З метою оцінки використання селективного ентеросорбенту Альпесорб у пацієнтів з гострими кишковими інфекціями та діарейним синдромом проведено рандомізоване контрольоване клінічне дослідження. Виявлено, що використання селективного ентеросорбенту Альпесорб у комплексному лікуванні, що включає антибіотики та регідратаційні препарати, значно скорочує тривалість діарейного синдрому та зменшує вираженість клінічних симптомів (знижує інтенсивність клінічних проявів) порівняно з контрольною групою.
Метою дослідження було оцінити вплив гіпогомоцистеїнемічної терапії на когнітивні функції у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Відкрите проспективне рандомізоване клінічне дослідження включало 46 пацієнтів віком 40–65 років з артеріальною гіпертензією І–ІІІ стадій залежно від наявності та ступеня ураження органів-мішеней. Пацієнти основної групи додатково отримували пероральну гіпогомоцистеїнемічну комбінацію на тлі стандартної антигіпертензивної терапії. Тривалість спостереження становила три місяці. Контрольну групу склали 34 практично здорові особи. Загальний рівень гомоцистеїну визначали методом імуноферментного аналізу до та після лікування. Обсяг короткочасної пам’яті оцінювали за тестом «10 слів» Лурії. Додавання гіпогомоцистеїнемічної терапії до стандартного антигіпертензивного лікування достовірно знижувало рівень гомоцистеїну в плазмі крові та було асоційоване з вірогідним покращенням когнітивної продуктивності. Отримані результати підтверджують потенційну нейропротекторну роль терапії, спрямованої на зниження рівня гомоцистеїну, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
У дослідженні оцінено динаміку змін рівня запальних медіаторів і сигнальних молекул, асоційованих із відповіддю на стрес, у селезінці щурів після одноразового внутрішньом’язового введення отрути L. macroctenus у дозі, що відповідала середній летальній дозі. Вплив отрути зумовлював раннє підвищення рівня прозапальних цитокінів протягом першої години з подальшим зростанням протизапальних цитокінів через 24 години. Одночасне підвищення рівнів ядерного фактора каппа B, індукованого гіпоксією фактора 1 альфа, а також білків теплового шоку 60 і 70 свідчило про активацію транскрипційних механізмів запальної відповіді та клітинних стресових реакцій. Наприкінці періоду спостереження (72 години) більшість досліджуваних показників наближалася до контрольних значень. Отримані результати демонструють координовану та зворотну імунну відповідь у тканині селезінки та підкреслюють участь вторинних лімфоїдних органів у системній реакції організму на отруєння отрутою скорпіона.
Через три години після введення отрути скорпіона Leiurus macroctenus у легенях лабораторних щурів формуються виражені структурні та функціональні порушення мікроциркуляторного русла. Серед мікроскопічних змін на перший план виходить виражене повнокрів’я судин дрібного калібру у поєднанні з їх звуженням, зумовленим набряком як їх оболонок так і стромального компоненту легені. Окрім цього виявлено виражену запальну реакцію, що характеризується масивною міграцією лейкоцитів із переважанням сегментоядерних нейтрофілів та активацією базофілів у периваскулярному просторі. Порушення цілісності судинної стінки супроводжується різноманітними мікроскопічними змінами, зокрема, її дезорганізацією, розшаруванням та розвитком периваскулярного набряку. У тканині легені в більшості полях зору спостерігаються вогнища з формуванням крововиливів та фібринових тромбів у судинах дрібного калібру. Морфометричний аналіз підтверджує виявлене достовірне зменшення внутрішнього діаметра артеріол, капілярів і венул (р=0.004, р=0.007 та р=0.0002 відповідно) порівняно з контролем. Сукупність виявлених мікроскопічних змін свідчить про розвиток гострих запально-тромбогеморагічних порушень з боку циркуляції крові у дрібних судинах легень у відповідь на токсичну дію отрути скорпіона Leiurus macroctenus.
Встановлено, що у хворих на гніздову алопецію українських чоловіків загалом, 1-го, 2-го та 3-го ступеня тяжкості, порівняно з практично здоровими чоловіками, величина ектоморфного компоненту соматотипу (відповідно на 43,87 % – 30,57 % – 51,79 % – 59,55 %) та кісткового компоненту маси тіла за визначеного за формулами Матейко (відповідно на 16,24 % – 18,01 % – 14,29 % – 16,02 %) достовірно менші, а м’язового та жирового компонентів маси тіла за Матейко (відповідно на 14,00 % – 11,07 % – 15,34 % – 18,09 % та на 11,61 % – 6,00 % – 15,43 % – 15,82 %), а також, за винятком 1-го ступеня тяжкості, м’язового компоненту маси тіла визначеного за формулами Американського інституту харчування (відповідно на 11,55 % – 13,39 % – 17,30 %) – навпаки достовірно більші або мають тенденції до більших значень. Між хворими на гніздову алопецію українськими чоловіками в більшості випадків встановлені тенденції до більших значень у хворих 2-го ступеня тяжкості ендоморфного компонентку соматотипу (на 7,37 %) та жирової маси тіла за Матейко (на 10,03 %), а також у хворих 3-го ступеня тяжкості м’язової маси тіла за Матейко (на 7,90 %) й Американського інституту харчування (на 10,48 %) та жирової маси тіла за Матейко (на 10,46 %) порівняно з хворими 1-го ступеня тяжкості.
