охоплює не лише фізіологічний, а й психологічний, емоційний та соціальний аспекти добробуту. Ігнорування цієї сфери призводить до зниження самооцінки, труднощів у побудові стосунків, соціальної ізоляції, тривожності та особистісної нереалізованості, що може сприяти розвитку депресії, вживанню психоактивних речовин та іншим психічним розладам. Попри актуальність, сексуальна реабілітація залишається недостатньо представленою у клінічній практиці. Особливої уваги вона потребує у пацієнтів з черепно-мозковими травмами, ураженнями спинного мозку, інсультами, ампутаціями, втратою зору, больовим синдромом, у пацієнтів із ПТСР, депресією чи генералізованим тривожним розладом. Лікарі, що працюють з такими пацієнтами у реабілітаційних центрах, відіграють ключову роль у започаткуванні діалогу на цю тему, однак стикаються з низкою бар’єрів. Метою дослідження було виявлення складнощів та обмежень, з якими стикаються лікарі, що працюють с пацієнтами після бойової травми, а особливо спеціалісти ФРМ, з питань сексуальної реабілітації, а також розробка авторського тренінгу для підвищення обізнаності лікарів з проблемних питань та покращення якості надання допомоги. Матеріали та методи: було проведено опитування 33-х лікарів терапевтичного спрямування, що працюють в реабілітаційному центрі, за спеціально розробленою анкетою, що включала 10 закритих питань, які стосувалися рівня знань, впевненості та практики у сфері сексуальної реабілітації. На основі результатів створено тренінгову програму, яка включає чотири модулі: сучасні уявлення про сексуальне здоров’я, комунікативні бар’єри та шляхи їх подолання, алгоритм ведення бесіди з пацієнтом, маршрутизація пацієнта у разі потреби спеціалізованої допомоги, а також розбір клінічних випадків і рольові ігри. Тренінг проводився у форматі інтенсиву тривалістю чотири години з перервою, учасники отримали також посилання для самостійного опрацювання теми. Результати. Опитування показало, що більшість лікарів виявляли зацікавленість темою, але не були впевненими у своїх знаннях та навичках комунікації. Серед ключових бар’єрів відзначалися стигматизація та табуювання теми сексуального здоров’я з боку пацієнтів та медичного персоналу, відсутність алгоритмів комунікації, недостатній доступ до спеціалізованих знань та обмежене розуміння можливостей маршрутизації пацієнтів до сексологів чи фахівців з сексуальної медицини. Запропонований тренінг дозволив подолати ці бар’єри шляхом надання теоретичних знань, комунікативних стратегій і практичних навичок. Особливо ефективними виявилися рольові ігри та кейс-обговорення, які допомогли знизити рівень тривожності лікарів у розмовах на інтимні теми. Висновки. Сексуальна реабілітація має бути інтегрована у практику ФРМ як важлива складова комплексного відновлення. Лікарі, які приймають участь у реабілітації пацієнтів з бойовою травмою, а особливо спеціалісти ФРМ, є ключовими фахівцями, здатними вчасно виявити проблеми пацієнта та інтегрувати їх у загальний план реабілітації. Спеціалізовані тренінги суттєво підвищують рівень впевненості та компетентності лікарів. Необхідним є продовження освітніх ініціатив з розширенням уваги до емоційного та когнітивного вимірів сексуальності. Включення теми сексуального здоров’я у рутинну клінічну практику сприятиме покращенню якості життя та результатів реабілітації, зокрема у військових та ветеранів.
